Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 162/2/23

провадження № 51-4952 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 травня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Любешівський районний суд Волинської області вироком від 02 лютого 2023 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ), що становить 1 700 грн.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2022 року приблизно о 16:00, знаходячись у лісовому масиві поблизу м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, не маючи відповідного дозволу на придбання та зберігання бойових припасів, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав одну наступальну осколкову ручну гранату РГН із ударно-дистанційним запалом УЗД та 440 гвинтівочних патронів калібру 7,62x54 мм, що відносяться до бойових припасів, які автомобілем «Vollkswagen LT-35», номерний знак НОМЕР_1 , перемістив до с. Седлище Камінь-Каширського району Волинської області, де незаконно зберігав їх до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час санкціонованого обшуку 03 листопада 2022 року.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- не врахувавши ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, а також кількість бойових припасів, необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК, що, на його думку, призвело до призначення останньому м`якого покарання;

- не перевірив та не спростував належним чином доводи його апеляційної скарги, постановив ухвалу з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Засуджений та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК в касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

У поданій касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

В апеляційній скарзі прокурор порушував питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність - ст. 69 КК, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (414 КПК).

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вимогами ст. 65 КК визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК та призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 НМДГ (1 700 грн).

При цьому суд урахував наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, збігу реально існуючих і потенційно небезпечних для обвинуваченого та його сім`ї обставин.

Також суд зважив на дані про особу ОСОБА_7 , який вперше притягався до кримінальної відповідальності, мав на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, характеризувався виключно позитивно, займав активну громадянську позицію (волонтерська діяльність, за яку нагороджений подякою Верховної Ради України).

Зазначені обставини суд апеляційної інстанції визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Колегія суддів уважає такий висновок достатньо мотивованим, через що доводи прокурора в частині безпідставного застосування ст. 69 КК є непереконливими.

Проте суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим рішення про призначення ОСОБА_7 найм`якшого виду покарання - штрафу в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого ст. 53 КК, - лише 100 НМДГ (1 700 грн).

Оскільки суд апеляційної інстанції не врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину, його конкретні обставини та підвищену суспільну небезпечність (тяжкий злочин, пов`язаний з незаконним обігом зброї під час воєнного стану, - 400 гвинтівочних патронів, вивезених із зони активних бойових дій).

На думку колегії суддів, визначене ОСОБА_7 покарання не буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної в ст. 50 КК.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, що згідно з вимогами пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За умови підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_7 визнано винуватими і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу слід уважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3