Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 522/16951/18

провадження № 51-4555 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Ємця О.П., Остапука В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Вараниці В.М.,

захисника Вернера М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 05 серпня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року було відмовлено у відкритті провадження за цією апеляційною скаргою. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала місцевого суду стосується продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, постановлена під час судового провадження до ухвалення рішення по суті, а тому відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч позиції Конституційного Суду України дійшов неправильного висновку про те, що рішення місцевого суду не підлягає апеляційному оскарженню, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Обвинувачений та захисник у суді касаційної інстанції підтримали скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні погодився із доводами касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України (КСУ) від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПКУкраїни у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК Українипередбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною обвинуваченого ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду послався на положення ч. 2 ст. 392 КПК України, якою унеможливлюється окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження. При цьому суддя вказав, що рішення КСУ від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним зазначене положення ч. 2 ст. 392 КПК України, не поширюється на процесуальні рішення, прийняті до 13 червня 2019 року. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 була винесена 06 червня 2019 року (до рішення КСУ), суддя дійшов висновку, що ця ухвала відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України оскарженню не підлягає.

Однак, з такою позицією суд касаційної інстанції погодитися не може.

Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що неможливість своєчасного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності обмеження конституційного права особи на свободу на стадії судового розгляду. Рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 КСУ визнав неконституційним положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, з моменту прийняття рішення КСУ скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

Як видно з матеріалів провадження, суддя Одеського апеляційного суду ухвалою від 08 серпня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, мотивуючи тим, що ч. 2 ст. 392 КПК України не передбачено можливості оскарження відповідної ухвали в апеляційному порядку, а рішення КСУ від 13 червня 2019 року, на його думку, не стосується ухвал місцевого суду, постановлених до дати винесення зазначеного рішення.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що рішенням КСУ положення ч. 2 ст. 392 КПК України визнані неконституційними та втратили чинність 13 червня 2019 року. Отже, апеляційний суд при прийнятті рішення від 08 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження керувався нормою кримінального процесуального закону, яка визнана неконституційною. Наведене перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик О.П. Ємець В.І. Остапук