Історія справи

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 635/5121/17

Провадження № 51 - 8428 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Парусова А.М.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Бишкова О.В.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017220780000550 від 12 липня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Люботин Харківськоїобласті, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,

за ст. 309 ч. 3, ст. 310 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бишкова О.В. на вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 309 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 310 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 13135 від 27 липня 2017 року в розмірі 4 456,80 грн., та № 13136 від 27 липня 2017 року в розмірі 4 456,80 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 309 ч. 3, ст. 310 ч. 2 КК України, за наступних обставин.

Так, літом 2016 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що конопля є наркотично-зберігаючою рослиною, умисно, в порушення вимог Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою КМУ від 03 червня 2009 року № 589, маючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, для особистого вживання, зібрав листя конопель, які зростали на відкритій місцевості поблизу птахофабрики в с. Манченки Харківського району Харківської області, тим самим незаконно придбав, після чого переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 де висушив та здрібнив, тим самим виготовив та зберігав наркотичний засіб для особистого вживання без мети збуту.

Протиправні дії ОСОБА_1 були припинені 14 липня 2017 року о 07 годині 15 хвилин працівниками Люботинського ВП ГУНП в Харківській області в ході проведення на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 липня 2017 року обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1» та прилеглої території. В ході обшуку виявлено та вилучено скляну банку, об'ємом 2 літра, на дні якої знаходилася речовина рослинного походження, темно-зеленого кольору, у сухому та подрібненому стані, полімерний мішок білого кольору, в якому знаходяться полімерні пакунки в кількості п'яти штук з речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, у сухому та подрібненому стані, які згідно висновку експерта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса № 13135 від 27 липня 2017 року є особливо небезпечними наркотичними засобами канабісом, обіг яких заборонено, маса канабісу в перерахунку на суху речовину склала 145,84 грама в скляній банці, 345,27 грама в полімерному пакунку світло-блакитного кольору, 257,58 грама в полімерному пакунку світло-блакитного кольору, 1033,64 грама в полімерному мішку білого кольору, а всього загальною вагою 2500,59 грам.

Крім того, у квітні 2017 року ОСОБА_1, маючи злочинний намір, спрямований на незаконний посів конопель, на присадибній ділянці свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 незаконно висіяв у ґрунті насіння конопель, які дали сходи в кількості 338 штук, а потім, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на вирощування конопель, в період часу з квітня 2017 року по 14 липня 2017 року, здійснював догляд за посівами та сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання.

Протиправні дії ОСОБА_1 були припинені 14 липня 2017 року о 07 годині 15 хвилин працівниками Люботинського ВП ГУНП в Харківській області в ході проведення на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 липня 2017 року обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1» та прилеглої території. В ході обшуку на присадибній ділянці було виявлено та вилучено 338 рослин конопель, які згідно висновку експерта ХНДІСЕ вм. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №13136 від 27 липня 2017 року відносяться до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається в промислових цілях, які ОСОБА_1 незаконно висіяв та вирощував.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бишкова О.В. залишено без задоволення, а вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що судами обох інстанцій не було дано належну оцінку усім даним про особу ОСОБА_1, зокрема стану його здоров'я, а також обставинам, що пом'якшують його покарання, та зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для застосування до нього ст. 75 КК України.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 309 ч. 3, ст. 310 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування при призначенні покарання ст. 75 КК України, яка, на думку захисника, підлягає застосуванню, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання без застосування вказаної статті.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу засудженого ОСОБА_1, який відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості, ставлення обвинуваченого до скоєного, те, що він перебуває на обліку в Комунальному закладі охорони здоров'я «Обласний психоневрологічний диспансер» та «Обласний наркологічний диспансер», неодружений. Щире каяття засудженого та стан його здоров'я судом визнанні обставинами, що пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливе виправлення і перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства, обґрунтовано дійшовши висновку про можливість призначити йому за ст. 309 ч. 3 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі санкції, а за ст. 310 ч. 2 КК України в мінімальній межі санкції зазначеної частини цієї статті. На підставі ст. 70 КК України суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що є найбільш м'яким принципом за своїми наслідками для засудженого.

Отже, покарання засудженому призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України. Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Погоджуючись із висновком місцевого суду щодо розміру призначеного ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК України, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 відповідно ст. 89 КК України не має судимості, проте при цьому суд врахував інші дані про його особу та його попередню антисоціальну поведінку.

Обставина проживання ОСОБА_1 із матір'ю була врахована апеляційним судом, проте це не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, про що зазначив апеляційний суд в ухвалі.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не визнавався таким, що має судимість, та зазначено, що він відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги захисника в цій частині також є безпідставними. Незазначення у вироку та ухвалі повних назв наявних у ОСОБА_1 захворювань не є порушенням вимог кримінального процесуального закону та не впливає на прийняті щодо нього рішення, оскільки усім наявним в матеріалах кримінального провадження даним про його особу, в тому числі і щодо стану його здоров'я, була дана належна оцінка і вони були враховані при обранні йому виду та розміру призначеного покарання.

Обставина того, що у 2014 році помер батько засудженого ОСОБА_1, з врахуванням вчинення ним злочинів у вказаному кримінальному провадженні в період з 2016 по 2017 рік, не впливає на прийняте рішення щодо призначеного йому покарання та не є підставою для застосування до нього ст. 75 КК України, про що зазначає захисник у касаційній скарзі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни судових рішень та призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене за наявності відповідних підстав в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України місцевим судом.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Бишкова О.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний