Історія справи

Постанова

Іменем України

1 листопада 2018 р.

м. Київ

справа № 363/1738/17

провадження № 51-3401км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Гапона В.О.,

прокурора - Кулаківського К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110150000266 за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимий 30 липня 2013 року Вишгородським районним судом Київської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч.3 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишений у вигляді тримання під вартою.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він діючи повторно, з метою викрадення чужого майна, неодноразово проникаючи у приміщення НВК «Димерська гімназія - ЗОШ І ступеня» за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Соборна, буд.21, з кабінету директора 22 вересня 2016 року приблизно о 9 годині таємно викрав належні ОСОБА_2 два мобільних телефони загальною вартістю 9590 грн., з того ж кабінету 6 грудня 2016 року приблизно об 11 годині таємно викрав ноутбук вартістю 4700 грн., що перебуває на балансі зазначеного навчального закладу; з методичного кабінету 15 грудня 2016 року приблизно о 9 годині таємно викрав належний ОСОБА_3 гаманець з грошовими коштами у сумі 400 грн., а також належний ОСОБА_4 гаманець з грошовими коштами у сумі 3600 грн., паспорт громадянина України та інші важливі особисті документи; 27 січня 2017 року приблизно об 11 годині з кабінету заступника директора викрав належний ОСОБА_5 гаманець з грошовими коштами у сумі 2200 грн.; 13 березня 2017 року приблизно о 10 годині з приміщення цього навчального закладу таємно викрав належний ОСОБА_6 велосипед вартістю 3600 грн.

Крім того, ОСОБА_1 діючи повторно, з метою викрадення чужого майна, 10 січня 2017 року приблизно об 11 годині проник у приміщення методичного кабінету ДНЗЯС «Зернятко» за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Бударіна, буд.4, звідки таємно викрав належні ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 700 грн., паспорт громадянина України, інші важливі особисті документи та банківську картку, а також таємно викрав ноутбук вартістю 4500 грн., що перебував на балансі зазначеного закладу; 17 січня 2017 року приблизно о 9 годині проник у приміщення навчального кабінету Лютізької ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Визволителів, буд. 51, звідки таємно викрав ноутбук вартістю 6447 грн., що перебував на балансі зазначеного учбового закладу; 20 січня 2017 року приблизно о 9 годині проник до приміщення навчального класу Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, вул. Святопокровська, буд. 270, звідки таємно викрав належний ОСОБА_9 мобільний телефон вартістю 2595 грн. та належний ОСОБА_10 мобільний телефон вартістю 3480 грн.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 29 серпня 2017 року вирок місцевого суду залишив без змін. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зарахований строк попереднього ув'язнення з 7 квітня 2017 року по 29 серпня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості, не врахував кількість епізодів злочинів і те, що засуджений вчинив їх через півроку після звільнення з місць позбавлення волі. На думку прокурора, в порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Кулаківський К.О. просив задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.

Мотиви суду

За змістом вимог ч.2 ст.418, ст.419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому ст.ст.368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст.438 КПК України, при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_1 надто м'якої міри покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, згідно зі ст.414 КПК України, визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

При призначені засудженому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України віднесені до тяжких та злочинів невеликої тяжкості, дані, що характеризують особу засудженого, у тому числі відомості про стан його здоров'я. Також суд зважив на позицію потерпілого, який просив призначити засудженому покарання на розсуд суду з урахуванням стану здоров'я засудженого та його щирого каяття. Як обставини, що пом'якшують покарання, суд врахував визнання засудженим своєї провини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій за злочини, за які його засуджено.

Призначене ОСОБА_1 покарання є співмірним протиправному діянню й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх необґрунтованими, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів в частині призначеного покарання ОСОБА_1, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В. Білик