Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 646/2223/18

провадження № 51-5092км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, постановлену стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя того АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання виром законної сили у виді тримання під вартою залишено без змін.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 28 вересня 2017 року.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 вересня 2017 року разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 знаходилися за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої. Приблизно о 16 годині між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт з підстав особистих неприязних відносин з приводу поведінки останньої. В ході конфлікту ОСОБА_8 намагалась пальцями рук подряпати обличчя ОСОБА_7 , у відповідь на це останній наніс їй не менше двох ударів долонею в область обличчя та кінцівок, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Після цього конфлікт було припинено та вони продовжили вживати спиртні напої за вищевказаною адресою. У подальшому, 28 вересня 2017 року, приблизно у період часу з 02 до 03 години, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_8 , маючи раптово виниклий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті останній з мотивів особистих неприязних відносин через її образи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, взяв кухонний ніж, яким наніс потерпілій один удар в область грудної клітини, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця, яке супроводжувалось кровотечою зі скупченням крові в навколосерцевий сумці (гемоперикард) та плевральних порожнинах (гемоторакс), та є причиною смерті ОСОБА_8 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про те, що ухвала апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, неперевіреними залишились доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо відсутності у вироку беззаперечних доказів та причетності до злочину саме ОСОБА_7 .

Також указує на те, що апеляційний суд не врахував вказівки Верховного Суду при новому розгляді справи, оскільки не міг досліджувати відсутні у матеріалах кримінального провадження процесуальні документи пов`язані з повідомленням про підозру ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити та скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, зазначивши про безпідставність доводів, викладених у ній.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За результатами касаційної перевірки колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Скасовуючи ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 рокуВерховний Суд зазначив, що поза увагою апеляційної суду залишилися доводи захисника про суперечливість викладення обставин у первісному повідомленні про підозру, зміненому повідомленні про підозру та обвинувальному акті й надав конкретні вказівки щодо усунення вказаного недоліку.

Під час нового апеляційного розгляду прокурором були надані повідомлення про підозру та змінене повідомлення про підозру (т. 5, а. п. 125 - 134), які судом в умовах змагальної процедури були досліджені, а зроблені висновки докладно умотивовані в судовому рішенні.

Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідно до повідомлення про зміну повідомлення про підозру від 18 грудня 2017 року ОСОБА_7 підозрюється тому, що він умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 , взявши кухонний ніж, який знаходиться в одній з кімнат будинку, наніс ОСОБА_8 один удар ножем в область грудної клітини, тим самим спричинивши останній проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця, що і явилося причиною її смерті.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 умисно з мотивів неприязних відносин, що раптово виникли між ним і ОСОБА_8 , сприймаючи образи ОСОБА_8 як нікчемний привід для своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті останньої, взявши кухонний ніж, який знаходиться в одній з кімнат будинку, наніс ОСОБА_8 один удар ножем в область грудної клітини, тим самим спричинивши останній проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця, що і явилося причиною її смерті.

Інші обставини, а саме дата, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення стороною захисту не оспорюються. Як в обвинувальному акті так і в повідомленні про підозру органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за частиною 1 статті 115 КК, а саме у вчиненні вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Отже, з досліджених матеріалів провадження випливає, що, попри наявність зазначеної розбіжності щодо викладу обставин провадження, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Викладено чітко і конкретно ті обставини, які, відповідно до частини 1 статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні.

Надаючи відповідь на цей довід сторони захисту, суд апеляційної інстанції врахував позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20) та належно обґрунтував свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів.

З огляду на зазначене Верховний Суд не убачає недотримання апеляційним судом вимог частини 2 статті 439 КПК, на що вказує захисник у касаційній скарзі.

Не знайшли свого підтвердження й доводи сторони захисту про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки щодо винуватості засудженого, поклав в основу свого вироку показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також досліджені в судовому засіданні протокол огляду від 28 вересня 2017 року, протокол огляду трупу ОСОБА_8 від 28 вересня 2017 року, протокол огляду предметів від 17 листопада 2017 року, висновок судово-медичної експертизи від 31 жовтня 2017 року № 2555-Дм/17, висновок судово-медичної експертизи № 362- МК/2555-м/17 від 09 жовтня 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 103/2555-Дм/17 від 31 жовтня 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 117/2555-Дм/17 від 22 листопада 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 5971-ая/17 від 29 вересня 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 1967-И/17 від 29 вересня 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 2013-И/17 від 15 листопада 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 2012-И/17 від 15 листопада 2017 року, висновок судово-медичної експертизи речових доказів № 422- МК/17 від 16 листопада 2017 року, висновок судово-медичної експертизи № 1230-Ц/17 від 10 листопада 2017 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 28 вересня 2017 року №2675.

Зазначені докази місцевий суд визнав належними, допустимими й достовірними, а їх сукупність - достатньою для беззаперечного висновку щодо вчинення саме ОСОБА_7 умисного вбивства ОСОБА_8 .

Допустимість доказів, досліджених у цьому провадженні, не оспорювалася стороною захисту в апеляційному порядку й не оспорюється в касаційному порядку.

Натомість захисник в касаційній скарзі не погоджується з правильністю оцінки судами ножа - знаряддя злочину - з точки зору його належності. При цьому адвокат, виходячи з етимологічного значення слова «належність» як «те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь», вважає, що судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено твердження обвинуваченого, що цей ніж належить іншій особі, яка вчинила злочин.

Колегія суддів зазначає, що поняття «належність» у кримінальному процесі має автономне значення і розглядається як внутрішня властивість доказу на предмет спроможності або неспроможності встановлювати наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи довід сторони захисту, зазначив, що належність чи неналежність ножа, на якому виявлені сліди крові ОСОБА_8 , обвинуваченому, не впливає на правильність встановлених обставин, зокрема, на те, що саме вказаним ножем було завдано удару ОСОБА_8 , в результаті чого настала її смерть.

Колегія суддів погоджується з правильністю оцінки судами першої та апеляційної інстанцій зазначеного речового доказу як належного.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що під час досудового розслідування не встановлено на місці події слідів присутності інших осіб. Не зазначав й обвинувачений у своїх показаннях про те, що в будинку 27 вересня чи 28 вересня 2017 року перебували сторонні особи. Тому доводи обвинуваченого, що органом досудового розслідування не перевірені інші версії події є безпідставними.

З таким висновком погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статтей 370 419 КПК, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону за результатами касаційної перевірки не встановлено, а тому касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2024 рокустосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3