Історія справи

Постанова

іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 185/101/18

провадження № 51-735 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Цигана Ю. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040370003355, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він умисно ухилився від відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції обтяжуючої покарання обставини - рецидиву злочинів й безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни. Окрім того, в мотивувальній частині свого рішення невірно визначив категорію вчинених злочинів, відповідно до вимог ст. 12 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю. В. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389 КК України у касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне неврахування обтяжуючої покарання обставини - рецидиву злочинів, то вони є слушними.

Відповідно до вимог ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження,ОСОБА_1 , не відбувши покарання, призначене вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України, знову вчинив новий умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, який не утворює повторності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно не визнав обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Проте, колегія суддів не може погодитись із доводами прокурора про необхідність скасування ухвали суду апеляційної інстанції у цьому випадку, оскількидопущене судом порушення, за відсутності законних підстав (ч.1 ст. 420 КПК України) для ухвалення свого вироку, не є істотним та не вплинуло на обґрунтованість судового рішення і правильність призначеного покарання.

Посилання прокурора на те що в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд невірно визначив категорію вчинених злочинів, відповідно до вимог ст. 12 КК України, і така помилка тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення не є переконливими. Суд вправі як за заявою сторін так і за власною ініціативою виправити цей недолік шляхом виправлення описки в порядку визначеному ст.379 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 441 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Ємець Н.В. Білик Л.Ю. Кишакевич