Історія справи

Постанова

Іменем України

05 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 347/1868/16

Провадження № 51-1793км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Кравченко Є. С.,

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017 року в межах кримінального провадження № 12015090190000200 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бутурлінок Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21 травня 2015 року, переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою вчинення крадіжки, діючи умисно, шляхом вільного доступу, повторно вчинив 3 епізоди таємного викрадення чужого майна, а саме: велосипеда «Мустанг», який належить ОСОБА_2, чим завдав потерпілій матеріальних збитків у розмірі 800 грн.; велосипеда «Контур», який належить ОСОБА_3, завдавши останньому матеріальних збитків у розмірі 1050 грн. та велосипеда марки «Лап'єр», який належить ОСОБА_4, завдавши потерпілій матеріальні збитки у розмірі 980 грн.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного ОСОБА_1 вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.. Також вирішено питання щодо повного зарахування ОСОБА_1 у строк відбування покарання покарання, відбутого ним за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 11 жовтня 2016 року у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своє рішення щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць. Зазначено, що апеляційним судом не враховано: обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину; обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що злочини вчинені засудженим у період незнятої і непогашеної судимості, що ОСОБА_1 раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та умисних злочинів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримала касаційну скаргу та просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Разом з тим, доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, є безпідставними.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у межах, встановлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання - скасуванню.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд у вироку зазначив, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК та звільняючи останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, дійшов передчасного висновку про застосування норм ст. 75 КК та не навів у вироку, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого суд першої інстанції визнає такими, що дають підстави для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до злочинів середньої тяжкості, ставленню обвинуваченого до вчиненого, тому, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності та відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, має незняті та непогашені судимості, не зробив для себе правильних висновків і вчинив нові злочини проти власності за короткий проміжок часу. Також апеляційний суд вказав на те, що судом першої інстанції не враховано обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.

Вирішуючи питання про розмір покарання, яке слід призначити ОСОБА_1, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, думку потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, повне визнання вини, повне відшкодування шкоди потерпілим, обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання, на думку Верховного Суду, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції, які стосуються виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання, є належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 420 КПК.

Разом з тим, вказуючи у касаційній скарзі на невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, прокурор фактично не наводить доводів, чому призначене апеляційним судом покарання є м'яким, а покарання, яке, як вважає прокурор, необхідно призначити ОСОБА_1, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Інших підстав для скасування вироку апеляційного суду у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

МазурМ. В. Матієк Т. В. ЯковлєваС.В.