Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 336/2314/17-к

провадження № 51- 9512км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Григор'євої І. В.,Стефанів Н. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Шевченко О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 42016080370000048 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м . Запоріжжя,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, і виправдано за цим обвинуваченням у зв`язку з недоведеністю його винуватості.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався втому, що він 8 лютого 2016 року, обіймаючи посаду директора приватного підприємства «ОСОБА_18» (далі - ПП «ОСОБА_18»), тобто будучи службовою особою, з метою ухилення від сплати податку на прибуток фізичних осіб вніс завідомо неправдиві дані в офіційний документ, а самене вказав у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку,і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2015 року, а також відомостей про залучення ним найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довиконання робіт з ремонту покрівлі корпусу № 2 КП «НВК «Іскра», та подав вказаний документ до відділення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Крім того, він же :

- 5 травня 2016 року на аналогічних підставах не вказав у податковому розрахунку сум доходу,нарахованого (сплаченого) на користь платників податку,і сум утриманого з них податку за перший квартал 2016 року,відомостей про використання найманої праці ОСОБА_2 ;

- 10 листопада 2015 року, 16 та 31 березня 2016 року підписав та засвідчив печаткою акти приймання виконаних робіт з ремонту покрівлі корпусу № 2 КП «НВК «Іскра», в які вніс завідомо неправдиві дані щодо об`єму виконаних робіт, внаслідок чого на розрахунковий рахунок ПП «ОСОБА_18» було безпідставно перераховано 37 418,80 грн, 153 196,80 грн, 165 182,40 грн, чим скоїв внесення службовою особою завідомо неправдивих даних в офіційний документ та заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем.

Під час судового розгляду районний суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_1 , оскільки в ході судового розгляду не встановлено належних, достовірних та допустимих доказів, які були б достатніми для доведення його винуватості поза розумним сумнівом у скоєнні злочинів, передбаченихчастинами 2 та 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора Запорізький апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2019 рокузалишив вирок районного суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Кошолап С. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просить скасувати обидва судові рішення і призначити новий розгляд у районному суді через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частинами 1, 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК.

При цьому прокурор по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, а саме зазначає, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновки про порушення прав потерпілої сторони та недопустимість доказів - проведених у провадженні будівельно-технічних експертиз (висновків експерта), оскільки вважає, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування допущено технічні помилки, представник потерпілого під час розслідування та розгляду справи не скаржився на порушення своїх прав. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснив, що дослідження проведено з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Зазначає, що залучення ОСОБА_1 до ремонтних робіт субпідрядника без згоди замовника свідчить про наявність умислу та корисливого мотиву на заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем

Прокурор стверджує, що докази сторони захисту - договори субпідряду між ПП «ОСОБА_18» та ФОП « ОСОБА_5 », показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відкривалися стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК. Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про призначення експертиз та не розглянуто клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Також прокурор вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не надав вичерпних та обґрунтованих відповідей на всі доводи в його апеляційній скарзі.

Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги прокурора нижчого рівня підтримав частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як згідно із законом перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду не віднесено.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність виправдання у пред`явленому обвинуваченні було зроблено на підставі аналізу зібраних органами досудового розслідування і досліджених у судовому засіданні доказів, яким цей суд дав належну оцінку. Вирок районного суду відповідає вимогам ст. 374 КПК та є законним і вмотивованим.

Зокрема, місцевий суд дійшов таких висновків на підставі: досліджених у судовому засіданні фактичних даних, що містяться в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2017 року; договорах підряду від 9 червня, 2 та 3 вересня 2015 року; актах приймання виконаних будівельних робіт від 10 листопада 2015 року, 16 та 31 березня 2016 року; платіжних дорученнях від 6 липня, 12 жовтня, 11 листопада 2015 року, 18 березня та 6 квітня 2016 року; висновках експертів № 2269 від 15 березня 2017 року, № 2275 від 28 березня 2017 року, № 2281 від 10 квітня 2017 року; договорах підряду між ПП «ОСОБА_18» та ФОП ОСОБА_9 від 10 червня, 3 та 4 вересня 2015 року; трудових договорах від 1 листопада 2015 року між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_6 і від 21 грудня 2015 року між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ; відомостях податкової звітності ФОП ОСОБА_9 за четвертий квартал 2015 року та перший квартал 2016 року; а також аналізу показань виправданого ОСОБА_1 , представника потерпілого Муц Ю. М., свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Як правильно встановив суд, за період з четвертого кварталу 2015 року по перший квартал 2016 року ПП «ОСОБА_18» виконало роботи з ремонту покрівлі корпусу № 2 КП «НВК «Іскра».

Відомості, які містяться в показаннях зазначених свідків та в досліджених доказах, не підтверджують факту безпідставного отримання ОСОБА_1 вказаних в обвинувальному акті коштів, незаконного заволодіння чи розпорядження цими коштами, обернення їх на свою користь.

Крім того, місцевий суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 84, ст. 89, ч. 3 ст. 99 КПК, правильно визнав недопустимими надані стороною обвинувачення докази - висновки експертів у зв`язку з тим, що їх було проведено на підставі постанов слідчого від 20 лютого 2017 року, який станом на вказану дату не мав повноважень для проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині свого рішення виклав формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , яке було пред`явлене йому та визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відхилив докази, надані стороною обвинувачення.

З огляду на це наведені в касаційній скарзі доводи прокурора про безпідставне виправдання судом ОСОБА_1 слід визнати такими, що не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції.

Викладені в касаційній скарзі доводи прокурора є аналогічними тим, що були наведені стороною обвинувачення в апеляційних скаргах та на які апеляційний суд надав умотивовані відповіді у своїй ухвалі, визнавши ці доводи неспроможними.

При цьому, як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, останній не ставив у ній питання про повторне дослідження доказів та ухвалення нового вироку стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Відповідно, апеляційний суд, не встановивши передбачених ст. 415 КПК підстав для скасування вироку місцевого суду, з урахуванням принципу недопустимості погіршення правового становища обвинувачуваного докази у справі повторно не досліджував та, керуючись положеннями ст. 404 КПК, переглянув вказане судове рішення у межах вимог апеляційної скарги прокурора.

Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає приписам статей 370 та 419 КПК.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального або процесуального права, які би тягнули за собою зміну чи скасування оспорюваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький І. В. Григор`єва Н.С. Стефанів