Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2020 року у справі №910/9737/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9737/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Вронська Г. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників справи

прокурора - Голуб Є. В.,

позивачів: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися,

відповідача - Лесь Ю. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019

(головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Зубець Л. П., Мартюк А. І.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019

(суддя Джарти В. В. )

у справі №910/9737/19

за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України, 2.Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління

до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк"

про стягнення 151 200,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокурор) в порядку, визначеному ст.23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1, Міністерство) та Західного територіального квартино-експлуатаційного управління Київської міської ради (далі - позивач-2, Управління) з позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - відповідач, Банк) про стягнення 151 200,00 грн банківської гарантії.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані настанням гарантійного випадку за банківською гарантією №3241-18Г від 25.05.2018.

1.3. Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, Прокурор покликався на те, що Міністерство та Управління належним чином не здійснюють захист державних інтересів, оскільки не звернулися до суду з позовом у цій справі.

2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 позов залишено без розгляду.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Залишаючи без розгляду позов, поданий Прокурором, суди зазначили таке.

2.3.1. Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, прокурор вказав, що Міністерство та Управління неналежним чином здійснюють захист державних інтересів, проте прокурором у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягає неможливість позивачів звернутися з відповідним позовом про стягнення суми банківської гарантії. Позивачі, в особі яких в інтересах держави з позовом до суду звернувся Прокурор, мають підстави і можливість самостійно захищати свої права за банківською гарантією 3241-18Г від 25.05.2018, а Прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачами.

2.3.2. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних державних службовців тощо.

2.3.3. Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

3. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та доводи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від
25.09.2019 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог Прокурор покликається на таке.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що підтверджують наявність підстав для такого представництва.

Представництво прокурором законних інтересів держави в суді здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Необхідність захисту прокурором інтересів держави у цій справі зумовлена тим, що позивачі, маючи відповідні правомочності для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, всупереч цим інтересам до суду не звернулися, надані їм повноваження не використали, належних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до державного бюджету України не вжили. Отже, правомірним є звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

У підтвердження зазначеного Прокурор покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах № 920/331/18,910/3486/18 та 587/430/16-ц.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення, що оскаржуються, - залишити в силі.

В цілому аргументація відповідача ґрунтується на висновках, здійснених судами в ухвалі та постанові, які переглядаються.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Згідно з абзацами 1,2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Такий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Урегульовуючи розбіжності у правових позиціях Верховного Суду, Велика Палата у постанові від 26.05.2020 виклала висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

4.3. У позовній заяві Прокурор зазначив, що 13.06.2019 звернувся з запитами до Міністерства та Управління з повідомленнями про невиконання зобов'язань ПАТ "РВС Банк", що порушує законні інтереси щодо стягнення у державний бюджет грошових коштів за банківською гарантією 3241-18Г від 25.05.2018. У підтвердження зазначеного Прокурор додав відповідні запити, направлені на адреси Міністерства та Управління. У відповіді на повідомлення Управління визнало факт порушення інтересів держави. Проте матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що Управління вчиняло будь-які активні дії, спрямовані на захист державних інтересів. Відповідь Міністерства на запит Прокурора у справі відсутня, доказів, які б підтверджували вчинення Міністерством дій щодо самостійного захисту державних інтересів матеріали справи також не містять.

Отже, за ситуації, що склалася, звернення Прокурора до суду з позовом у цій справі є обґрунтованим та не суперечить положенням ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

За наявності обґрунтування у позовній заяві підстав для представництва прокурором інтересів держави з огляду на бездіяльність визначених ним компетентних органів (Міністерства та Управління) про стягнення коштів за банківською гарантією, яка діяла певний строк та вимагала невідкладного звернення з позовом до суду, суди дійшли помилкового висновку про те, що прокурор не обґрунтував належними доказами наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

4.4. З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність доказів на підтвердження прокурором у цій справі наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є передчасним.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови та наявність порушень місцевим та апеляційним судами норм процесуального права, які перешкодили розгляду позовної заяви прокурора поданої в інтересах уповноваженого державою органу по суті, Суд дійшов висновку про скасування постанови та ухвали судів попередніх інстанцій та передання справи для продовження розгляду до місцевого суду.

6. Судові витрати

6.1. У зв'язку з тим, що розгляд справи по суті не завершено розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/9737/19 скасувати. Справу №910/9737/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

О. Кролевець