Історія справи

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 444/797/18

Провадження № 51-85 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Ємця О.П. , Слинька С.С.,

при секретарі Матушевській Л.О.,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

в режимі відеоконференції

захисника Кецко В.Я.

та засудженого ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017140240001714 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Львів, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовківського районного суду Львівської області від 6 грудня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року щодо нього,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 6 грудня 2016 року, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року вищевказаний вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 1 листопада 2017 року, здійснюючи ремонті роботи, з підвального приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, викрав належні ОСОБА_3 електроінструменти, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 16039,50 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 345 КПК України, не з'ясував чи зрозумілі йому права та обов'язки, внаслідок чого було порушено його право на захист. Наголошує, що йому не роз'яснено право на безоплатного захисника, а висновки апеляційного суду про імперативний обов'язок суду залучити захисника лише у випадках, передбачених ст. 52 КПК України - не ґрунтується на вимогах закону. Стверджує, що потерпілий добровільно передав йому у користування інструменти для проведення ремонту на різних об'єктах (в тому числі, у підвальному приміщенні) на основі цивільно-правових відносин, які виникли між ними, а тому склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України відсутній. Вказує, що суди не взяли до уваги зазначені обставини, що призвело до незаконності засудження.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних доводів засудженого.

В надісланій заяві потерпілий ОСОБА_3 зазначає, що немає претензій до ОСОБА_2, все майно йому повернуто і просить врахувати дані обставини та не притягувати ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Мотиви Суду:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно із ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені цим кодексом.

Суд зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Пунктом «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд. Право на захист закріплено у ст. 59 і п. 6 ст. 129 Конституції.

З огляду на положення статті 7 КПК України, кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку чи ухвали.

Як убачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції не в повному обсязі виконані вимоги ст. 345 КПК України, а саме суд лише перевірив питання щодо вручення ОСОБА_2 пам'ятки про його права та обов'язки, однак не з'ясував, чи зрозумілі йому його права та обов'язки і у разі необхідності не роз'яснив їх.

Вказане підтверджується, як журналом судового засідання (а. к. п. 44-45) так і звукозаписом носія інформації на якому зафіксовано перебіг судового процесу у суді першої інстанції від 11 квітня 2018 року.

З огляду на викладене, судовий розгляд відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме порушено право засудженого на захист.

Апеляційний суд, на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, не виправив їх. Більше того, твердження апеляційного суду про обов'язок залучення захисника, лише у випадках, коли відповідно до ст. 52 КПУК України участь захисника є обов'язковою, неприпустимі.

Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно перевірити доводи ОСОБА_2 щодо добровільності передачі йому майна потерпілим та відсутності в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, дослідити всі докази у провадженні, та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Оскільки ОСОБА_2. було затримано і взято під варту в порядку виконання вироку, тому у зв'язку із скасуванням судових рішень, то він підлягає звільненню з-під варти. Питання про обрання запобіжного заходу, у разі необхідності, слід вирішити при новому судовому розгляді провадження.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко О.П.Ємець С.С. Слинько