Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.07.2020 року у справі №727/6518/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 727/6518/17

провадження № 51-3287км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Єремейчука С. В., Мазура М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Черниш А. І.,

прокурора Титаренка Ю. О.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників Марковського І. М., Мустяци І. М.,

Рендюк Н. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Мустяци Іона Миколайовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисників Марковського Івана Михайловича та Рендюк Наталії Василівни, які діють в інтересах засудженої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260040001869 від 08 липня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комарівці Сторожинецього району Чернівецької області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 187, пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Чернівці, яка згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла; за пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла; за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України, та їй призначено покарання: за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, що їй належить, крім житла; за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що їй належить, крім житла; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, що їй належить, крім житла. Її ж визнано невинуватою за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України та виправдано через недоведеність вчинення кримінальних правопорушень щодо потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 226 916,82 грн та 500 000 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком, 01 липня 2016 року близько 04:30 ОСОБА_1 на автомобілі Opelбіля бару "У Петровича" на вул. Гагаріна в м. Чернівцях запропонував нетверезому ОСОБА_5 надати послуги таксі, на що останній погодився. Перед поїздкою ОСОБА_1 також запропонував ОСОБА_5 випити кави та, отримавши його згоду, придбав два стакани кави, один з яких в автомобілі дав ОСОБА_5, а коли останній відволікся, непомітно підсипав у стакан потерпілого невідому речовину.

Після того як ОСОБА_5 випив каву йому, стало погано і він втратив свідомість, а ОСОБА_1, скориставшись безпорадним станом потерпілого, заволодів його грошима в сумі 4800 грн, 15 дол. США (360,82 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину) та відвіз останнього до будинку АДРЕСА_3, де передав дружині ОСОБА_14.

Також ОСОБА_1 29 липня 2016 року близько 23:00 на автомобілі Ford біля Шевченківського ВП ЧВП ГУ НП в Чернівецькій області на вул. Білоусова, 19 у м.

Чернівцях запропонував нетверезому ОСОБА_6 надати послуги таксі, пригостив його кавою, в яку непомітно підсипав невідому речовину, а коли останній випив каву та втратив свідомість, заволодів належними потерпілому грошима в сумі 1400 грн, обручкою вартістю 4000 грн, ланцюжком вартістю 18 000 грн, хрестиком вартістю 4000 грн, мобільним телефоном вартістю 1200 грн та грошима в сумі 1400 грн, а всього майном на загальну суму 28 600 грн, після чого викинув ОСОБА_6 з автомобіля на одній із вулиць у м. Чернівцях, залишивши в безпорадному стані.

Крім того, ОСОБА_1 09 серпня 2016 року близько 00:20 на автомобілі ВАЗ-2101 біля залізничного вокзалу на вул. Гагаріна у м. Чернівцях запропонував нетверезим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надати послуги таксі, в ході поїздки пригостив їх кавою, в яку непомітно від потерпілих підсипав заздалегідь виготовлену ним невідому речовину, а коли вони випили кави та втратили свідомість, заволодів належним потерпілому ОСОБА_7 мобільним телефоном вартістю 505 грн, обручкою вартістю 4280
грн, грошима в сумі 12 350 грн, з яких 12 000 грн зняв з банківської картки, а всього майном ОСОБА_7 на загальну суму 17 135 грн. Також ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_8, а саме: грошима в сумі 800 грн, ланцюжком вартістю 1200 грн, ланцюжком вартістю 600 грн, хрестиком вартістю 300 грн, браслетом вартістю 400
грн, срібним кільцем вартістю 1800 грн, мобільним телефоном вартістю 1400 грн, а всього майном ОСОБА_8 на загальну суму 6500 грн. Після цього ОСОБА_1 викинув потерпілих, які перебували у безпорадному стані, в безлюдному місці.

Також 03 вересня 2016 року близько 13:00 ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ біля магазину "Ночнічок" на вул. Комарова в м. Чернівцях запропонував нетверезому ОСОБА_3 надати послуги таксі та на його ж прохання купив йому алкогольний напій "Бальзам", у пляшку якого непомітно від потерпілого підлив заздалегідь заготовлений сильнодіючий седативний препарат - клофелін, відвіз його до ставків Придністровської дослідної станції в с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області, дочекався поки ОСОБА_3 розпив указаний алкогольний напій та знепритомнів, після чого заволодів належним останньому майном, а саме: обручкою вартістю 5100 грн, перстнем вартістю 4900 грн, ланцюжком вартістю 11
000 грн, хрестиком вартістю 4500 грн, годинником вартістю 80 730 грн, мобільним телефоном вартістю 3015 грн, а всього майном на загальну суму 109 245 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення розбійного нападу втік, а потерпілий ОСОБА_3 помер від набряку та набухання речовини головного мозку як ускладнення від гострого отруєння клофеліном на фоні важкої алкогольної інтоксикації.

Крім того, 10 грудня 2016 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись біля монумента слави "Воїнам Афганістану" на просп. Незалежності в м. Чернівцях помітив нетверезого ОСОБА_15, майном якого вирішив заволодіти. Для цього ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2, наказав їй принести заздалегідь виготовлену нею невідому отруйну речовину, що остання зробила, та вони разом із ОСОБА_1 увійшли в довіру до ОСОБА_15, почали розпивати з ним спиртні напої, під час чого ОСОБА_1 підсипав потерпілому в стакан з кавою указану отруйну речовину, яка на фоні вживання алкоголю має стійкий гіпотензивний ефект, після вживання якої ОСОБА_15 втратив свідомість, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволодіти його майном, а саме: мобільним телефоном вартістю 3025 грн та грошима в сумі 3000 грн, а всього майном на суму 6025 грн. Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 залишили потерпілого ОСОБА_15 на лавицях біля монументу слави "Воїнам Афганістану", де о 04:10 його виявили мертвим.

Також 17 грудня 2016 року близько 20:00 ОСОБА_1 в інтерактивному клубі "Спортлото" на вул. Головній, 162 в м. Чернівцях помітив нетверезого ОСОБА_9, майном якого вирішив заволодіти. Намагаючись увійти в його довіру, ОСОБА_1 розпочав з ним розмову та дізнався, що у потерпілого наявна велика сума грошей, після чого придбав два стакани кави, в один з яких непомітно для ОСОБА_9 підсипав заздалегідь заготовлену невідому речовину та пригостив останнього кавою. Після кількох ковтків кави ОСОБА_9 стало зле, він вийшов на вулицю та пішов додому, а ОСОБА_1, зрозумівши, що приготовлена ним речовина почала діяти, став шукати ОСОБА_9 на прилеглій до клубу території, однак не знайшов, таким чином не довівши свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, 22 грудня 2016 року близько 21:00 ОСОБА_1 неподалік центрального автовокзалу на вул. Головній у м. Чернівцях підійшов до ОСОБА_16, яка перебувала в компанії двох нетверезих ОСОБА_17 і ОСОБА_4, після чого разом з останнім пішов до магазину та купив три стакани кави, в один із яких непомітно від ОСОБА_4 підсипав заздалегідь приготовлену невідому речовину та пригостив останнього, маючи на меті заволодіти його майном. Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_4 пішли до автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_18, якому ОСОБА_1 наказав їхати містом. ОСОБА_4, унаслідок споживання кави знепритомнів, після чого ОСОБА_1 заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном вартістю 125 грн і грошима в сумі 3000 грн, а всього майном на загальну суму 3125 грн. На вул. Маловокзальній у м. Чернівцях ОСОБА_1 вивантажив з автомобіля ОСОБА_4, якого наступного дня о 08:10 виявили мертвим на узбіччі вказаної вулиці.

Поряд з цим, 23 грудня 2016 року близько 22:00 ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ-2101 біля магазину "Мaxima" на вул. Південно-Кільцевій, 29-А в м. Чернівцях запропонував послуги таксі ОСОБА_10, в ході поїздки пригостив його кавою, додавши до неї заздалегідь підготовлену сильнодіючу (отруйну) речовину. Після її вживання останній втратив свідомість, чим скористався ОСОБА_1 та заволодів його майном, а саме: золотою обручкою вартістю 3000 грн, мобільним телефоном марки вартістю 300 грн і грошима в сумі 1000 грн, а всього майном на загальну суму 4300 грн, після чого вивіз та вивантажив потерпілого у безлюдному місці на вул.

Воробкевича у м. Чернівцях, залишивши у безпорадному стані.

Також 26 грудня 2016 року близько 22:30 ОСОБА_1 в інтерактивному клубі "Спортлото" на вул. Головній, 162 в м. Чернівцях розпочав розмову з раніше незнайомим ОСОБА_11, від якого дізнався, що він має готівкові кошти, і вирішив ними заволодіти. Для цього ОСОБА_1 увійшовши в довіру до ОСОБА_11, запропонував пригостити його кавою, після чого придбав два стакана кави, в один з яких додав суміш із сильнодіючою речовиною та дав потерпілому. Згодом ОСОБА_11 випив каву і втратив свідомість, а ОСОБА_1, вдаючи з себе особу, яка бажає допомогти останньому та відвезти його додому, за допомогою охоронців, які не були обізнані про протиправні дії ОСОБА_1, виніс непритомного ОСОБА_11, помістив до салону автомобіля марки ВАЗ під керуванням ОСОБА_19 та уже під час поїздки заволодів майном потерпілого, а саме: грошима в сумі 300 турецьких лір (2252,94 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину), 50 дол. США (1318,27 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину), 200 євро (5508,28 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину) та 2000 грн, а всього грошима на загальну суму 11 079,49
грн.

Крім того, 28 грудня 2016 року близько 00:30 ОСОБА_1 у тому ж клубі помітив нетверезого ОСОБА_12, який грав в азартну гру та виграв 2800 грн. Дочекавшись, поки ОСОБА_12 відійшов від грального столу, ОСОБА_1 підсипав у пляшку пива, яке пив потерпілий, заздалегідь підготовлену сильнодіючу речовину, до складу якої входив клофелін. Повернувшись, ОСОБА_12 випив пиво, від чого йому стало погано і він зняв виграш, вийшов на вулицю та поїхав додому разом із знайомим водієм, що не дало можливості ОСОБА_1 заволодіти майном потерпілого, тобто він не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Також 28 грудня 2016 року близько 23:00 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ їздили вулицями м. Чернівців, шукаючи осіб, майном яких можна заволодіти. На одній із вулиць під приводом надання послуг з перевезення, вони взяли в автомобіль як пасажира ОСОБА_20. Під час поїздки ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відволікаючи ОСОБА_20, додали до заздалегідь придбаної ними кави лікарський засіб "Азалептол" та в ході розмови пригостили нею потерпілого, який, випивши напій, втратив свідомість, а ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 заволоділи його майном, а саме: ланцюжком вартістю 4000 грн, хрестиком вартістю 3000 грн, мобільним телефоном вартістю 500 грн, браслетом вартістю 5000 грн, а всього майном на загальну суму 12 500 грн. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перевезли ОСОБА_20 у безлюдне місце до будинку АДРЕСА_4, та під час вивантаження потерпілого близько 02:00 були затримані працівниками правоохоронних органів.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2020 року апеляційні скарги захисників Марковського І. М. та Рендюк Н. В. залишив без задоволення, а скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив частково, вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2020 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та призначення йому покарання змінив: дії ОСОБА_1 за епізодом вчинення розбою на потерпілого ОСОБА_5 перекваліфікував із ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України і призначив йому за цей злочин покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; виключив з резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 окремо покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а також вказівку про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить, крім житла, в решті вирок залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які ї подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник Мустяца І. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Як зазначає захисник, у ОСОБА_1 не було умислу на вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_15 і ОСОБА_4, відсутні докази, що смерть останніх двох настала внаслідок дії якихось речовин, а смерть ОСОБА_3 могла настати внаслідок алкогольної інтоксикації. У кримінальному провадженні не встановлено, що ОСОБА_1 щось підсипав у каву потерпілим, а у висновках експертів відсутні категоричні висновки щодо речовини, яку підсипали.

Захисник стверджує про відсутність попередньої змови між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на придбання сильнодіючої речовини та здійснення нападів на потерпілих шляхом її підсипання, відповідно, а тому відсутня кваліфікуюча ознака за попередньою змовою групою осіб. Захисник вважає, що потерпілі обмовили ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про призначення додаткової експертизи, не допитав свідка ОСОБА_21, який може підтвердити алібі ОСОБА_1, та призначив останньому занадто суворе покарання без урахування вимог статей 65, 66, 67, 68, 69 КК України.

У касаційній скарзі захисник Марковський І. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням її за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а за обвинуваченням за ч. 2 ст. 187 КК України - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Захисник стверджує, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було попередньої змови на вчинення злочинів, остання не причетна до вбивства ОСОБА_15 і ОСОБА_4, які померли не внаслідок дії сильнодіючих препаратів. Захисник наголошує, що на період інкримінованих ОСОБА_2 діянь вона перебувала у відпустці та має алібі. Також захисник зазначає про недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення негласних (розшукових) слідчих дій (далі - НСРД), оскільки ухвали слідчих суддів з дозволами на їх проведення усупереч вимогам ст. 290 КПК України не відкривалися. Марковський І. М. посилається на упередженість свідка ОСОБА_23, оскільки він брав участь при проведенні НСРД у кримінальному провадженні та затримував ОСОБА_2, необґрунтовано застосувавши до неї силу. Крім того, захисник звертає увагу, що під час попереднього ув'язнення на ОСОБА_2 здійснювали тиск та били, обшук в її квартирі був проведений з порушеннями.

Місцевий суд не допитав свідків ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_25, необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про призначення додаткової судово-медичної експертизи.

У касаційній скарзі захисник Рендюк Н. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням її за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а за обвинуваченням за ч. 2 ст. 187 КК України - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Захисник стверджує, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було попередньої змови на вчинення злочинів, остання не причетна до вбивства ОСОБА_15, який помер не внаслідок дії сильнодіючих препаратів. Вважає, що висновок експертизи про причину смерті останнього побудований на припущеннях, у ньому відсутній категоричний висновок щодо отруєння клофеліном, наголошує на необґрунтованості версії про те, що ОСОБА_2 виготовляла сильнодіючі речовини, оскільки такі під час обшуку її житла знайдені не були. Захисник звертає увагу, що свідок ОСОБА_26 не упізнав у суді ОСОБА_2, протокол пред'явлення для упізнання йому не пред'являвся, а тому є недопустимим доказом. Свідки та потерпілі допитувались без матеріалів провадження, а тому у сторони захисту не було можливості задати їм питання для виявлення розбіжностей у показаннях, наданих ними під час досудового розслідування та в суді, чим було порушено право ОСОБА_2 на захист. Зазначає, що суд не навів показань ОСОБА_1 про те, що 10 грудня 2016 року не відбулась його зустріч із ОСОБА_2 біля монумента слави "Воїнам Афганістану", а телефон, який належав потерпілому ОСОБА_15, випав у ОСОБА_1 з кармана у квартирі ОСОБА_2. Також вважає, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_16, не дав оцінки показанням потерпілого ОСОБА_20 в сукупності з іншими доказами та помилково кваліфікував дії обвинувачених одночасно за ч. 2 ст. 187 КК України і за ч. 2 ст. 115 КК України.

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його злочинні дії з ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, злочинні дії за епізодом убивства потерпілого ОСОБА_3 кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, а в іншій частині обвинувачення - закрити кримінальне провадженняна підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що не вбивав ОСОБА_15 і ОСОБА_4, що підтверджено висновками експертиз про причини їх смерті, а умислу на вбивство ОСОБА_3 він не мав. Розбійних нападів на потерпілих не вчиняв, тільки грабував їх, злочинів за попередньою змовою із ОСОБА_2 не вчиняв. Телефон ОСОБА_15 від підняв на вулиці, після того як останній викинув його, а потім загубив телефон у квартирі ОСОБА_2. Посилається на порушення при затриманні, здійснення психологічного тиску з боку працівників поліції, вважає докази сфальсифікованими, а показання свідків суперечливими. Вказує, що не було допитано всіх свідків обвинувачення. Стверджує, що йому не роз'яснювали право на суд присяжних.

Позиції учасників судового провадження

Захисники Мустяца І. М., Рендюк Н. В., засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Захисник Марковський І. М. підтримав подану ним касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника Рендюк Н. В., а касаційні скарги захисника Мустяци І. М. та засудженого ОСОБА_1 підтримав частково.

Прокурор Титаренко Ю. О. вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються в касаційних скаргах захисники та засуджений, були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як убачається з обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12016260040001869, органом досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України.

Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 187, ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, визнав їх винними у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та призначив відповідне покарання. При цьому суд виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за епізодами вчинення умисних вбивств та розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розбійних нападів на ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, через недоведеність вчинення цих злочинів обвинуваченою.

Так, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначених злочинів суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілим ОСОБА_28, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_10, ОСОБА_30, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_31, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_32, ОСОБА_13, свідками ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_26, ОСОБА_19, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, експертом ОСОБА_54, даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами (виписками з банківських рахунків, інформацією від кредитних товариств, ломбардів, роздруківками з'єднань мобільних терміналів тощо).

Зокрема, потерпілі у справі, на яких було здійснено напади, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у суді першої інстанції дали показання, що після вживання напоїв, які подавав їм або якими пригощав ОСОБА_55, їм ставало погано, більша частина з них втрачала свідомість, а пізніше вони виявляли, що в них були викрадені особисті речі, гроші та інше майно. При цьому потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_12, відчувши слабкість після вжитих напоїв у невеликий кількості, одразу поїхали додому, і їх особисте майно викрадене не було.

Відповідно до висновків експертів № 226,227,228 від 14 грудня 2016 року, № 044 від 17 лютого 2017 року, № 034 та № 035 від 08 лютого 2017 року клінічна картина, яка спостерігалась у ОСОБА_56, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, відповідає токсичній дії гіпотензивного медикаментозного засобу "Клофелін".

Свідок ОСОБА_40, дружина потерпілого ОСОБА_5, у своїх показаннях зазначила, що 01 липня 2016 року її чоловіка привіз ОСОБА_1, який повідомив їй, що ОСОБА_5 сів до нього в автомобіль нетверезим, назвав свою домашню адресу та розрахувався за послуги таксі. При цьому її син разом із сусідом допомогли занести чоловіка додому, пізніше у нього з рота пішла піна, після чого вона викликала швидку допомогу, а згодом лікарі повідомили, що ОСОБА_5 хтось "усипив".

Свідки ОСОБА_36, ОСОБА_37 пояснили в суді, що вранці 03 вересня 2016 року вони рибалили на озері, коли під'їхав білий автомобіль "Жигулі" з шашкою "таксі", з якого вийшов ОСОБА_1 та спілкувався з ними щодо риболовлі, в той час як в автомобілі залишився інший чоловік (ОСОБА_3), якого ОСОБА_1 згодом виштовхав з автомобіля на землю та поїхав. Одна із свідків підійшла до чоловіка і почула що він хропе, ознак сп'яніння не було, а згодом викликали швидку медичну допомогу, оскільки чоловік не рухався та не подавав ознак життя.

Відповідно до висновку експерта № 570 від 03 вересня 2016 року смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від набряку та набухання речовини головного мозку з дислокацією головного мозку та вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір як ускладнення гострого отруєння клофеліном на фоні важкої алкогольної інтоксикації. При судово-токсикологічній експертизі крові, нирки, печінки з жовчником від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у крові у кількості 2,89 %, що стосовно до живих осіб звичайно відповідає важкому алкогольному сп'янінню. Також при проведенні судово-токсикологічної експертизи в нирці, печінці з жовчником та в крові виявлено клофелін.

За висновком експерта № 570-Д від 18 жовтня 2016 смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 між 11:00-13:00. При судово-токсикологічній експертизі крові, нирки, печінки з жовчником від трупа ОСОБА_3 виявлено клофелін. Експертом також зазначено, що дуже швидке всмоктування клофеліну в організмі людини призводить до його максимальної дії через незначний проміжок часу, а саме від кількох хвилин до десятків хвилин, тому слід вважати, що клофелін було вжито за декілька десятків хвилин до моменту настання смерті.

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2017 року свідок ОСОБА_16 впізнала за рисами обличчя та тілобудовою ОСОБА_1 як особу, з яким з 22 на 23 грудня 2016 року вживала спиртне та який викинув з автомобіля непритомного ОСОБА_4 на вул. Маловокзальній у м. Чернівцях.

Відповідно до висновку експерта № 847 від 23 грудня 2016 року смерть ОСОБА_4 настала від гострої серцевої недостатності як ускладнення наявної при житті хронічної ішемічної хвороби серця із дифузним дрібновогнищевим кардіосклерозом.

Як вбачається з висновку експерта № 037 від 09 лютого 2017 року, смерть ОСОБА_4 настала від розвитку гострої серцевої недостатності як ускладнення наявної при житті хронічної ішемічної хвороби серця. Згідно з даними спеціальної медичної літератури в галузі фармакології усереднений період напіврозпаду (утилізація, виведення з організму) клофеліну визначений як 12 годин, хоча залежно від фізіологічного стану організму, інших факторів він може збільшуватися або зменшуватися. Таким чином, при замежових концентраціях клофеліну в організмі живих осіб (концентрація, що значно перевищує гранично допустимі норми терапевтичного застосування) не повинен перевищувати 12 годин. Водночас експертом не виключається можливість виникнення загострень та обтяження перебігу наявних хронічних захворювань серцево-судинної системи при застосуванні клофеліну в значних концентраціях.

Також згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 квітня 2017 року свідок ОСОБА_26 упізнав за рисами обличчя, очима, носом та статурою ОСОБА_1 як особу, який ввечері 10 грудня 2016 року в магазині "Жабка" на просп. Незалежності в м. Чернівцях разом із жінкою та молодим чоловіком у білій куртці придбав спиртне, каву і шоколад.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 квітня 2017 року свідок ОСОБА_26 упізнав за рисами обличчя та загальною статурою ОСОБА_2 як особу, яка ввечері 10 грудні 2016 року в магазині "Жабка" із ОСОБА_1 та молодим чоловіком у білій куртці заходила до приміщення магазину.

Крім того, як вбачається з протоколу обшуку від 29 грудня 2016 року, у квартирі ОСОБА_2 виявлено та вилучено мобільний телефон, який належав померлому ОСОБА_15, труп якого 10 грудня 2016 року виявлено на АДРЕСА_5.

Відповідно до висновку експерта № 814 від 11 грудня 2016 року смерть ОСОБА_15 настала від механічної асфіксії внаслідок аспірації шлунковим вмістом на рівні декількох відділів дихальних шляхів, на фоні алкогольної інтоксикації.

Згідно з висновком експерта № 038 від 09 лютого 2017 року смерть ОСОБА_15 настала від механічної асфіксії внаслідок аспірації лунковим вмістом. За даними спеціальної медичної літератури в галузі фармакології усереднений період напіврозпаду (утилізація, виведення з організму) клофеліну визначений як 12 годин, хоча залежно від фізіологічного стану організму, інших факторів він може збільшуватися або зменшуватися. Таким чином, при замежових концентраціях клофеліну в організмі живих осіб (концентрація, що значно перевищує гранично допустимі норми терапевтичного застосування) не повинен перевищувати 12 годин.

При цьому експертом не виключено можливості виникнення загострень та обтяження перебігу наявних хронічних захворювань серцево-судинної системи при застосуванні клофеліну в значних концентраціях.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_20 у суді надав показання про те, що 28 грудня 2016 року він очікував маршрутку на зупинці, куди під'їхав білий автомобіль таксі, та водій погодився його підвезти. У авто було троє осіб, він сів на заднє сидіння автомобіля, де був ОСОБА_1, а згодом відчув укол у ліву руку, після чого втратив свідомість.

Як вбачається з протоколу обшуку від 29 грудня 2016 року, за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено блістер з 2-х пігулок "ФЕЛІН-Д", в якому відповідно до висновку експерта № 10-Х, 11-Х від 03 березня 2017 року міститься сильнодіючий лікарський засіб - клофелін (клонідін).

Згідно з протоколом огляду місця події від 29 грудня 2016 року, зокрема в оглянутій жіночій сумочці, були вилучені таблетки білого кольору з написом "Клофелін", в яких згідно з висновком експерта № 14-Х, 15-Х від 07 березня 2017 року містився сильнодіючий лікарський засіб - клофелін (клонідін).

Також на відеофайлах, які були переглянуті під час судового засідання суду першої інстанції, зафіксовані обставини, за яких обвинувачений ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2, проїжджаючи на автомобілі ВАЗ світлого кольору по вул. Калинівській у м. Чернівцях, зупинялися біля продуктового магазину поряд із МКП "Калинівський ринок", придбавали напої, при цьому потерпілий ОСОБА_20 разом із обвинуваченою ОСОБА_2 перебував у салоні вказаного автомобіля.

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року в нього було виявлено та вилучено 10 пігулок медичного препарату "Азалептол".

Згідно з висновком експерта № 036 від 08 лютого 2017 року, 29 грудня 2016 року ОСОБА_20 надійшов у реанімаційне відділення для стаціонарного лікування з приводу отруєння невідомою речовиною (клофеліном). Заключний діагноз - "Отруєння невідомою отрутою". Також експертом було зазначено, що клінічна картина, яка спостерігалась у ОСОБА_20 може відповідати клінічній картині гострого отруєння медикаментозним гіпотензивним препаратом "Клофелін".

Водночас, як вбачається з висновку експерта № 05-3-08/824 від 20 квітня 2017 року, в доставленому на експертизу зразку крові ОСОБА_20 виявлено клозапін.

Також у висновку експерта № 121-Д від 08 червня 2017 року зазначено, що при застосуванні лікарського препарату "Клозапін" простежується спорідненість проявів клінічної картини при передозуванні даного препарату з вищезгаданим в попередній експертизі препаратом - клофеліном, а саме сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, головний біль тощо. Цей препарат міг потрапити в організм потерпілого ОСОБА_20 при прийомі всередину природнім шляхом (через рот) як у вигляді таблеток, так і у вигляді будь-якого розчину.

При цьому, спростовуючи доводи сторони захисту, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілих та свідків послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими доказами. Натомість показання обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відсутність у них умислу на вчинення розбійних нападів та убивств за попередньою змовою групою осіб на потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_20, а в ОСОБА_1 також про відсутність умислу на вчинення аналогічних злочинів стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд визнав непідтвердженими й такими, що спростовуються наведеними у вироку доказами, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у обвинувачених непрямого умислу на вбивство потерпілих.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчиняв розбійні напади на потерпілих шляхом підмішування їм у напої сильнодіючих препаратів з метою доведення потерпілих до безпорадного стану, після чого заволодівав майном останніх. Вказані дії ОСОБА_1 вчиняв як самостійно, так і за попередньою змовою групою осіб з обвинуваченою ОСОБА_2 за епізодами нападів на потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_20. Оскільки в результаті вчинення розбійних нападів ОСОБА_1 на потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_15 і ОСОБА_4 настала смерть останніх, дії обвинуваченого було кваліфіковано за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Водночас судами було визнано версію ОСОБА_1 щодо обставин набуття ним мобільного телефону, який належав потерпілому ОСОБА_15, та щодо подальшої його втрати в квартирі ОСОБА_2 необґрунтованою.

Оскільки ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 скоїла розбійний напад на потерпілого ОСОБА_15 та була пособником в його умисному вбивстві за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, а також скоїла розбійний напад на потерпілого ОСОБА_20 за попередньою змовою з ОСОБА_1 як особа, що раніше скоїла розбій, судом першої інстанції також було правильно кваліфіковано її дії за ч. 2 ст. 187 та ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ст. 115 КК України.

Таким чином, посилання у касаційних скаргах сторони захисту про відсутність змови між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вчинення інкримінованих злочинів та помилкової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 187 КК України також є необґрунтованими.

Надаючи юридичну оцінку діям ОСОБА_2, суд першої інстанції також врахував, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про участь обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні разом із обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, крім тих, які підтверджують їх спільні дії за епізодом вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_20 від 28 грудня 2016 року та її участь у розбійному нападі та умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_15 10 грудня 2016 року. У зв'язку з цим її було визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення нею умисних вбивств та розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та за недоведеністю вчинення нею розбійних нападів на ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12.

Таким чином, доводи захисника Марковського І. М. про те, що суди не врахували, що у період інкримінованих діянь (з липня і до початку серпня 2016 року) ОСОБА_2 перебувала в Одеській області у відпустці і тому не могла вчиняти їх, не є слушними.

Водночас за результатом судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції визнав недопустимими отримані внаслідок проведення НСРД докази через порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України та відкриття ухвал слідчих суддів з дозволами на проведення НСРД під час розгляду справи у суді.

Тож доводи захисника Марковського І. М. про необхідність визнання недопустимими тих доказів, які судом першої інстанції вже були визнані недопустимими, колегія суддів не розглядає.

При цьому доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що злочинні дії було неправильно кваліфіковано за ст. 187 КК України, оскільки він не вчиняв розбійних нападів стосовно потерпілих, а лише грабував їх, також є необґрунтованими. Так, суд першої інстанції, дослідивши обставини, обраний засудженим спосіб нападу - підмішування сильнодіючої речовини в напої, після споживання яких потерпілі втрачали свідомість, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені злочинні дії є застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, що є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого саме ст. 187 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів суд першої інстанції вживав передбачених кримінальним процесуальним законом заходів для забезпечення явки свідків ОСОБА_21, ОСОБА_16 та ОСОБА_25 у судові засідання, для їх допиту.

Зокрема, суд неодноразово виносив ухвали про привід свідків (т. 17, а. п. 34-35,84-86,128-129,157-159,167-168,220-222, т. 18, а. п. 7-10,25-27). За результатами проведених Управлінням карного розшуку ГУ НП в Чернівецькій області заходів щодо встановлення місцезнаходження свідків з'ясовано, що ОСОБА_21 виїхав на заробітки до Польщі, зв'язку з родичами не підтримує, а ОСОБА_25 є особою з інвалідністю, через що не може самостійно пересуватись і нетранспортабельний (т. 18, а. п. 42-49). Зважаючи на зазначене а також на те, що в ході подальшого судового розгляду учасники судового провадження не наполягали на проведенні допиту зазначених свідків, не заявляли відповідних клопотань на стадії закінчення з'ясування обставин справи в судовому засіданні 24 лютого 2020 року (т. 19, а. п. 81-83), у суду не було підстав для вжиття подальших заходів з метою допиту ОСОБА_21 і ОСОБА_25.

Враховуючи викладене, касаційний суд вважає, що судом першої інстанції були вжиті всі заходи для виклику до суду вказаних свідків та застосовані заходи процесуального примусу.

Свідок ОСОБА_16 була допитана в режимі відеоконференції у судовому засіданні 14 січня 2020 року (т. 18, а. п. 127-129). Однак її показання суд визнав непослідовними, суперечливими й такими, що надані внаслідок здійснення впливу на свідка з боку інших осіб. З огляду на це колегія суддів визнає необґрунтованими доводи захисника Рендюк Н. В. щодо неврахування судом першої інстанції показань зазначеного свідка.

Таким чином, доводи в касаційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1, захисників Марковського І. М. та Мустяци І. М. про те, що суд першої інстанції на порушення вимог КПК України не допитав свідків ОСОБА_21, ОСОБА_16 та ОСОБА_25, також є необґрунтованими.

Не свідчать про порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції і доводи захисника Рендюк Н. В. про те, що у сторони захисту не було можливості задати свідкам і потерпілим питання для виявлення розбіжностей у їх показаннях, оскільки вони допитувались судом без матеріалів провадження. Так, порядок дослідження судом доказів у цьому кримінальному провадженні було встановлено в судовому засіданні 22 лютого 2019 року. При цьому прокурор та захисник Рендюк Н. В. на пропозицію головуючого щодо визначення порядку дослідження доказів пропонували допитати потерпілих, свідків, дослідити докази у справі, а також допитати обвинувачених, після чого перейти до судових дебатів, і саме такий порядок дослідження доказів був затверджений судом. Разом з тим у випадку виникнення розбіжностей та питань до потерпілих і свідків після їх допиту, зокрема й під час дослідження письмових доказів, сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти клопотання про проведення додаткового допиту відповідних осіб.

Також всупереч доводам захисника Рендюк Н. В. потерпілий ОСОБА_20 був допитаний у судовому засіданні 25 квітня 2019 року (т. 15, а. п. 228-230), його показання викладені у вироку та їм надана оцінка в сукупності з іншими доказами.

Доводи захисника Марковського І. М. про упередженість свідка ОСОБА_23 також нічим не підтверджені, оскільки вказаним свідком було надано пояснення суду лише щодо обставин затримання обвинувачених.

Обшук квартири ОСОБА_2 проведений з дотриманням вимог статей 233, 236 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 09 грудня 2016 року. За результатом проведення цієї слідчої (розшукової) дії складено відповідний протокол, зміст якого відповідає вимогам ст. 104 КПК України (т. 3, а. п. 188-194). Цей процесуальний документ підписаний понятими ОСОБА_48 та ОСОБА_49, які в суді першої інстанції надали показання про обставини проведення обшуку. При цьому, крім неохайного поводження з речами обвинуваченої, суттєвих зауважень щодо проведення указаної слідчої (розшукової) дії у понятих не виникло, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.

Зазначена слідча (розшукова) дія проведена без застосування засобів фіксації (аудіо- та відеозапису) відповідно до положень ст. 236 КПК України в редакції Закону України від 10 листопада 2015 року № 769-VIII, які не містили вимог щодо застосування засобів фіксації під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, а відповідно до ч. 2 ст. 5 КПК України допустимість доказів визначається положеннями ч. 2 ст. 5 КПК України, які були чинними на момент їх отримання.

Тож доводи в касаційній скарзі захисника Рендюк Н. В. у цій частині є необґрунтованими.

Пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_26 проведено відповідно до вимог ст. 228 КПК України, за результатом чого згідно із ст. 231 КПК України складено протокол, зміст якого відповідає вимогам ст. 231 КПК України (т. 6, а. п. 71, 72, 73, 74). 5 ході проведення цієї слідчої дії свідок упізнав за рисами обличчя і статурою ОСОБА_2 як особу, яка 10 грудня 2016 року заходила до магазину "Жабка" разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_15. Зазначений протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є окремим процесуальним джерелом доказів, і той факт, що свідок у суді не впізнав обвинувачену, не тягне за собою недопустимість указаного доказу.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про нероз'яснення йому права на суд присяжних також не є слушними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, таке право йому роз'яснювалося як на стадії закінчення досудового розслідування, так і в суді (т. 11, а. п. 63,111-113). Клопотань про розгляд справи судом присяжних ОСОБА_1 не заявляв.

Доводи в касаційних скаргах захисників Мустяци І. М. і Марковського І. М. про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив відповідні клопотання про призначення додаткових експертиз, також є необґрунтованими, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджено, що клопотань про призначення додаткових експертиз, зокрема й судово-медичної, від сторони захисту протягом судового розгляду кримінального провадження не надходило.

Стосовно доводів у касаційній скарзі захисника Марковського І. М. про те, що під час попереднього ув'язнення до ОСОБА_2 застосовувались недозволені методи досудового розслідування, то сторона захисту не була позбавлена можливості звертатися із заявами про злочин та щодо необхідності проведення відповідних перевірок уповноваженими органами. Як свідчать матеріали кримінального провадження, сторона захисту таким правом скористалася (т. 18, а. п. 168-169,177-182). На думку Суду, зазначені обставини не впливають на законність і обґрунтованість прийнятих у цьому кримінальному провадженні судових рішень, адже суд першої інстанції не ґрунтував своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_2 доказами, отриманими на підставі її показань під час досудового розслідування. Аналогічне стосується доводів ОСОБА_1 про порушення, допущені при затриманні. Його ж доводи про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження нічим не підтверджені.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду були ретельно перевірені доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, із наведенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення.

При цьому апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 та змінив вирок у цій частині, зокрема: за епізодом вчинення розбою стосовно потерпілого ОСОБА_5 перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 187 КК України, зменшивши обсяг його обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки до 01 липня 2016 року ОСОБА_1 не вчиняв розбою або бандитизму, а інкриміноване йому діяння щодо потерпілого ОСОБА_5 вчиняв не за попередньою змовою групою осіб; виключив зайву кваліфікацію дії ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за ознакою умисне вбивство двох і більше осіб, оскільки не було встановлено, що вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 охоплювались єдиним умислом обвинуваченого; виключив призначене ОСОБА_1 покарання окремо за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Апеляційним судом не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засуджених зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 23 КПК України.

Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засуджених визнано винними, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винних та всіх обставин справи, зокрема кількості злочинних епізодів, способу їх вчинення тощо.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримано апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційних скаргах захисників Марковського І. М., Рендюк Н. В., обвинуваченого ОСОБА_1, які є аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Решта доводів у касаційних скаргах висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини. Постановлені за результатом розгляду цього кримінального провадження судові рішення є належним чином мотивованими і обґрунтованими.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених, якіби були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги захисників та засудженого Верховним Судом задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Мустяци Іона Миколайовича, Марковського Івана Михайловича, Рендюк Наталії Василівни та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик С. В. Єремейчук М. В. Мазур