Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа №914/839/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (головуючий-суддя - Желік М.Б., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2018 (суддя Козак І.Б.)

за позовом Городоцької міської ради Львівської області

до Городоцької районної спілки споживчих товариств

про скасування державного акту постійного користування земельною ділянкою,

за участю:

від позивача: 1) Попко С.Р. (доручення від 28.01.19), 2) Кушнір І.М. (доручення від 02.01.19)

від відповідача: Кориляк Б.Б. (голова правління),

ВСТАНОВИВ:

Городоцька міська рада Львівської області (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила скасувати державний акт на право постійного користування землею площею 0,84га серії ІІ-ЛВ №001030, виданий спільному підприємству «Райкоопзаготпром», який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №14; скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею площею 0,84га серії ІІ-ЛВ №001030, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14 (далі - Державний акт), зобов'язати Городоцьку районну спілку споживчих товариств повернути земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Львівська область, місто Городок, вулиця І.Франка, площею 0,608га, що фактично використовується Городоцькою районною спілкою споживчих товариств Городоцькій міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний Державний акт, виданий СП «Райкоопзаготпром», яке є ліквідованим, а відповідач не вчинив жодних дій для належного переоформлення права постійного користування, автоматичне переоформлення права постійного землекористування законодавством не передбачено, а відтак це право є припиненим, а Державний акт підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, що склались між сторонами та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема відповідач зазначає про помилковість висновків щодо правонаступництва відповідачем права постійного користування СП "Райкоопзаготпром", про те, що конфігурація та площа спірної земельної ділянки змінена, частина земельної ділянки перебуває у приватній власності, а позивач упродовж тривалого часу користувався частиною спірної земельної ділянки, що перейшла до земель запасу у зв'язку з не переоформленням її відповідачем.

Від відповідача отримано відзив у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, вважаючи оскаржувані судові рішення законними та такими, що відповідають обставинам справи.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Як встановлено судами, рішенням Городоцької міської ради від 22.02.1996 затверджено матеріали інвентаризації землі Спільному підприємству "Райкоопзаготпром" і закріплено за ним у постійне користування 0,8433 га землі в існуючих межах.

22.02.1996 Спільному підприємству "Райкоопзаготпром" видано Городоцькою міською радою народних депутатів Городоцького району Львівської області України державний акт на право постійного користування землею площею 0,84 га серії ІІ-ЛВ №001030, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №14.

Разом з цим, рішенням Городоцької міської ради від 30.10.2002 №157 відмінено рішення міськвиконкому від 22.06.1996 №68 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Спільного підприємства "Райкоопзаготпром" в частині ділянки №2 (базар) площею 0,10га, зазначеної в Державному акті на право постійного користування землею, виданому СП "Райкоопзаготпром" за реєстраційним №14 від 23.07.1996.

В подальшому на 5-тій сесії 6-го демократичного скликання Городоцька міська рада 19.11.2002 прийняла рішення № 219, яким внесла часткові зміни в рішення III сесії міської ради IV демократичного скликання від 30.10.2002 № 157 "Про земельний спір між ТзОВ "Галичина" та СП "Райкоопзаготпром" щодо користування і межею земельної ділянки з обслуговування магазину по вул. І.Франка, 1а.

Однак, 29.09.2003 пунктом 1 постанови правління Городоцької районної спілки споживчих товариств, Спільне підприємство «Райкоопзаготпром» реорганізовано шляхом приєднання його до райспоживспілки.

Суди встановили, що в матеріалах справи міститься Акт на приєднання Спільного підприємства "Райкоопзаготпром" до райспоживспілки та передачу його активів і пасивів станом на 01.01.2004.

Встановлено і те, що 10.08.2017 актом комісії Городоцької міської ради в процесі обстеження земельної ділянки виявлено, що Городоцькою райспоживспілкою розпочато будівельні роботи на самовільно захопленій земельній ділянці на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0080 га на землях загального користування прилеглих до тротуару та дороги на вул. І.Франка, вздовж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Городоцької міської ради площею 0,0681 га, та яка відповідно до генерального плану міста призначена для влаштування автостоянки. Комісією зобов'язано Городоцьку райспоживспілку звільнити самовільно займану земельну ділянку площею 0,0080 га по вул. І.Франка.

Державним інспектором ГУ Держгеокадастру 02.08.2017 складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства земельної ділянки, що знаходиться на вулиці І.Франка у місті Городку Львівської області.

31.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом №10-13-0.4-1322/90-17 звернулося до Голови Городоцької міської ради та Городоцької місцевої прокуратури з інформацією про результати перевірки Городоцької райспоживспілки щодо використання земельної ділянки площею 0,0681га на вул. І.Франка у місті Городку Львівської області.

Зазначені обставини у сукупності слугували підставою для заявлення даного позову.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди правомірно виходили з того, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Встановивши у даній справі, що відповідач є правонаступником права постійного користування земельної ділянки СП "Райкоопзаготпром", суди відповідно визначили, що не переоформлення права такого постійного користування земельною ділянкою відповідачем не дає правових підстав для задоволення позову.

Підстави для скасування рішення та постанови відсутні з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції від 05.05.1993, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта, визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частиною 1 статті 23 названого Кодексу визначалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач вказував, що ним прийняті рішення, якими припинено СП "Райкоопзаготпром" право постійного користування земельною ділянкою 0,10 га, в межах належної останньому на підставі Державного акта земельної ділянки площею 0,84 га, в межах якої також знаходиться і спірна земельна ділянка 0,608 га.

Підставою для прийняття рішення позивача щодо припинення відповідачу права постійного користування земельною ділянкою 0,10 га позивач визначив пункт "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 у редакції від 20.12.2001, чинній на час прийняття позивачем вказаних рішень, яким унормовано, що припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, яка підтримана Верховним Судом зокрема у постанові від 02.08.2018 у справі №911/2726/17, наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Згідно постанови правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 "Про реорганізацію спільного підприємства "Райкоопзаготпром" Городоцької райспоживспілки, спільне підприємство "Райкоопзаготпром" реорганізовано шляхом приєднання його до райспоживспілки.

Статтею 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 у редакції від 20.12.2001, чинній на час прийняття позивачем вказаних рішень, визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так статтею 141 Земельного кодексу України у вказаній редакції, передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до приписів статті 37 Цивільного кодексу України у редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання) (ч.1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (ч.2)

Таким чином наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються Верховним Судом через те, що по-перше, стосуються переоцінки встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а по-друге, їм надавалась оцінка судами попередніх інстанцій, зокрема, щодо перереєстрації права постійного користування відповідачем, і вони були мотивовано відхилені.

Крім того слід зазначити, що пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

З огляду на встановлені обставини щодо правонаступництва відповідачем права постійного користування земельною ділянкою підстави вважати, що судами порушено норми матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, відсутні, наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, а доводи відзиву на касаційну скаргу дають підстави для залишення без змін оскарженої постанови.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі Господарського суду Львівської області № 914/839/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов