Історія справи

Постанова

Іменем України

11 червня 2019року

м. Київ

справа №159/5/17

провадження № 51-2979км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М.О.,

прокурора Гошовської Ю.М.

засудженого ОСОБА_1

захисник Трепільченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 серпня 2017 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останнього разу: 23.08.2012 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань по даному вироку та вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.06.2012 остаточно на 5 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є у його власності; ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є у його власності.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2112 грн 24 коп на користь держави за проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 серпня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за те, що вони, 10 листопада 2016 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на продавця магазину ОСОБА_3 та заволоділи наявними в касі магазину коштами в розмірі 4 200 грн, заподівши власнику ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму. При цьому, під час нападу ОСОБА_1 утримував потерпілу ОСОБА_3 , приставивши до тіла потерпілої пневматичний газово-балонний пістолет марки «Borner Sport 306M», що є погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а ОСОБА_2 в цей час відкрито заволодів коштами, які знаходились у касі.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону ставить питання про скасування ухваленого апеляційним судом рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про невідповідність призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання через м`якість, вважаючи його несправедливим.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу прокурора та скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни.

Захисник Трепільченко О.В. просила залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 187 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особи засуджених через м`якість, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, призначене покарання є законним, справедливим і сприятиме попередженню вчинення нових правопорушень.

Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Так, з системного аналізу кримінального закону випливає, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні покарання кожному з обвинувачених Ковельський міськрайонний суд Волинської області, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК, є тяжким злочином, особу винних, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Так, зокрема, як вбачається зі змісту вироку при призначенні покарання суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 є особою молодого віку, працездатний, не має утриманців, вп`яте притягується до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, інкримінований у даній справі злочин вчинено через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про сформовану схильність до протиправної поведінки. Вчинені конкретні дії у даному провадженні, на думку суду першої інстанції, доводять, що ОСОБА_1 не зробив належних висновків щодо необхідності поважати чужу власність та життя інших людей. До пом`якшуючих покарання обставин суд відніс визнання вини, щире каяття, яке проявилось у вибаченні перед потерпілою та рідними, добровільне відшкодування шкоди потерпілим. Обтяжуючою покарання обставиною суд вважав рецидив злочинів.

ОСОБА_1 також є молодою особою, має матір похилого віку, однак не працює, не вперше притягується до кримінальної відповідальності. Під час судового розгляду визнав свою вину повністю та попросив вибачення перед потерпілою, що суд розцінив як пом`якшуючу покарання обставину.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги конкретні дії кожного засудженого під час вчинення злочину, думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК, згідно якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд призначив кожному обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 59 КК, засудженим призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є у їх власності, оскільки ними вчинено тяжкий корисливий злочин.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, з таким висновком погодився суд апеляційної інстанції, правильним його вважає і Верховний Суд.

Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду вбачається, що, прокурор не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості, які за змістом та суттю є аналогічні доводам, викладеним прокурором у касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав вважати покарання явно несправедливим унаслідок м`якості або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає.

З огляду на вказане, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 серпня 2017 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич В.І. Остапук В.В. Щепоткіна