ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 654/3229/18

провадження № 51-3482 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Письменної Н. Д.,

прокурора Піх Ю. Г.,

захисників Нікітіна Р. В., Чернової О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників Чернової Олени Олегівни та Нікітіна Руслана Валерійовича, які діють в інтересах засудженого, на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 листопада 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Калетинці Білогірського району Хмельницької області, жителя

АДРЕСА_1), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій в органах державної влади, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке йому належить на праві власності.

Як установлено судом, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника Голопристанського відділення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, будучи керівником відокремленого структурного підрозділу, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, і відповідно до примітки 1 до статті 364 КК будучи службовою особою, яка згідно з приміткою 2 до статті 364 КК займає відповідальне становище, розуміючи, що за статтею 22 Закону України "Про запобігання корупції" йому заборонено використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч інтересам служби, умисно, з метою протиправного особистого збагачення отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_2 за нижченаведених обставин.

Так, ОСОБА_1 у період із січня по червень 2018 року, використовуючи надані йому повноваження, отримав інформацію щодо здійснення ОСОБА_2 діяльності, пов'язаної із наданням послуг таксі у м. Голій Пристані Херсонської області без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та ліцензії на пасажирські перевезення в таксі. У цей період засуджений неодноразово намагався зустрітися з ОСОБА_2, висловлюючи свої побажання ОСОБА_3, який працював

з останнім.

05 червня 2018 року приблизно о 16 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи в м. Голій Пристані Херсонської області, під час особистої зустрічі із ОСОБА_2, яка відбулася на літній площадці кафе, розташованого на вул. 1 Травня, 13, повідомив ОСОБА_2 про необхідність надання йому неправомірної вигоди за те, що він (ОСОБА_1) не буде надавати інформацію до ГУ ДФС у Херсонській області щодо порушення ОСОБА_2 порядку здійснення господарської діяльності, що є підставою для призначення фактичної перевірки та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на що ОСОБА_2 з метою запобігання настання для своїх інтересів шкідливих наслідків був вимушений погодитися.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 08 червня 2018 року близько 17 год 17 хв, перебуваючи у м. Голій Пристані Херсонської області, під час особистої зустрічі із ОСОБА_2, яка відбулася на літній площадці вищезгаданого кафе, повторно повідомив останньому про те, що має достовірну інформацію про здійснення ОСОБА_2 пасажирських перевезень у таксі з порушенням порядку провадження господарської діяльності, а також має списки автомобілів із зазначенням їх номерних знаків, які ОСОБА_2 разом зі своїми знайомими використовують для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із перевезенням пасажирів у таксі на території м. Голої Пристані Херсонської області. Під час цієї зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про необхідність надати йому грошові кошти загальною сумою 2500 грн у строк до 11 червня 2018 року, продемонструвавши ОСОБА_2 вказану суму на екрані власного мобільного телефону.

11 червня 2018 року о 08 год 05 хв ОСОБА_1, перебуваючи у м. Голій Пристані Херсонської області, в салоні автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, яким володіє та користується ОСОБА_2, припаркованого на вул. 1 Травня біля будинку № 23, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди до кінця, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2500 грн за нескладання доповідної записки щодо порушення ОСОБА_2 порядку здійснення господарської діяльності та неспрямовання її на розгляд начальнику ГУ ДФС у Херсонській області, а також за надання можливості останньому та особам, які разом із ним здійснюють пасажирські перевезення в таксі, надалі займатися такою діяльністю на території м. Голої Пристані та Голопристанського району Херсонської області без дозвільних документів і реєстрації як суб'єкта господарської діяльності.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2021 року залишив без змін вирок Голопристанського районного суду Херсонського області від 05 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений та його захисник - адвокат Нікітін Р. В. просять скасувати вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від

05 листопада 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 28 травня

2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник засудженого - адвокат Чернова О. О. просить повернути кримінальне провадження для розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений та його захисники убачають у тому, що судами покладено в обґрунтування судових рішень недопустимі, на їх погляд, докази, а саме:

- заяву ОСОБА_2 до УЗЕ в Херсонскій області щодо неправомірних дій

ОСОБА_1 (як повідомив останній під час допиту в суді, заяву він подав до Голопристанського відділення поліції, а не до УЗЕ в Херсонській області);

- заяву ОСОБА_2 від 11 червня 2018 року про надання коштів для використання у документуванні протиправної діяльності (оскільки на заяві відсутні відмітки про реєстрацію);

- протокол огляду грошових коштів від 11 червня 2018 року (оскільки за показаннями понятих, наданими в суді, огляд здійснювався не 11 червня, а напередодні, тобто 10 червня 2018 року, і був проведений неуповноваженою особою, протокол був надрукований заздалегідь, місце вручення грошових коштів фактично не відповідає місцю, зазначеному в протоколі);

- протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 11 червня 2018 року (саму процесуальну дію було розпочато раніше, ніж безпосередній виконавець отримав ухвалу апеляційного суду від 08 червня 2018 року);

- висновок експерта від 27 серпня 2018 року (в розпорядженні експерта не було належним чином оформлених зразків голосу ОСОБА_1);

- протокол затримання підозрюваного від 11 червня 2018 року, під час складання якого було вилучено кошти в сумі 2500 грн (ця процесуальна дія здійснена з порушенням права на захист, без участі адвоката).

Також зазначають про неповноту судового розгляду, яка, на їх думку, полягає в порушенні принципу безпосередності дослідження доказів, а саме в тому, що апеляційний суд відмовив у клопотанні сторони захисту про тимчасовий доступ до інформації про абонентів, зв'язок, надані телекомунікаційні послуги, їх тривалість, зміст, маршрут передавання по абонентським номерам, які належать ОСОБА_2, та про повторний допит заявника, експерта і двох свідків - понятих.

На переконання засудженого та його захисника Нікітіна Р. В., неправильно застосувано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.

До Суду надійшли заперечення прокурора на касаційні скарги засудженого та його захисників, у яких він вказує на те, що апеляційний суд належним чином перевірив вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 листопада 2019 року та постановив законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Позиції учасників судового провадження

Захисники у судовому засіданні підтримали свої касаційні скарги та касаційну скаргу засудженого з підстав, викладених у них.

Прокурор зазначила, що доводи касаційних скарг є необґрунтованими, у зв'язку з чим не убачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1.

Засудженого було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з'явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин його неприбуття до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Оцінюючи доводи сторони захисту, зазначені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає за необхідне насамперед зупинитися на доводах, у яких ставиться під сумнів допустимість доказів, покладених в обґрунтування судових рішень.

Стосовно недопустимості як доказу заяви ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у зв'язку з тим, що за показаннями ОСОБА_2, даними в суді, заяву подано до Голопристанського відділення поліції, а не до УЗЕ в Херсонській області

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина 1 статті 1 КПК).

Згідно із частиною 2 вищевказаної статті кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що недотримання вимог, правил, установлених підзаконними нормативними актами, які покликані визначати організаційні аспекти діяльності органів та посадових осіб, що залучаються до сфери кримінальної юстиції, не може визнаватися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і мати негативні наслідки у виді визнання доказів недопустимими або скасування процесуальних рішень.

Заяви та повідомлення, в яких містяться відомості про кримінальні правопорушення, є приводом для початку кримінального провадження.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК (у редакції, яка діяла на час здійснення досудового розслідування) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 214 КПК, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Інформація, яка міститься у заяві, не є показаннями у сенсі частини 1 статті 95 КПК і, з огляду на передбачену частиною 4 цією статті заборону використання позасудових свідчень, не може визнаватися доказом, яким суд вправі обґрунтовувати судові рішення.

Заяви про вчинене кримінальне правопорушення мають досліджуватися судами з метою перевірки дотримання вимог статей 214, 477, 480-1 КПК, визначення строків досудового розслідування для вирішення питань дотримання вимог статей 214, 477, 480-1 КПК.

У цьому кримінальному провадженні заява ОСОБА_2 була подана на імя т. в. о. начальника УЗЕ в Херсонській області та зареєстрована УЗЕ в Херсонській області 07 червня 2018 року (т. 1, а. п.125). Того ж дня відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 42018230000000102 (т.1, а. п. 105). До їх внесення слідчі (розшукові) дії не проводилися. Таким чином, порушень вимог КПК щодо внесення відомостей до ЄРДР та здійсненні слідчих (розшукових) дій у межах строків досудового розслідування касаційною перевіркою не встановлено.

Стосовно доводів сторони захисту щодо недопустимості як доказу заяви ОСОБА_2 про надання грошових коштів для фіксування злочинної діяльності ОСОБА_1 і самих коштів як предмета неправомірної вигоди

Верховний Суд у своїх рішеннях також зазначав, що у матеріалах кримінального провадження має міститься інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.

Посилання захисту на те, що кошти, які використовувалися як предмет неправомірної вигоди в цьому провадженні, не були залучені у встановленому порядку, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наявність заяви ОСОБА_2 від 11 червня 2018 року (т. 1, а. п. 137), огляд грошових коштів, у результаті якого вони були ідентифіковані (т. 1 а. п. 131-136), незаперечення факту надання цих коштів особисто ОСОБА_2 під час допиту в суді виключає у Суду будь-які сумніви у джерелі походження цих коштів і законності їх використання під час спеціального слідчого експерименту.

Стосовно доводів сторони захисту про проведення огляду грошових коштів неуповноваженою особою та визнання протоколу цієї слідчої (розшукової) дії недопустимим доказом у зв'язку з неправильним зазначенням в ньому дати та місця її проведення

Відповідно до статті 41 КПК суб'єктом кримінального провадження є оперативні підрозділи, а не окремі оперативні працівники. У кримінальних процесуальних правовідносинах оперативний підрозділ виступає в особі його керівника. Надання останнім наказів, розпоряджень, доручень своїм підлеглим знаходиться поза межами правового регулювання КПК і не може слугувати підставою для визнання доказів такими, що отримані з порушенням порядку, передбаченого КПК .

З матеріалів кримінального провадження убачається, що на підставі статті 36 КПК 07 червня 2018 року прокурор відділу прокуратури Херсонської області Безкровний А. С. доручив т. в. о. начальника УЗЕ в Херсонській області ДЗЕ НП України

Кумейському А. В. провести слідчі (розшукові) дії, а саме: огляд (ідентифікацію (помітку) і вручення) грошових коштів за участю ОСОБА_2 для документування злочинної діяльності службових осіб органів ДФС, про що скласти відповідний протокол разом із додатками (копії банкнот) у присутності двох понятих (т. 1, а. п. 130).

На виконання вказаного доручення оперативний співробітник УЗЕ в Херсонській області ДЗЕ НП України капітан поліції Луговий В. С. провів огляд грошових коштів за участю ОСОБА_2, понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1, а. п. 131-136).

Як зазначалося вище, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи захисту про незаконність протоколу огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_2 через те, що вказані у протоколі події відбувались 10 червня 2018 року у вихідний день, а не 11червня 2018 року, як це вказано у протоколі, визнав їх безпідставними, обґрунтовуючи такий висновок посиланням на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили той факт, що приймали участь в якості понятих при проведенні вказаної слідчої дії, підтвердили хронологію та послідовність всіх процесуальних дій, що відбувалися в їх присутності та зафіксовані у протоколах огляду грошових коштів, затримання та особистого обшуку ОСОБА_1, не мали зауважень щодо законності процедури її проведення.

Стосовно доводів сторони захисту про недопустимість результатів аудіо-, відеоконтролю особи у зв'язку з тим, що негласна слідча (розшукова) дія розпочалася раніше, ніж кур'єр міг доставити примірник ухвали слідчого судді про дозвіл на її проведення

Відповідно до частини 5 статті 532 КПК ухвали слідчого судді, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення

Чинним КПК не передбачена можливість оскарження ухвал слідчого суді апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Отже, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Крім того, на відміну від слідчих (розшукових) дій, на початку проведення яких закон зобов'язує надати копію ухвали слідчого судді (наприклад, у ході обшуку (частина 3 статті 236 КПК), такої вимоги щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з цілком зрозумілих причин, у КПК не міститься.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ухвала слідчого судді Апеляційного суду Херсонської області про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08 червня 2018 року (т,1, а. п.142) постановлена за результатами розгляду клопотання прокурора відділу прокуратури Херсонської області

Подоляка К. М. (т. 1, а. п. 139-141), який був визначений разом із ОСОБА_6 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42018230000000102

(т. 1 а. п.107).

Прокурор Подоляк К. М. особисто брав участь у розгляді клопотання, а отже, мав достовірну інформацію про прийняте слідчим суддею рішення, яке з моменту оголошення набрало законної сили і мало б виконуватися без будь-яких зволікань.

Форми і методи комунікації між прокурором - процесуальним керівником та оперативними підрозділами, яким доручено проведення окремих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, також знаходяться поза межами правового регулювання КПК, і недотримання окремих правил взаємодії не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Стосовно недопустимості висновку експерта від 27 серпня 2018 року у зв'язку з відсутністю в розпорядженні експерта належним чином оформлених зразків голосу ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про відсутність підстав відібрання експериментальних зразків голосу ОСОБА_1 для експертного дослідження на момент прийняття слідчим Олефіренком В. І. постанови від 18 липня 2018 року (т. 1, а. п. 288), враховуючи, що з клопотанням про залучення експерта для проведення судової експертизи відео-, звукозапису слідчий звернувся 26 липня 2018 року (т.1, а. п. 259-263), а ухвала слідчого судді датована 31 липня 2018 року

(т. 1. а. п. 264,265).

Відповідно до частини 1 статті 245 КПК у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

Проте як обвинувачений, так і його захисники під час судового розгляду коментували прослухані аудіозаписи розмов і не заперечували, що на них наявний голос

ОСОБА_1.

У разі сумнівів, що зафіксований на аудіозаписах голос належить ОСОБА_1 або підозр стосовно можливого монтажу, сторона захисту не була позбавлена права заявити перед судом клопотання про призначення відповідних експертних досліджень на спростування доказів обвинувачення, зважаючи на самостійне обстоювання стороною захисту своїх правових позицій у суді.

Стосовно доводів сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу затримання підозрюваного від 11 червня 2018 року у зв'язку з тим, що затримання, особистий обшук та освідування було здійснювано без участі адвоката

З матеріалів кримінального провадження убачається, що протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11 червня 2018 року (т. 1, а. п. 171-175) серед іншого, містить інформацію: час фактичного затримання (з 08 год 11 хв до 09 год 28 хв), роз'яснення прав та повідомлення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, про затримання ОСОБА_1

(о 08 год 23 хв). У протоколі також зазначено, що о 09 год 28 хв проведення особистого обшуку ОСОБА_1 призупинено для складання протоколу затримання та особистого обшуку, а також проведення освідування ОСОБА_1, і учасникам процесуальних дій запропоновано здійснити складання протоколу затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 у приміщенні СУ ГУНП в Херсонській області, чого вони не заперечували. До приміщення СУ ГУНП в Херсонській області прибув і захисник Нікітін Р. В.

Фіксування затримання та особистого обшуку здійснювалося із застосуванням відеозйомки, з якою мали можливість ознайомитися як ОСОБА_1, так і прибувший до місця складання протоколу затримання захисник Нікітін Р. В. Крім того,

ОСОБА_1 реалізував своє право зробити зауваження і доповнення до протоколу.

За результатами касаційної перевірки не встановлено порушення порядку здійснення затримання та особистого обшуку, а також фактів незаконних дій органів правопорядку.

Підсумовуючи наведене вище, Суд не знаходить підстав для визнання доказів у кримінальному провадженні недопустимими і зазначає, що дані обставини були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів.

Стосовно доводів сторони захисту про провокацію злочину і відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1, Суд, проаналізувавши ухвалу апеляційного суду, в якій докладно перевірено вказані доводи і надано вичерпні відповіді на них, погоджується з ними і додатково зазначає, що ані у касаційних скаргах, ані у виступах захисників під час касаційного розгляду, Верховному Суду не висловлено ґрунтовних підстав незгоди щодо цих питань із судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів вважає обґрунтованою ухвалу Херсонського апеляційного суду від

09 квітня 2021 року (т. 4, а. п.172), якою відмовлено у клопотанні сторони захисту про тимчасовий доступ до інформації про абонентів, зв'язок, надані телекомунікаційні послуги, їх тривалість, зміст, маршрут передавання по абонентським номерам, які належать ОСОБА_2, та про повторний допит заявника, експерта і двох свідків - понятих.

Ця ухвала мотивована тим, що надання дозволу на такого роду втручання є невиправданим, оскільки суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, а обмеження прав свідка ОСОБА_2 суперечить цілям та завданням кримінального судочинства і виходить за межі обвинувачення.

Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У цьому провадженні місцевий суд допитував свідків з дотриманням вимог статті 352 КПК. Незгода сторони захисту з показаннями свідків не є підставою для повторного їх допиту судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів не убачає підстав для скасування чи зміни вироку Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 листопада 2019 року та ухвали Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2021 року, у зв'язку з чим касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників Чернової О. О. та Нікітіна Р. В. не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 листопада 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2021 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників Чернової Олени Олегівни та Нікітіна Руслана Валерійовича, які діють в інтересах засудженого- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. Фомін Г. М. Анісімов О. Л. Булейко