Історія справи

Ухвала ККС ВП від 06.05.2020 року у справі №346/4600/18
Ухвала ККС ВП від 08.04.2020 року у справі №346/4600/18

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 346/4600/18

провадження № 51-1624км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В.М.,

суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

захисника Луцака А.О. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Марчук Орисі Василівни на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121; ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 18 838,15 грн.

За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно.

Згідно з вироком злочин вчинено за таких обставин.

12 липня 2018 року ОСОБА_1 приблизно о 06:00, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, під час вживання алкогольних напоїв з іншими особами, на гранті раптово виниклих неприязних відносин взяв у власника квартири ОСОБА_2 дерев`яну палицю (биту) та почав завдавати ударів у ділянку голови і тулубу потерпілому ОСОБА_3 . Від цього потерпілий впав на підлогу, а обвинувачений продовжував бити його дерев`яною палицею (битою) по голові та тулубу. У результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім цього, 12 липня 2018 року ОСОБА_1 приблизно о 01:00, перебуваючи на території залізного вокзалу м. Коломиї, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , який сидів на лавці перону вокзалу, і, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вирвав із руки потерпілого мобільний телефон. Потім попрямував до залізничного пішохідного моста, де потерпілий ОСОБА_4 наздогнав його, після чого ОСОБА_1 завдав йому декілька ударів кулаками та ногами по тілу, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Після цього покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, спричинивши потерпілому майнову шкоду в розмірі 367 грн.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2020 року вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора залишив без зміни.

Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме ст. 69 КК та призначив явно несправедливе покарання через його м`якість. Вважає, що колегія суддів належним чином не врахувала тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин цієї справи, даних про особу обвинуваченого, який раніше вчиняв злочини, не працює, має схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Також апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, в частині безпідставного застосування місцевим судом положень ст. 69 КК під час визначення покарання ОСОБА_1 .

Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т.В. підтримала касаційну скаргу прокурора і просила її задовольнити, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Зауважила на тому, що призначене ОСОБА_1 покарання неповною мірою відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним КК, та особі засудженого. Крім цього, застосування ст. 69 під час призначення покарання ОСОБА_1 є безпідставним.

Захисник Луцак А.О. та засуджений ОСОБА_1 не підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, та просили скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни. Захисник при цьому зауважив, що прокурор в апеляційній скарзі не ставив питання про скасування вироку суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку захисника і засудженого та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 186 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Що стосується доводів прокурора про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК при ухваленні рішення і невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості у зв`язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК, то суд дійшов такого висновку.

Так, апеляційний суд під час перегляду вироку не дотримався вимог ст. 65 КК та не врахував, що призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Застосовуючи ст. 69 КК, місцевий суд зазначив, що засуджений ОСОБА_1 зізнався у вчиненому і щиро розкаявся, на диспансерному обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП «Заставнівська ЦРЛ» Заставнівської районної ради не перебуває, потерпілі претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має двох малолітніх дітей.

Однак, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що місцевий суд у вироку не навів обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не звернув уваги що засуджений, будучи працездатною особою, не працює, суспільно-корисною працею не займається, у громадському місці вчинив відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства.

Крім того, відомості викладені в ухвалі суду апеляційної інстанції суперечить обставинам наведеним у вироку місцевого суду. Зокрема апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції визнав обставинами, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_1 , повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування завданих збитків, тоді як згідно з вироком обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнав зізнання та щире каяття у вчиненому злочині.

У зв`язку з цим слушними є доводи прокурора про те, що обране засудженому покарання не є справедливим та співмірним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК не перевірив належним чином доводів прокурора щодо призначеного покарання,не дав на них вмотивованої відповіді.

З урахуванням зазначеного доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК є слушними.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що апеляційний суд був позбавлений можливості призначити більш суворе покарання ОСОБА_1 без застосування ст. 69 КК, оскільки в апеляційній скарзі прокурор оскаржував лише м`якість призначеного покарання та не посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В даному випадку колегія судів виходить із того, що прокурор оспорював м`якість покарання через неправильне застосування приписів ст. 69 КК, а прохання прокурора не містило в собі протиріч і полягало в тому щоб призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання, тому суд мав право розглянути доводи прокурора відповідно до приписів ст. 414 КПК.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Якщо під час нового апеляційного розгляду кримінального провадження не буде встановлено інших обставин, які можуть вплинути на висновки суду щодо визначення виду та розміру покарання ОСОБА_1 , то раніше призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК вважати м`яким.

Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірності визнання його винуватості за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 186 КК, ураховуючи особливості касаційного розгляду, визначені главою 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах

процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора Марчук О.В. задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

В.М. Бородій С.В. Єремейчук А.О. Чистик