Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

справа №727/7078/22

провадження № 51-5080км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

захисник ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурор ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 зі змінами та доповненнями на вирок Чернівецькогоапеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022260000000139 стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Розтоки Вижницького району Чернівецької області та проживає у АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про зміну оскаржуваного судового рішення, а саме змінити кваліфікацію діяння ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України та вважати його засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України. Призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі тисячу п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.Скасувати запобіжний захід ОСОБА_6 , та звільнити його з-під варти.

Свої доводи захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну правову оцінку встановленим обставинам цього провадження та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а отже застосував положення закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.

Зазначає, що умисел ОСОБА_6 не був направлений на надання неправомірної вигоди саме особі, яка займає відповідальне становище, а тому ОСОБА_6 , який не має жодного стосунку до правоохоронних органів, не усвідомлював належності поліцейського ОСОБА_8 до категорії службових осіб, які займають відповідальне становище, що свідчить про відсутність в його діях кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. З ст. 369 КК України.

Вважає, що кваліфікуюча ознака «пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище» не знайшла свого підтвердження у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції, а тому судом першої інстанції правомірно виключена з обвинувачення.

Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки в журналі судового засідання від 06 вересня 2024 року головуючим суддею зазначений ОСОБА_9 , який у розгляді цього кримінального провадження участі не брав та апеляційний судовий розгляд не здійснював. Крім того, у цьому ж журналі помилково зазначено про факт дослідження СD-носія, однак у матеріалах цього провадження відсутні СD-носії, та не вказано відомостей основних технічних характеристик обладнання і носіїв інформації, які досліджувались судом.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 березня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі тисячу п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн., застосований до ОСОБА_6 , постановлено залишити в силі до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_10 . Арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 травня 2022 року по справі №727/2930/22 скасовано.

Застосовано на підставі ч.1, 2 ст.96-1, п.3 ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів в сумі 2 000 (дві тисячі) дол. США, конфісковано їх у власність держави. Вирішено питання речових доказів.

Вироком Чернівецького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 березня 2024 року скасовано частково. Ухвалено новий вирок, яким визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави змінено на тримання під вартою. Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту його взяття під варту, тобто з 08 жовтня 2024 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 термін попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, а саме із 27 квітня 2022 року по 02 травня 2022 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

В порядку ч. 4 ст. 174 КПК України скасовано арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 травня 2022 року по справі № 727/2930/22.

Відповідно до ст. 182 КПК України заставу в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень повернуто заставодавцю ОСОБА_10 . Застосовано на підставі ч.1, 2 ст. 96-1, п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів в сумі 2 000 (дві тисячі) дол. США, конфіскувавши їх у власність держави.

Як установили суди першої та апеляційної інстанції,24 квітня 2022 року близько 18:03 на спецлінію «102» ГУНП в Чернівецькій області надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_11 , жительки с. Розтоки Вижницького району Чернівецької області, про те, що цього дня, на березі річки Черемош, що протікає в адміністративних межах Вижницького району, працівник поліції ОСОБА_12 , у ході словесного конфлікту, наніс тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_13 , після чого залишив місце події. Вказана подія була зареєстрована в «Журналі єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» під № 448 від 24 квітня 2022 року відділення поліції № 1 (смт. Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області. За результатами опрацювання даного повідомлення було встановлено, що особою, на яку вказала заявниця, є поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВП № 5 (смт. Глибока) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області сержант поліції ОСОБА_12 . Так як дана подія могла містити ознаки кримінального правопорушення в діях поліцейського, тому для встановлення обставин події, за вказівкою начальника ГУНП в Чернівецькій області, на місце події в с. Розтоки Вижницького району виїхав начальник управління головної інспекції ГУНП в Чернівецькій області, підполковник поліції ОСОБА_8 та заступник начальника цього ж управління ОСОБА_14 .

Відповідно до Положення, затвердженого наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області за № 26 від 11 січня 2022 року, Управління головної інспекції ГУНП в Чернівецькій області є структурним підрозділом ГУНП в Чернівецькій області, що є територіальним підрозділом Національної поліції України, а ОСОБА_8 в силу займаної посади, згідно з пунктом 1 Примітки до статті 364 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, при прибутті в с. Розтоки Вижницького району, ОСОБА_8 було встановлено ще одну особу, з якою перебував ОСОБА_12 під час того, коли між ним та ОСОБА_13 відбувся конфлікт та який був свідком даної події, а саме ОСОБА_6

25 квітня 2022 року близько 01:00, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 прибули по місцю реєстрації ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 . В ході спілкування ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що перебуває в дружніх відносинах із ОСОБА_12 та підтвердив факт нанесення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .

Поряд з цим, ОСОБА_6 , бажаючи вирішити питання про уникнення дисциплінарної відповідальності поліцейським ОСОБА_12 у вигляді звільнення останнього зі служби в поліції за вчинене ним правопорушення, шляхом налагодження незаконної співпраці із начальником управління головної інспекції ГУНП в Чернівецькій області, підполковником поліції ОСОБА_8 , який знаходився у форменому одязі (однострій поліцейських), достовірно знаючи, що останній є службовою особою, яка займає відповідальне становище та знаходиться при виконанні службових обов`язків, оскільки ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що достовірно обізнаний про те, яку посаду займає останній та усвідомлюючи, що начальник управління головної інспекції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , уповноважений на організацію проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни поліцейськими і при виявленні таких правопорушень зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на їх припинення та документування шляхом складання відповідних матеріалів службового розслідування, і за наслідком проведення якого, поліцейського ОСОБА_12 повинно бути звільнено зі служби в поліції, діючи умисно, протиправно, висловив ОСОБА_8 пряму словесну пропозицію наміру надати йому особисто неправомірну вигоду за вчинення ним дій в інтересах ОСОБА_12 щодо вирішення питання про уникнення ним дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення останнього зі служби в поліції за вчинене правопорушення і почувши від ОСОБА_8 відмову щодо будь-якої незаконної співпраці, а також роз`яснення законного порядку проведення службового розслідування і розуміючи протиправність своїх намірів, надав час ОСОБА_8 на їх обміркування.

25 квітня 2022 року ОСОБА_6 протягом дня тричі зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_8 та в ході телефонних розмов наполягав на зустрічі з метою вирішення питання щодо не притягнення до відповідальності працівника поліції ОСОБА_12 обумовлюючи при цьому можливість надання ОСОБА_8 особисто неправомірної вигоди.

26 квітня 2022 року року близько 16:20 ОСОБА_6 , після здійснення чергових телефонних дзвінків до ОСОБА_8 , прийшов неподалік приміщення ГУНП в Чернівецькій області, тобто за місцем роботи ОСОБА_15 , а саме по АДРЕСА_3 , де зустрівся із останнім. В ході розмови, ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність та достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , являється начальником управління головної інспекції ГУНП в Чернівецькій області і усвідомлюючи той факт, що до повноважень останнього входить організація та проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни поліцейськими, зокрема відносно ОСОБА_12 , переслідуючи мету налагодження незаконної співпраці із ОСОБА_8 , підтвердив останньому дійсність свого злочинного умислу та раніше висловлену пропозицію і конкретизував, що має намір надати ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США для нього особисто і наполіг на тому, щоб за надання ним вказаної суми грошових коштів, під керівництвом та під безпосереднім контролем ОСОБА_8 було прийнято позитивне та необхідне рішення на користь ОСОБА_12

27 квітня 2022 року близько 12:25 ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, після здійснення чергових телефонних дзвінків до ОСОБА_8 , знову зустрівся з останнім в дворі перед житловим будинком АДРЕСА_3 . В ході спілкування, ОСОБА_6 , надав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 квітня 2022 року становило 58 509,80 гривень, чим довів свій злочинний умисел до завершення.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, а саме, пропозиція, обіцянка службовій особі, яка займає відповідальне становище надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргу, просили оскаржене судове рішення змінити. Прокурор заперечував доводам касаційної скарги захисника, просив вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд має оцінити докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи і прийняти рішення, виходячи із сукупності зібраних доказів у їх взаємозв`язку. Згідно зі статтею 370 КПК України у своєму рішенні суд має навести мотиви, чому сукупність доказів, визнаних ним достовірними, доводить або не доводить винуватість особи за пред`явленим їй обвинуваченням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 433 КПК України касаційний суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте, касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційних скаргах, чи були додержані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів їх достатності для висновків суду.

Як убачається з матеріалів цього провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу стосовно ОСОБА_6 , не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Частина 1 стаття 369 КК України передбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідальність за ч.3 ст.369 КК України настає в разі вчинення діянь, передбачених частиною 1 або 2 цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Об`єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3-370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

В обох випадках фактично йдеться про криміналізацію злочинного наміру винної особи.

Надання неправомірної вигоди - це її передавання службовій особі (способи можуть бути різними) і на кваліфікацію не впливають.

За суттю об`єктивна сторона даного злочину вичерпується лише фактом пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду або надання такої вигоди.

У цій справі суд апеляційної інстанції визнав доведеним винуватість ОСОБА_6 в умисному наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за фактичних обставин, правильно встановлених судом першої інстанції, яким було надано неправильну правову оцінку, що потягло за собою неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого.

Однак судом не було враховано, що за обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався не тільки в наданні неправомірної вигоди, а й в пропозиції надати неправомірну вигоду, в обіцянці надати неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Передбачений ст. 369 КК України злочин є закінченим з моменту, коли винний лише запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди (формальний склад).

Перша із альтернативних дій - пропозиція надати неправомірну вигоду, згідно з обвинувальним актом та відповідно до встановлених судами фактичних обставин, була вчинена ОСОБА_6 25 квітня 2022 року близько 01:00 у с. Розтоки, куди приїхали працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_14 в зв`язку з повідомленням заявниці про вчинення правопорушення поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП № 5 (смт. Глибока) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції ОСОБА_12 , під час спілкування з ОСОБА_8 , останній від такої пропозиції відмовився, при цьому свою посаду не називав, що підтвердили як свідок ОСОБА_8 , так і свідок ОСОБА_14 .

Тобто, враховуючи формальний склад цього кримінального правопорушення, таке вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми КК України дії, а в разі вказівки закону на кілька альтернативних діянь - з моменту повного виконання хоча б одного діяння, таким чином у цій справі - це висловлення пропозиції надати неправомірну вигоду незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

Після цього факту, за рапортом ОСОБА_8 в цей же день відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 КК України були внесені до ЄРДР.

Щодо суб`єктивної сторони злочину за статтею 369 КК України.

Суд звертає увагу, що за встановленими судами обставинами, зазначеними в судових рішеннях та які не заперечували сторони кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 та посадова особа ОСОБА_8 між собою знайомі не були, в с. Розтоки Чернівецької області побачились вперше, а можливість контактувати за допомогою телефону з працівником поліції обвинувачений отримав від ОСОБА_8 , який після отримання пропозиції неправомірної вигоди та відмови від такої, повідомив обвинуваченому свій номер телефону.

Суд зазначає, що кримінальна відповідальність настає тоді, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює статус службової особи та пропонує вигоду саме у зв`язку з можливостями її посади. Це рішення підкреслює важливість доведення прямого умислу при кваліфікації дій за статтею 369 КК України.

Крім того, згідно зі ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Так, для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні суду апеляційної інстанції слід дослідити наявність чи відсутність процесуального критерію провокації, зокрема щодо надання неправомірної вигоди, перевіривши чи без активних дій працівника правоохоронного органу, направлених на те щоб ОСОБА_16 надав би неправомірну вигоду, тобто виконав ще одну форму об`єктивної сторони злочину.

Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги захисника про допущенні порушення вимог кримінального процесуального закону в журналі судового засідання від 06 вересня 2024 року, а саме зазначення головуючим суддею ОСОБА_9 .

Згідно із ст. 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості: 1) найменування та склад суду; 2) реквізити кримінального провадження та відомості про його учасників; 3) дата і час початку та закінчення судового засідання; 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них; 5) ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати; 6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом. Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання.

Як убачається з матеріалів цього провадження, зокрема журналу судового засідання від 06 вересня 2024 року - у найменуванні та складу суду справді помилково зазначено головуючим суддею ОСОБА_9 , що є порушенням вимог кримінального процесуального кодексу.

Таким чином, за результатами касаційної перевірки колегія суддів доходить висновку про допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що до ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, яку було внесено. Засудженого було взято під варту після проголошення вироку апеляційного суду, який набрав законної сили, суму застави повернуто заставодавцю. Відомості щодо порушення ОСОБА_6 умов запобіжного заходу у справі відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів не убачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 зі змінами та доповненнями задовольнити частково.

Вирок Чернівецького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити ОСОБА_6 з-під варти з місць позбавлення волі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3