Історія справи

Постанова

Іменем України

08 травня2025 року

м. Київ

справа № 554/887/22

провадження № 51-3031км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7

(у режимі відеоконференції),

представника потерпілих ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 12021170420000858 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чорнобая Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за: ч. 3 ст. 286-1 КК - на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років;ч. 1 ст. 369 КК - на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.

2. Постановлено стягнути:

2.1. З обвинуваченого ОСОБА_5 на користь:

- держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради - 69 019,00 грн на відшкодування витрат на лікування потерпілої;

- потерпілого ОСОБА_7 - 699 012,40 грн на відшкодування моральної шкоди;

- потерпілої ОСОБА_6 - 700 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

- держави - витрати за проведення судових експертиз у сумі 13 901,22 грн;

2.2. З ПАТ «Страхова група ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_7 - 19 752,00 грн на відшкодування майнової та 987,60 грн на відшкодування моральної шкоди.

3. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

4. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 19 серпня 2021 року близько 13:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Небесної Сотні від вул. Анатолія Кукоби у напрямку вул. Стрітенської в м. Полтаві, біля електроопори № 41, на порушення вимог пунктів 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України змінив напрямок руху праворуч та виїхав за межі проїзної частини дороги на тротуар, де в цей час йшли пішоходи ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , допустивши на них наїзд. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпіла ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Цього ж дня приблизно о 14:20 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в салоні службового автомобіля патрульної поліції «Peugeot 301», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час його доставки після ДТП для медичного огляду на стан сп`яніння до відділення № 1 КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» по пров. Шевченка, 5-А в м. Полтаві, з метою уникнення для себе негативних наслідків, умисно неодноразово висловив пропозицію службовим особам Національної поліції України - працівникам УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 8 000,00 грн за недоставляння його до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

6. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржені судові рішення щодо нього скасувати у частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 369 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрити. У частині засудження за ч. 3 ст. 286-1 КК просить вирок та ухвалу щодо нього змінити і пом`якшити призначене йому за цим законом покарання із застосуванням ст. 69 зазначеного Кодексу. Стверджує, що під час вирішення питання про обрання йому міри покарання судом не було враховано його щире каяття, добровільне часткове відшкодування потерпілим завданої внаслідок вчиненого ним злочину шкоди, відсутність обставин, які б обтяжували покарання. А також не надано належної оцінки обставинам, які позитивно характеризують його особу, не взято до уваги відсутність судимостей та перебування на його утриманні трьох дітей, що, на його думку, може бути визнано обставинами, які пом`якшують йому покарання. Звертає увагу на те, що посилання судів на неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння суперечить положенням ст. 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім цього, вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, не доведена поза розумним сумнівом, оскільки внаслідок перебування у стані сильного алкогольного сп`яніння він не був здатний у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Позиції інших учасників судового провадження

7. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити.

8. Прокурор, потерпілі та представник потерпілих заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

9. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

10. Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286-1 КК у касаційній скарзі не заперечуються.

13. Доводи аналогічні тим, які викладені в касаційній скарзі засудженого, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час розгляду цього кримінального провадження в апеляційному порядку. Погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, апеляційний суд законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без зміни, з чим погоджується також і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

14. Відхиляючи доводи сторони захисту про недоведеність наявності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, апеляційний суд з посиланням на послідовні, аналогічні за змістом показання працівників патрульної поліції, які доставляли на службовому автомобілі обвинуваченого до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння, - свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також на відповідні дані відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано розмови в салоні автомобіля між ними та ОСОБА_5 , зазначив, що останній неодноразово висловлював пропозиції з надання неправомірної вигоди у сумі 8 000,00 грн співробітникам патрульної поліції з метою уникнення огляду на стан сп`яніння, незважаючи на проведене ними роз`яснення передбаченої законом відповідальності за такі дії. Зміст цих пропозицій дозволяє зробити висновок про те, що ОСОБА_5 повністю усвідомлював обстановку і обставини події та її наслідки, факт перебування в службовому автомобілі, мету прямування до медичного закладу і статус поліцейських та при цьому чітко висловлював прохання відпустити його додому, щоб не проходити огляд на стан сп`яніння, повідомив місце свого проживання. Також у розмові, окремо від пропозиції надання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 обговорював можливість відшкодування завданої шкоди потерпілій. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позиція обвинуваченого, відповідно до якої він не пропонував поліцейським гроші за непроходження медичного огляду на стан сп`яніння, а лише консультувався з ними з приводу відшкодування шкоди потерпілим, не знайшла свого підтвердження та спрямована на уникнення відповідальності за вчинене, а об`єктивні дані, які би свідчили про те, що стан алкогольного сп`яніння чи наслідки ДТП завадили ОСОБА_5 у цій ситуації усвідомлювати свої дії чи керувати ними, відсутні. Не вбачає таких і колегія суддів касаційного суду.

15. Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

16. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

17. При визначенні міри покарання ОСОБА_5 судами враховано, що він вчинив нетяжке та тяжке кримінальне правопорушення, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, які б обтяжували покарання, відсутні.

18. Враховуючи поведінку обвинуваченого після ДТП, а саме спробу залишити місце події, якій завадили очевидці, пропозиції неправомірної вигоди співробітникам поліції за уникнення огляду на стан сп`яніння, намагання зменшити ступінь своєї провини шляхом повідомлення суду під час допиту, що його стан є наслідком залишкових явищ через вживання алкогольних напоїв напередодні події, тоді як вміст алкоголю в крові обвинуваченого після неї встановив 2,8 проміле, що безумовно свідчить про його перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, відсутність у нього критичного ставлення до своєї поведінки та її безумовного осуду, глибокого жалю через наслідки у виді смерті потерпілої, суди дійшли цілком підставного висновку й про відсутність щирого каяття у ОСОБА_5 і обґрунтовано не врахували цю обставину як таку, що пом`якшує йому покарання. Завдана внаслідок ДТП шкода відшкодована засудженим на користь потерпілих у незначному розмірі у сумі 28 000,00 грн, останні в суді наполягали на призначенні суворого покарання ОСОБА_5 , і, хоча їхня думка не має визначального значення для суду, проте повинна бути врахована поряд з іншими обставинами при обранні покарання засудженому.

19. Не є порушенням вимог закону врахування судами після закінчення строку, передбаченого ст. 39 КУпАП, фактів неодноразового притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ці відомості було взято до уваги судами як такі, що певним чином характеризують особу обвинуваченого.

20. За таких обставин, навіть з урахуванням позитивних характеристик ОСОБА_5 за місцем проживання і роботи та визнання ним своєї винуватості за ч. 3 ст. 286-1 КК під час розгляду справи в апеляційному суді, немає підстав вважати визначене йому покарання несправедливим унаслідок надмірної суворості, як і відсутні підстави для застосування ст. 69 КК і призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за вчинені ним кримінальні правопорушення.

21. Під час перегляду оскаржених судових рішень у межах касаційної скарги колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування.

22. На підставі вищенаведеногоСуд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 рокущодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3