Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 518/203/17

провадження № 51-6828 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н. В.,

суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В. В.,

прокурора Гладкого О. Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гакмана М. С. на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016160460000552 за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано строк тримання під вартою з 13 грудня 2016 року по 20 квітня 2017 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення з 20 квітня 2017 року по 03 квітня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 12 грудня 2016 року, приблизно о 01:30 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 після спільного вживання алкогольних напоїв із своєю співмешканкою ОСОБА_2 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс останній декілька ударів ногами по тулубу. В результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_2 загинула на місці події.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про неповноту судового розгляду, недоведеність винуватості ОСОБА_1 Вказує, що місцевий суд не дав належної оцінки усім доказам по справі, а вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, таких як протокол огляду місця події, який проведено без дозволу суду; під час незаконного огляду було виявлено труп потерпілої, тому, як наслідок, висновок експертизи щодо причин смерті теж є недопустимим доказом. Крім того відповідно до зазначеного висновку у потерпілої виявлено 26 тілесних пошкоджень, а обвинувачення зводиться до нанесення декількох ударів. Протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, так як отриманий з порушенням КПК. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо доказів, а ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однобічність або неповнота судового слідства чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Посилання захисника на те, що огляд місця події був проведений з порушенням вимог процесуального закону без дозволу суду, а відтак протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом, не ґрунтується на законі. При перевірці даного доводу скарги Суд слідує практиці, яка висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду (провадження № 51-230 км 18), де наголошено, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.

Так, обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.

У той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Судами було вірно встановлено, що підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть ОСОБА_2. З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, в процесі якого виявлено труп потерпілої з ознаками насильницької смерті. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду, про що вірно зазначено в судових рішеннях.

Враховуючи те, що огляд місця події був проведений у відповідності до вимог процесуального закону, під час його проведення з дотриманням вимог статтями 434, 436 КПК України було виявлено та вилучено труп ОСОБА_2, тому суд не може погодитися з доводами захисника про недопустимість такого доказу, як висновок експерта щодо виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень та причин її смерті. Підстав для застосування до даного доказу доктрини "плодів отруйного дерева", на чому наголошує у скарзі захисник, немає.

Посилання у касаційній скарзі на суперечливість у висновках експертизи щодо кількості тілесних ушкоджень та встановленої судом кількості завданих потерпілій ударів є безпідставним.

Тілесне ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів людини та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів (зокрема, ударів). Тобто, поняття "тілесне ушкодження" не є тотожним поняттю "удар", оскільки від одного удару потерпілому може бути заподіяно невизначену кількість (одно або більше) тілесних ушкоджень.

Згідно висновку експертизи, встановити точну кількість та послідовність завданих потерпілій ударів не можливо, а тому суд, розглянувши кримінальне провадження у межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, вжив у вироку як узагальнююче поняття неозначно-кількісний числівник "декілька ударів", що не є тотожним поняттю "два удари", як про це пише захисник.

Так само безпідставним є і заперечення захисника щодо дослідження місцевим судом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, оскільки суд відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінює кожний доказ із точки зору його належності та допустимості. Суд у вироку дав оцінку цьому доказу та визнав його недопустимим.

Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які за змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, погодився із висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, навів в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України докладні мотиви на спростування усіх доводів апеляційної скарги. З наведеними в ухвалі мотивами повністю погоджується і суд касаційної інстанції.

Положеннями ст. 404 КПК України чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд здійснює повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за умови, що вони були досліджені місцевим судом неповно або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом із тим, клопотань про повторне дослідження доказів учасники кримінального провадження не заявляли. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції та погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК України засаді безпосередності дослідження доказів.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Гакмана М. С. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик С. І. Кравченко О. П. Ємець