Історія справи

Постанова

Іменем України

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 619/1313/17

Провадження № 51 - 2519 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017220000000053 від 18 лютого 2017 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Горького Богодухівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ст. 309 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 305 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мєдвєдєва С.І. на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 15 ч. 2, ст. 305 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 090 гривень 95 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 влітку 2016 року в малознайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_3 придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який перемістив та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, де запакував до трьох різних згортків, які обгорнув у фольгу та поліетиленовий пакет, з метою переміщення до Російської Федерації та ускладнення подальшого виявлення службовим собакою на прикордонному пункті пропуску.

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 помістив зазначені згортки в середину кросівок, у які був взутий, та о 15 годині 20 хвилин, продовжуючи зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, на автомобілі марки «Volksvagen Passat» д.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 виїхав з південного вокзалу

м. Харкова до МАПП «Гоптівка» в Дергачівському районі Харківської області з метою перетину державного кордону України з Російською Федерацією разом з іншими пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Того ж дня о 19 годині 05 хвилин ОСОБА_1 на МП «Щербатівка» на зазначеному автомобілі під час проведення усного декларування заявив співробітникам Харківської митниці ДФС про відсутність у нього предметів, заборонених до переміщення через митний кордон України, у тому числі наркотичних засобів. Однак, злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки під час здійснення митно-прикордонного контролю водія та пасажирів автомобіля марки «Volksvagen Passat» д.з. НОМЕР_1 службовий собака спрацював на особисті речі, а саме на кросівки ОСОБА_1, у яких було виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс, загальною масою у перерахунку на суху речовину 12,7024 грама.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання змінено: виключено із резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна за ст. 15 ч. 2, ст. 305 ч. 2 КК України, а також на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник МєдвєдєвС.І., діючи в інтересах засудженого

ОСОБА_1, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо останнього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував вагітність дружини ОСОБА_1 як обставину, що пом'якшує покарання, а суд апеляційної інстанції, хоча і зазначив цю обставину, однак фактично її не врахував. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою нові документи, які характеризують особу ОСОБА_1, надані стороною захисту. Указує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 309 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 305 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, серед яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжкий злочин, дані про особу ОСОБА_1, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, одружений. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 309 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України

нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 15 ч. 2, ст. 305 ч. 2 КК України, призначивши остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та мотивувавши таке рішення.

При розгляді апеляційної скарги захисника Мєдвєдєва С.І. суд апеляційної інстанції доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_1 покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив, додатково врахував вагітність дружини ОСОБА_1 і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких задовольнив її частково та з яких визнав її в іншій частині необґрунтованою. При цьому апеляційний суд виключив з вироку суду рішення про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна за ст. 15 ч.2, ст. 305 ч. 2 КК України та за ст. 70 ч. 1 КК України, а рішення щодо відсутності підстав для застосування ст. 75 КК України належним чином мотивував.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мєдвєдєва С.І. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний