Історія справи

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 213/2019/17

провадження № 51-9832км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О,

прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040630000032, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1В обвинувачувався в одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за таких обставин.

Відповідно до наказу № 267-к від 05 вересня 2012 року начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача Інгулецького районного сектору у м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та відповідно ст.ст. 25, 26 Закону України «Про державну службу», а також приміток до ст.ст. 364 та 368 КК України, ОСОБА_1 є службовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Проте, у порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», інших нормативно-правових актів, які регламентують його діяльність та посадової інструкції, ОСОБА_1 одержав неправомірну вигоду за таких обставин:

Так, 17 березня 2017 року, приблизно о 12:00 год., ОСОБА_1, будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні службового кабінету Інгулецького PC ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська (Мануїльського), 9-Б, під час здійснення прийому документів від ОСОБА_2, який звернувся з приводу видачі йому запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну його знайомому громадянину Єгипту - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_2 передати йому неправомірну вигоду у сумі 150 (сто п'ятдесят) доларів США, що еквівалентно 4035 грн., відповідно курсу НБУ станом на 17 березня 2017 року, за обіцянку здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави - начальника чи заступника ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області щодо видачі запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну громадянину Єгипту - ОСОБА_4.

22 березня 2017 року, приблизно об 11:00 год., завідувач Інгулецького PC ГУ ДМСУ в області ОСОБА_1 у службовому кабінеті Інгулецького PCГУ ДМСУ в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська (Мануїльського), 9-Б, використовуючи службове становище, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_2, неправомірну вигоду у сумі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, виходячи з курсу 28 гривень за 1 долар США, за обіцянку здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави - начальника чи заступника ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області щодо прийняття останнім позитивного рішення та видачі запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну громадянину Єгипту - ОСОБА_4.

За цих обставин, органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, за ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування його доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.

Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не дав вичерпної відповіді на кожен із доводів скарги прокурора, зокрема щодо незаконно визнання судом недопустимими доказами: протокол огляду грошових коштів від 22 березня 2017 року, протоколів аудіо-, відео контролю за особою № 55/3-2790 від 20 березня 2017 року та № 55/3-2950 від 23 березня 2017 року з відповідними до них дисками DVD-R № 55/3966 та 55/4320.

Так, в апеляційній скарзі прокурор вказував, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 87 КПК України, незаконно визнав недопустими доказами - протокол огляду грошових коштів від 22 березня 2017 року, не обґрунтувавши при цьому у чому саме полягає істотне порушення прав та свобод людини при проведенні вказаної слідчої дії і в чому її очевидна недопустимість. Апеляційний суд, погоджуючи з рішенням суду першої інстанції щодо визнання даного доказу недопустимим, належним чином не перевірив критеріїв допустимості вказаного доказу, мотивованого рішення не виклав, а лише констатував правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурора зазначалося про безпідставність визнання судом недопустимим доказом протоколів аудіо-, відео контролю за особою № 55/3-2790 від 20 березня 2017 року та № 55/3-2950 від 23 березня 2017 року з відповідними до них дисками DVD-R № 55/3966 та 55/4320 у зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення, що відеозаписи на дисках є оригінальними. При цьому прокурор наголошував, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6- працівник СБУ вказав, що відеозаписи на дисках є оригінальними та вказував на наявність в матеріалах провадження листа УСБУ в Дніпропетровській області від 23 квітня 2018 року, в якому зазначалося, що аудіо-, відеоматеріали, отриманні при проведенні НСРД у зазначеному кримінальному провадженні та в подальшому розсекречені в рамках діючого законодавства знаходяться виключно на магнітних носіях інформації DVD-R № 55/3966 та 55/4320, 55/4359, 55/4356, 55/4358, які знаходяться в матеріалах провадження. Вказаний довід апеляційний суд належним чином не перевірив, мотивовано не спростовувавши його, а лише погодився з рішенням суду першої інстанції про порушення вимог ст. 246, 252 КПК України при проведенні негласних слідчих дій та визнання вказаних доказів недопустимими.

Також, прокурор в апеляційній скарзі стверджував про неправильне викладення у вироку показів ОСОБА_1, їх точному змісту, зафіксованому на аудіозаписі судового засідання (запис на технічному носії інформації від 07 травня 2018 року) та заявляв відповідне клопотання про дослідження вказаного доказу в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд, задовольняючи частково клопотання прокурора про дослідження доказів, мотиви відмови у повному дослідженні доказів, в тому числі і у прослуховуванні аудіозапису фіксації судового процесу, не вказав, ґрунтовних відповідей на доводи прокурора з цього приводу не надав.

Таким, чином з ухвали апеляційного суду слідує, що суд хоч і виклав доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, та, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив підстав, із яких її визнано необґрунтованою. При цьому, апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги та не розглянув доводи прокурора щодо наявності в матеріалах провадження достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їй належну оцінку, та з урахуванням усіх встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний