Історія справи

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 296/7366/19

провадження № 51-442км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Слинька С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Крижанівського В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2019 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060020002897, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості, .

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 29 червня 2019 року, приблизно о 20:30, будучи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, проник до квартири АДРЕСА_2 . Перебуваючи у приміщенні вищевказаної квартири, виявивши у ньому власницю ОСОБА_2 , яка прикута до ліжка, з метою подолання її волі до опору, накинув на її тіло халат, однак, внаслідок активного супротиву потерпілої, між ними розпочалась штовханина. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , за вказаних вище обставин, долаючи опір ОСОБА_2 , застосовуючи фізичну силу, шляхом ривків зірвав з вух золоті сережки останньої. Після цього, ОСОБА_1 разом з викраденим майном місце вчинення злочину залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на суму 3516,34 грн.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що вирок районного суду не містить формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, зокрема способу проникнення до житла та застосування сили, вини та виду заподіяної шкоди від злочину. Вважає, що місцевий суд неправильно розглянув справу в порядку ст. 349 КПК України, окрім того судове провадження здійснено за відсутності потерпілої та не з`ясовано її думку щодо проведення засідання в порядку ст. 349 КПК України. Апеляційний суд у свою чергу, не виправив допущених районним судом помилок, а також не звернув увагу на порушення судом першої інстанції щодо допустимості доказів у відповідності до ст. 88 КПК України, наданих прокурором під час проведення засідання у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженням лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силует. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні, та погодився на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти викладених в обвинувальному акті обставин, суд у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо-тих обставин, які ніким не оспорюються.

Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 12 вересня 2019 року ( а.к.п. 55-56), так і технічним носієм інформації на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.

Також в даному судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним дослідження письмових доказів, допиту свідків та потерпілої, а вирішено допитати обвинуваченого та вивчити характеризуючи матеріали щодо нього. Прокурором були надані суду документи, що характеризують особу ОСОБА_1 у тому числі і вироки судів, які підтверджують попередні судимості останнього. Вказані документи були вивчені, оцінені та долучені до матеріалів провадження як такі, що характеризують особу обвинуваченого та не подавалися прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. А тому доводи сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 88 КПК України та долученням судом недопустимих доказів є безпідставними.

Щодо доводів захисника, що розгляд кримінального провадження проводився без участі потерпілої, у зв`язку з чим потерпіла не могла висловити свою думку щодо проведення судового засідання у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України чим було порушено її права, то вони є необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, в матеріалах провадження міститься заява потерпілої ОСОБА_2 в якій вона просить суд розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за її відсутності за станом здоров`я (а.п. 15-17). У свою чергу, судом булу повідомлено учасників судового провадження про надходження до суду вказаної заяви та з`ясована їх думка про можливість розгляду справи за відсутності потерпілої.

За таких обставин, підстав вважати, що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, ст. 349 КПК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що засуджений не звертався із апеляційною скаргою на вирок місцевого суду до суду апеляційної інстанції. Скаргу подав лише прокурор і виключно на підставах невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими ним та проаналізованими показаннями самого засудженого, котрий у суді зазначив, що йому зрозуміло, в чому він обвинувачується, погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті та визнав вину в повному обсязі. При цьому, будучи допитаним в суді першої інстанції, засуджений послідовно пояснив всі обставини вчиненого ним злочину. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Дії засудженого ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 186 КК України.

Переглянувши вирок в межах апеляційної скарги прокурора через м`якість призначеного покарання ОСОБА_1 , апеляційний суд задовольнив частково скаргу прокурора та скасував вирок місцевого суду в частині звільнення від покарання засудженого на підставі ст. 75 КК України. При цьому, належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, що є тяжким злочином, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується безпосередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, не працюючий, обставинами, що обтяжують покарання визнав - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку, яка перебуває у безпорадному стані, обставинами, що пом`якшують покарання було визнано - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілій, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що призначене покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України є необхідним, достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є достатнім для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, апеляційний суд дотримався положень статей 404,405,407,414 КПК України при розгляді поданої прокурором апеляційної скарги, а ухвалений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 374,420 КПК України.

Отже, підстав для скасування судових рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК України були би підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2019 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Крижанівського В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний С.С. Слинько