Історія справи

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 195/537/17

провадження № 51- 1100 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Ткачук Г. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Просяник Н. П. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170403590000127, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Томаківка Дніпропетровської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України, шляхом складання невідбутої частини покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у виді 88 годин громадських робіт, переведених за правилами ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців 11 днів. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1ст. 76 КК України.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 06 березня 2017 року приблизно о 12 годині, перебуваючи на території домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, таємно проник у будинок, шляхом розбиття скла у вікні та викрав чавунну плиту, яка належить ОСОБА_3, заподіявши останній матеріальну шкоду на суму 198грн. 11 коп.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року скасовано в частині призначення покарання ОСОБА_2 і в цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України, приєднано невідбуте покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у виді 88 годин громадських робіт і з урахуванням ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 11 днів.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і залишення без зміни вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року. На думку захисника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми закону України про кримінальну відповідальність та призначено суворе покарання, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання, повно та вірно встановив дані про особу засудженого, а саме те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність претензій від потерпілої та її ставлення до міри покарання, належно відбуває громадські роботи, і правильно обрав покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити захиснику ПросяникН. В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, у задоволенні касаційної скарги. Вважає вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року законним та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимогст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно зПостановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та № 11 від 6 листопада 2009 року), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з вищенаведеного, з урахуванням наданих матеріалів кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є необґрунтовані.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризувався за місцем проживання, належно відбував покарання у виді громадських робіт за попереднім вироком, думку потерпілої щодо виду і міри покарання, обставину, яка пом'якшує покарання є щире каяття, обставину, що обтяжує покарання є рецидив злочинів.

Водночас, постановляючи вирок та вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, судом першої інстанції не наведено переконливих мотивів для прийняття такого рішення та не зазначено, як саме враховані ним обставини впливають на недоцільність відбування ОСОБА_2 покарання, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора констатував, що призначаючи ОСОБА_2 покарання місцевий суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а також конкретні обставини справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Будучи за попереднім вироком засудженим до громадських робіт, невідбувши повнстю покарання за попередній злочин, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно скоїв умисний злочин. З огляду на наведене, суд погодився з доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для застосування положеньст. 75 КК Україниі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Крім того, апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що при призначенні остаточного покарання, приєднуючи невідбуту частину покарання, а саме громадські роботи, за попереднім вироком на підставі ст. 71 КК України і застосовуючи положення ст. 75 КК України суд першої інстанції припустився помилки.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання з урахуванням усіх обставин, суд апеляційної інстанції призначив мінімальне покарання, яке передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для скасування чи зміни вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року, у зв'язку з чим касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ПросяникН. П. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна