Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 138/1854/22

провадження № 51-4700 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

перекладача ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020160000289, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Молдова (м. Окниця), зареєстрованого там само ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного поглинення покарання, призначеного за попереднім вироком того ж суду від 14 грудня 2022 року, ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування остаточного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

За цим же вироком ОСОБА_10 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Судові рішення щодо неї не оскаржені в касаційному порядку.

Також суд у вироку прийняв рішення про долю речових доказів і розподіл процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 15 червня 2022 року близько 21:00, діючи повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_3 , з метою викрадення чужого майна проник у будинок, звідки таємно викрав телевізор і м`ясорубку, після чого проник у господарське приміщення, звідки викрав бензопилу, чим заподіяв ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 6701,67 грн.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки це призвело до призначення засудженому покарання, яке є явно несправедливим через м`якість. Крім того, як стверджує прокурор, суд під час призначення остаточного покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України неправильно застосував правило поглинення покарань, оскільки за новим вироком, як і за попереднім, ОСОБА_9 були призначені однакові за видом і розміром покарання - позбавлення волі на строк 5 років, які в цьому випадку не можуть поглинатися. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що слід задовольнити в повному обсязі касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Засуджений ОСОБА_9 і його захисник ОСОБА_6 просили залишити ухвалу апеляційного суду без змін як законну, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування положень ст. 70 КК України під час призначення ОСОБА_9 остаточного покарання є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за яке ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, він вчинив 15 червня 2022 року, тобто до ухвалення попереднього вироку.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, у цьому випадку суд повинен призначити покарання за правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до цих положень суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК.

Однак місцевий суд не дотримався наведених законодавчих приписів та визначив ОСОБА_9 остаточне покарання шляхом повного поглинення покарання, призначеного за вироком від 14 грудня 2022 року, не зваживши на те, що покарання, призначене за цим та попереднім вироком є однаковим за видом і розміром - позбавлення волі на строк 5 років, що не є максимальною межею санкцій частин статей за вчинені кримінальні правопорушення. Тим самим суд неправильно застосував положення ст. 70 КК України, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 слід скасувати на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду слід врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, дати їм належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Водночас суд касаційної інстанції не входить в обговорення доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, про неправильне звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки процесуальна можливість застосування цих положень може бути визначена лише після усунення зазначених вище порушень і призначення ОСОБА_9 конкретного виду і розміру покарання під час нового апеляційного розгляду.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3