Історія справи

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 643/81/17

провадження № 51-547км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Цигана Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220470008394, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 16 січня 2016 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та цивільний позов у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2016 року о 17:00 , знаходячись у приміщенні аптеки «Сімейна аптека», розташованої на просп. Тракторобудівників, 108 у м. Харкові, повторно таємно викрав з вікна касової зони № 2 монітор LCD 19 Philips 193V5LSB2/62 вартістю 2045 грн чим завдав ТОВ «Астарта» матеріальної шкоди на вказану суму.

Апеляційний суд Харківської області від 31 серпня 2017 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання й ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, в решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та просить пом'якшити захід примусу із застосуванням ст. 75 КК. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що він свою вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував матеріальну шкоду, завдану ТОВ «Астарта», представник якого жодних претензій до нього не має, при цьому просив призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, має постійне місце роботи та на утриманні дідуся, який потребує постійного догляду та лікування.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти касаційної скарги засудженого, оскільки вважав оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим, і просив залишити його без змін.

Засуджений у касаційній скарзі просив розглянути її без його участі. Від директора ТОВ «Астарта» надійшла заява про розгляд провадження за відсутності його представника в порядку ст.435 КПК.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються, суд касаційної інстанції їх не перевіряє.

Що стосується доводів засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Застосований захід примусу повинен найбільше сприяти досягненню передбаченої ч. 2 ст. 50 КК мети покарання - виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дотримався наведених вимог закону при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Так, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Під час обрання заходу примусу апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, те, що менш ніж за рік після звільнення з місць позбавлення волі він знову скоїв аналогічне кримінальне правопорушення, що свідчить про його схильність до систематичного вчинення корисливих злочинів та те, що до нього вже раніше застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також і всі інші обставини кримінального провадження, які мають правове значення. При цьому апеляційний суд зважив і на те, що встановлені судом першої інстанції обставини, які пом'якшують покарання засудженого, - щире каяття та надання допомоги суду у встановленні істини по справі, носять формальний характер, оскільки у справі відсутні дані, які вказують на відверту і щиру поведінку ОСОБА_1 та свідчать, що обвинувачений дійсно розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів.

Врахувавши вказані обставини, належним чином умотивувавши своє рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено.

Отже, Суд вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 апеляційним судом покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним злочинів і не сприймається як явно несправедливе внаслідок суворості.

Доводи засудженого, викладені в касаційній скарзі, як обставини для пом'якшення призначеного покарання, на думку суду, не свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і відповідно не дають достатніх підстав для застосування щодо нього ст. 75 КК.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням положень кримінального процесуального закону, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Таким чином, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та зміни вироку апеляційного суду на зазначених у ній підставах.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 376 ч. 2, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк