Історія справи

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 570/817|17

провадження № 51-1576км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Короля В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П. О.,

прокурора Рибачук Г. А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ЯремиС. В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016180180001826 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 357; ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК України -до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 357 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду -без змін.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 02 листопада 2016 року о 03:30, маючи вільний доступ, таємно викрав майно із відчиненого корівника № 8 Державного підприємства «Дослідне господарство «Білокриницьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, чим завдав підприємству матеріальну шкоду в розмірі 4449,60 грн.

17 листопада 2016 року о 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де також проживає його брат ОСОБА_3, маючи вільний доступ, таємно викрав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 16 січня 2008 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області на ім'я ОСОБА_3.

Крім того, 17 листопада 2016 року о 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання, здійснив крадіжку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 16 січня 2008 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області на ім'я ОСОБА_3. При цьому у нього виник умисел на підроблення вказаного паспорта громадянина України, тобто посвідчення, виданого установою, яка має право видавати такі документи, з метою його використання.

Наступного дня ОСОБА_1 близько 15:10, перебуваючи за місцем свого проживання, видалив із викраденого паспорта первинну фотокартку та на її місце наклеїв фотокартку зі своїм зображенням, став зберігати цей паспорт при собі з метою використання у власних потребах.

19 листопада 2016 року о 07:49 ОСОБА_1, володіючи підробленим паспортом громадянина України, використав його, пред'явивши працівнику ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний дім» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави мобільного телефону марки «Nokia» моделі «5320» у відділенні ломбарду, що розташований у м. Рівному на вул. Грушевського, 1.

21 листопада 2016 року о 23:00 ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, маючи вільний доступ, скориставшись тим, що ОСОБА_3 спить, таємно викрав належний йому мобільний телефон марки «Samsung» моделі «G361H GaIaxy Core Prime VE», чим завдав потерпілому майнову шкоду на суму 2649 грн.

22 листопада 2016 року о 00:18 ОСОБА_1, володіючи підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_3, використав його, пред'явивши працівнику ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний дім» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави мобільного телефону марки «Samsung» моделі «G361H GaIaxy Core Prime VE», у відділенні ломбарду, розташованому за зазначеною вище адресою.

Того ж дня о 04:08 ОСОБА_1, володіючи викраденим паспортом, пред'явив його працівнику ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний дім» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави мобільного телефону марки «Nokia» моделі «X-2», у зазначеному вище відділенні ломбарду.

Згодом, 28 листопада 2016 року, о 02:40 ОСОБА_1, володіючи паспортом на ім'я ОСОБА_3, використав його, пред'явивши працівнику ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний дім» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави мобільного телефону марки «Nokia» моделі «1280», у відділенні ломбарду, розташованому у м. Рівному на вул. Соборній, 63.

07 грудня 2016 року о 12:35 ОСОБА_1, володіючи викраденим паспортом на ім'я ОСОБА_3, використав його, пред'явивши працівнику ломбарду ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний дім» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави фену марки «Stenson», у відділенні ломбарду, розташованому у м. Рівному на вул. Київській, 77.

12 грудня 2016 року о 18:11, а 13 грудня 2016 року близько 12:00 та 14:30 ОСОБА_1, володіючи паспортом на ім'я ОСОБА_3, використав його, пред'явивши працівнику ломбарду ПТ «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті» і компанія» під час оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави мобільного телефону марки «Nomi» моделі «і181», дриля марки «Интерскоп ДУ-13/780ЭР» та дриля електричного у відділенні ломбарду, що розташований у м. Рівному на вул. Соборній, 57.

17 січня 2017 року о 01:00 ОСОБА_1, зірвавши навісний замок із вхідних дверей, проник до підсобного приміщення домогосподарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 звідки таємно викрав майно, чим завдав потерпілому майнову шкоду в розмірі 3248,12 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо нього, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо нього змінити та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, призначаючи йому покарання, не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, стан його здоров'я, те, що він на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обтяжуючих покарання обставин. Крім того, на думку засудженого, неврахування судом того, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працював у дорожній фірмі, відсутні претензії від потерпілих, призвело до призначення надто суворого покарання. Також просить перевірити правильність застосування ч. 5 ст. 72 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Ярема С. В. підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор Рибачук Г. А. вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 357; ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. При цьому суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, передбачене санкціями статей, за якими його засуджено, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який злочини вчинив будучи раніше засудженим за злочини проти власності, те, що майнову шкоду засуджений не відшкодував, за місцем проживання характеризується посередньо, та обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого лише за умови його ізоляції від суспільства шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 357; ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, дотримався вимог статей 65-67 КК України, покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати призначене покарання надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не має.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, були враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_1, ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування судових рішень.

Крім того, доводи засудженого щодо суворості покарання були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується вимог засудженого про зарахування йому в строк покарання строку його перебування в умовах державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» з 06 червня 2017 року по 25 жовтня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то вони є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич Н. О. Марчук В. В. Король