Історія справи

Постанова

іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 725/200/18

провадження № 51-9528км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Крохмаль В. В.,

прокурора Рибачук Г. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тельман Т. А. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017260020001705, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Герца Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року за ч. 3 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці зі звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Першотравневий районний суд м. Чернівці вироком від 24 травня 2018 року визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_1 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Апеляційний суд Чернівецької області вироком від 24 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасував у частині правової кваліфікації кримінальних правопорушень, визнав останнього винуватим за ч. 2 ст. 185 КК, кваліфікувавши його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а за ч. 3 ст. 185 КК - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, і засудив до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_1 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, у листопаді - грудні 2017 року в м. Чернівцях повторно таємно викрадав майно ОСОБА_2 (металеві котел, труби та батареї, які здававдо пункту прийому металобрухту), а саме:

- у кінці листопада за місцем свого тимчасового проживання з будинку АДРЕСА_2 на загальну суму 550 грн і того ж дня, проникнувши до будинку АДРЕСА_3 , - на загальну суму 275 грн;

- 04, 05 та 07 грудня, проникнувши до будинку АДРЕСА_3 , - на загальну суму 880, 440 та 253 грн відповідно.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Тельман Т. А. ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає, що винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведено належними та допустимим доказами. Вказує на відсутність у засудженого умислу на таємне викрадення майна потерпілої, оскільки той виконував умови усного договору між ними. Також посилається на неврахування даних висновку судово-психіатричної експертизи, відповідно до яких ОСОБА_1 є обмежено осудною особою.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у повторних крадіжках майна ОСОБА_2 , у тому числі й таких, що були поєднані з проникненням у житло, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , даними протоколів огляду місця події та пред`явлення особи для впізнання, висновку судово-психіатричної експертизи тощо.

Зібрані у справі докази отримано в порядку, визначеному законом, вони повністю узгоджуються між собою, а тому їх обґрунтовано та правомірно покладено судами першої та апеляційної інстанцій в основу обвинувального вироку.

Доводи в касаційній скарзі щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу на таємне викрадення майна потерпілої, оскільки той виконував умови усного договору між ними, спростовуються показаннями ОСОБА_2 , яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК, у судовому засіданні повідомляла, що вона давала усну згоду лише на ремонт у коридорі, де була зламана підлога, і дозволу заходити ОСОБА_1 до будинку № 55 /1 на вул. Кобзарській вона не давала.

З огляду на викладене за встановлених фактичних обставин кваліфікація діянь ОСОБА_1 за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК є правильною.

Положеннями ст. 20 КК визначено, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою дотрималися приписів ст. 20 КК.

Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддівкасаційного суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також ОСОБА_1 правильно визначено остаточне покарання на підставі статей 70 та 71 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника Тельман Т. А.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Тельман Т. А. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко Н. С. Стефанів Т. В. Шевченко