Історія справи

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Бущенко А.П.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурори Грищенко М.А., Татаревич В.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016150410000,

відносноОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої за ст. 407 ч. 4 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог процесуального закону, що призвело до безпідставного скасування вироку суду із закриттям провадження, оскільки вважає, що апеляційний суд, безпосередньо не дослідивши докази у провадженні, їх переоцінив. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу засудженої визнано обґрунтованою.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 407 ч. 4 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задоволено, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 скасовано, кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України закрито за відсутністю в її діянні складу цього кримінального правопорушення.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

2.3.1 Судом першої інстанції

28 квітня 2016 року ОСОБА_2 уклала контракт строком на три роки з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. З того ж часу ОСОБА_2 набула статусу військовослужбовця та розпочала виконання військового обов'язку - проходження військової служби.

Наказом командира військової частини В4174 від 27 травня 2015 року № 31 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду медичної сестри-анестезиста операційно-перев'язочного відділення медичної роти зазначеної військової частини, яка дислокується за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 72.

14 листопада 2016 року о 07 год 50 хв обвинувачена ОСОБА_2, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, без поважних на те причин, не з'явилася вчасно на службу до військової частини - польова пошта В4174 та перебувала за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, де проводила час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

05 грудня 2016 року о 07 год 50 хв обвинувачена ОСОБА_2 добровільно з'явилася до військової частини - польова пошта В4174 та приступила до виконання службових обов'язків.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано судом за ст. 407 ч. 4 КК України як не з'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

2.3.2 Судом апеляційної інстанції

Апеляційний суд, не заперечував встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження про те, що 14 листопада 2016 року обвинувачена ОСОБА_2 не з'явилася вчасно на службу до в/ч В4174, повернулася до якої добровільно лише 05 грудня 2016 року. Втім, не погодився із висновком суду про наявність в діях останньої складу злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, оскільки нез'явлення за місцем служби було пов'язано поважними причинами, що виключає вчинення останньою військового злочину.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурори у засіданні касаційного суду підтримали касаційну скаргу прокурора.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 284. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи

Частина 1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

Розгляд касаційної скарги Суд здійснює в частині дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при ухваленні рішення щодо скасування вироку та закриття кримінального провадження.

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо незаконності ухвали апеляційного суду Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Військовим злочином, передбаченим ст. 407 ч. 4 КК України, визнається незаконна відсутність військовослужбовця за місцем служби понад встановлений законом строк. Нез'явлення вчасно на службу полягає у тому, що залишивши військову частину або місце служби на законній підставі та маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час, військовослужбовець своєчасно до частини не з'являється і знаходиться поза її розташуванням понад установлений строк.

Якщо військовослужбовець своєчасно не з'явився до частини з поважних причин, то таке запізнення не розглядається як військовий злочин.

Відповідно питання про поважність причин нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу, наприклад, з відпустки або з лікувального закладу є питанням

факту, яке входить до компетенції суду і вирішується з урахуванням конкретних обставин провадження.

Звісно, відповідного переліку таких поважних причин бути не може, але поважними причинами затримки військовослужбовців до вчасного з'явлення за місцем служби може визнаватися хвороба військовослужбовця, що перешкоджає пересуванню; смерть або тяжка хвороба членів його сім'ї або осіб, на вихованні яких він перебував; непередбачені перешкоди у сполученні, пожежа або стихійне лихо та інші надзвичайні обставини.

Крім того, причини затримки мають бути підтверджені військовослужбовцем відповідними документами.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_2, взяв до уваги вже відомі обставини цього кримінального провадження, які підтверджені доказами, дослідженими судом першої інстанції. Невчасне з'явлення за місцем служби було пов'язано поважними причинами, а саме через збіг тяжких сімейних обставин: тимчасову непрацездатність самої обвинуваченої (підтверджено довідкою медзакладу для звільнення від обов'язків служби № 13/3, із вказаним діагнозом перенесеного захворювання) та після цього догляд ОСОБА_2 за її близьким родичем, що потребував сторонньої допомоги (довідка медзакладу по догляду № 20/3) тощо.

Отже, встановлені обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_2 з поважних причин не з'явилася своєчасно за місцем служби.

З огляду на викладене, доводи прокурора про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів неспроможні, оскільки суд виходив із фактичних обставин, що були встановлені судом першої інстанції, та надав їм правильної юридичної оцінки.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в якій зазначено підстави до скасування необґрунтованого вироку суду першої інстанції та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.

Враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, підстав до задоволення касаційної скарги прокурора та скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції Суд не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів А.П. Бущенко Т.В. Шевченко