Історія справи

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 739/310/18

провадження № 51-10525км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Матієк Т.В., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Опанасюка О.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції

захисника Наполова М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017270190000403, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 09 липня

2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах Фінансового управління

Новгрод-Сіверської районної державної адміністрації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 681, 72 грн витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_3 на користь районного бюджету

Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він

20 листопада 2017 року приблизно о 17:30, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у квартирі

АДРЕСА_2 , а потім в загальному коридорі вказаного будинку, маючи прямий умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3 , тобто умисне вбивство, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій і настання наслідків у виді смерті, на ґрунті ревнощів, діючи цілеспрямовано, умисно завдав ОСОБА_3 в сукупності не менше 13 ударів дерев`яним стільцем, кулаками рук та ногами, у життєво-важливий орган - голову, а також по тулубу та обох руках, в результаті чого спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_3 , який помер у лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість. Зазначає, що ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 належним чином не обґрунтована, постановлена без врахування положень ст. 1168 ЦК України, в частині доведеності того, що потерпіла ОСОБА_1 проживала однією сім`єю із потерпілим ОСОБА_3 . Вважає, що ухвала апеляційного суду в порушення вимог ст. 419 КПК України не містить обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу прокурора потерпіла ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення як безпідставну в частині вирішення цивільного позову.

У судовому засіданні прокурор та потерпіла підтримали касаційну скаргу лише в частині м`якості призначеного засудженому покарання, а також потерпіла заперечувала проти задоволення скарги в частині вирішення цивільного позову. Захисник заперечував проти задоволення скарги в частині призначеного покарання та щодо вирішення цивільного позову поклався на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілої та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст. 65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

З мотивувальної частині вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_2 суд послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із положеннями

ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, те що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину. В тому числі судом враховано думку потерпілої щодо визначення засудженому покарання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Також суд урахував конкретні обставини вчинення злочину та ставлення засудженого до скоєного. На підставі наведених даних районний суд дійшов висновку про необхідність призначення

ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Так, не погоджуючись з вироком районного суду від 09 липня 2018 року, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання і постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням останньому покарання у виді позбавлення волі строком на

12 років.

Проте апеляційний суд, розглянувши провадження за апеляційною скаргою прокурора в порушення вимог ст. 419 КПК України належно не проаналізував змісту його апеляційної скарги у тому числі в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та залишив вирок місцевого суду без зміни.

Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі прокурор, суд не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до

ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжкого злочину в наслідок якого загинула людина, характер і спосіб вчиненого, зокрема кількість та локалізацію тілесних ушкоджень спричинених потерпілому.

На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначене ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років є м`яким і не буде сприяти виправленню засудженого. Воно не відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Наведені вище обставини дають підстави для часткового задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю її змісту вимогам статей 370, 419 КПКУкраїни.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 , перевірити обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора у тому числі до ретельної перевірки підлягають доводи прокурора в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити

ОСОБА_2 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук Т.В. Матієк В.В. Наставний