Історія справи

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 278/417/19

провадження № 51-2960ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Іваненка І. В.,

суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,

за участю:

прокурора Сулятицького І. С.,

представника потерпілого, адвоката Литвинчук Ю. В.,

потерпілого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170000281, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Барнаул Алтайського краю Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Богунського районного суду м. Житомира за ч. 3 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_1 5500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави по 736,56 грн з кожного у рахунок витрат на залучення експертів під час проведення експертиз.

Арешт, накладений за ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 березня 2015 року на автомобіль «Пежо Експерт», власником якого є ОСОБА_4 , скасовано, а автомобіль повернуто останній.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 03 березня 2015 о 12:00 год. за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , всередину гаражного приміщення та до будинку, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_1 , спричинивши потерпілому шкоду на суму 1185,70 грн.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05 березня 2015 року о 21:30 год., приїхавши на автомобілі «PEUGEOT EXPERT», повторно проникли всередину будинку, належного ОСОБА_1 , звідки таємно викрали його майно на суму 5 595 грн.

Житомирський апеляційний суду ухвалою від 22 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання. Вважає, що суд, призначаючи покарання, належним чином не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особи винних, а також безпідставно визнав певні обставини такими, що пом`якшують покарання. Не погоджується також із рішенням про скасуванням арешту на автомобіль «PEUGEOT EXPERT», оскільки він визнаний знаряддям злочину. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки не зазначено підстав, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий у судовому засіданні підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити. Представник потерпілого також підтримала подану касаційну скаргу.

Прокурор підтримав продану касаційну скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілого, щодо безпідставного звільнення засуджених за ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання Суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Доводи скаржника про неправильне застосування положень ст. 75 КК України та, як наслідок, невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість не спростовують висновків суду щодо призначеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання та звільнення їх на підставі положень ст. 75 КК України від його відбування.

При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; дані про особи винних, а саме те, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризуються посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей; ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. Також щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину щодо обох обвинувачених судом визнані обставинами, які пом`якшують покарання. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково відшкодували потерпілому шкоду, а в апеляційному суді ще раз зазначили про те, що визнають вину в пред`явленому обвинуваченні та просять пробачення у потерпілого.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, а ОСОБА_3 - на строк 3 роки та можливість виправлення їх без ізоляції від суспільства, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як убачається з матеріалів провадження, власником автомобіля «PEUGEOT EXPERT» є ОСОБА_4 . Ні органом досудового слідства, ні прокурором у судовому засіданні не було доведено, що дружина ОСОБА_3 знала про незаконне використання її чоловіком належного їй автомобіля, а тому висновок суду про відсутність підстав для конфіскації автомобіля є обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено. За таких обставин касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов О.Л. Булейко