Історія справи

Постанова КГС ВП від 30.08.2023 року у справі №918/847/22
Постанова КГС ВП від 30.08.2023 року у справі №918/847/22
Постанова КГС ВП від 30.08.2023 року у справі №918/847/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/847/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 30.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023

та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023

у справі

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. 13 жовтня 2022 року до Господарського суду Рівненської області звернулась ОСОБА_1 з заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, в якій просила прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

2. 16.11.2022, ухвалою місцевого господарського суду відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Мельник І.А., оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

3. 14.02.2023, ухвалою місцевого господарського суду прийнято до розгляду заяву АТ КБ "ПриватБанк" про грошові вимоги до боржника.

3.1. Заява про визнання кредиторських вимог обґрунтована таким:

-21 липня 2008 року, між ЗАТ КБ "Приватбанк" правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено Договір про надання кредиту №ROZOGA0000000067, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 27 964,40 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

-Банком було виконано свої зобов`язання та надано позичальнику кредит на суму 27964,40 доларів США, з яких кредит позичальником отриманий в розмірі 23 тис. доларів США, решта суми направлені на оплату винагороди та страхових платежів (п.8.1 Договору).

-Умови цього Кредитного договору №ROZOGA0000000067 позичальником не виконувались, грошові кошти вчасно не повертались, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, яка була визначена банком, станом на 18 травня 2010 року, та становила 32 573,97 доларів США, що за курсом НБУ на 17 травня 2010 року дорівнювало - 258 178,03 грн.

-05 жовтня 2010 року, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області, у справі №2-1181/10, позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь банку 258 178,03 грн.

-Заявник посилається на ч.4 ст. 75 ГПК України, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. ---Заявник зазначає, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26 листопада 2019 року по справі №922/643/19).

-На підставі цього рішення АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до ОСОБА_1 , як боржника, з грошовими вимогами які складають 238 168,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (курс НБУ станом на 27 січня 2023 року за курсом - 36,5686 грн. За долар США) становить 8 709 490, 80 грн, де:

- 23 942,51 доларів США - заборгованості за наданим кредитом, що становить 875 544,07 грн;

- 37 731,21 доларів США - заборгованості за процентами, що становить 1 379 777,53 грн;

- 9 970,61 доларів США - заборгованості з комісії, що становить 364 611,25 грн;

- 166 524,23 доларів США - заборгованості по пені, що становить 6 089 557,96 грн;

- 1 820,00 грн. - судового збору по рішенню Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2010 року по справі №2-1181/10.

-Додано розрахунок заборгованості та виписки по рахункам.

-Також, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначив, що 21 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки б/н, реєстровий 1508, предметом якого є нерухоме майно боржника - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 100,10 м2, житловою - 25,90 м2, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, та забезпечує виконання зобов`язань боржника за Кредитним договором ROZOGA0000000067 по всім зобов`язанням перед банком, що випливають з Кредитного договору, у відповідності до п.33.2 Договору іпотеки. Тобто, вимоги банку є забезпеченими іпотекою за Договором іпотеки.

4. Керуюча реструктуризацією за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" визнала їх частково в розмірі 247 220,49 грн, як вимоги забезпеченого кредитора та вимоги банку в розмірі 1 820,00 грн. та вважає, що вони підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів, у справі №918/847/22, про неплатоспроможність ОСОБА_1 , як вимоги 2 (другої) черги задоволення.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Рівненської області, серед іншого, визнано кредитором по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 249 040,49 грн, з яких: 247 220,49 грн - вимоги забезпечені заставою; 1 820,00 грн - вимоги другої черги задоволення (без право дорадчого голосу).

Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору у розмірі 5368,00 грн Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

В решті вимог відмовлено у визнанні.

6. Постановою апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року, у справі №918/847/22 - без змін.

7. Суди приймаючи оскаржувані рішення зазначили, що оскільки, рішенням суду заборгованість боржника перед банком була визначена в гривнях, навіть без зазначення еквіваленту цього боргу в іноземній валюті, чим фактично визначено спосіб виконання судового рішення, а саме: не у валюті кредиту, а в гривневому еквіваленті, то борг підлягає до стягнення саме у гривнях, розмір якого встановлений судовими рішеннями Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2010 року у справі №2-1181/10

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. До Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 у справі № 918/847/22 в частині відмовлених в задоволенні грошових вимог банку, скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким:

- визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі 238 168, 56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (курс НБУ станом на 27.01.2023 - 36,5686) становить 8 709 490, 80 грн з яких:

- заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 23 942,51 доларів США, що становить 875 544, 07 грн;

-заборгованість за процентами - 37 731,21 доларів США, що становить 1 379 777, 53 грн;

-заборгованість з комісіі - 9 970,61 доларів США, що становить 364 611, 25 грн;

-заборгованість по пені - 166 524,23 доларів США, що становить 6 089 557, 96 грн, як забезпечені заставою.

8.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовані положення ч.4 ст. 75 ГПК України та не застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2019 у справі №523/9078/16-ц.

Вважає, що існує усталена судова практика щодо порядку визначення в рішенні суду грошової одиниці суми боргу, яка підлягає стягненню, за якою у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті і кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України (постанова Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №523/9078/16-ц).

Вказує, що висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц та №464/3790/16-ц.

Також скаржник посилається на правові висновки щодо валюти грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №14-134цс18, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 750/2000/18,4-с/750/27/18, від 01.03.2019 у справі №752/18552/17, від 16.10.2019 у справі №522/11364/15-ц.

9. Крім того, скаржником подано додаткові пояснення до касаційної скарги, які останній просить врахувати при прийнятті рішення судом касаційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Боржником подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/847/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", яка подана на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №918/847/22.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у справі №918/847/22 на 30 серпня 2023 року о 12:50 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, виходячи з такого.

14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. У касаційному порядку переглядається судове рішення, предметом розгляду якого була подана у справі про неплатоспроможність заява забезпеченого кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами до боржника, яким є фізична особа - ОСОБА_1 .

16. За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

17. Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.

18. Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

19. Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

20. Відповідно до статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

21. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45 46 47 КУзПБ.

22. Згідно з частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

23. Абзацами 2, 3, частини другої статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України.

24. За змістом частини шостої статті 64 КУзПБ вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява Банку з грошовими вимогами до боржника обґрунтована наявністю невиконаного боржником кредитного зобов`язання за Договором про надання кредиту №ROZOGA0000000067 від 21 липня 2008 року, що забезпечене нотаріально посвідченим Договір іпотеки б/н, реєстровий 1508, предметом якого є нерухоме майно боржника, а також невиконаним у повному обсязі судового рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області, у справі №2-1181/10, від 05 жовтня 2010 року, яким задоволено позовні вимоги повністю та стягнуто з відповідача на користь банку 258 178,03 грн.

26. Оцінюючи доводи скаржника про неправомірну відмову судами попередніх інстанцій у визнанні всіх заявлених до боржника кредиторських вимог, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

27. В частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

29. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

30. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

31. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

32. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

33. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

34. Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

35. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

36. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

37. Так, у рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2010 року, у справі №2-1181/10 було встановлено, що 09 липня 2009 року ПАТ КБ "Приватбанк" направив ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень, тобто банк вчинив дії щодо дострокового повернення кредитних коштів, через недотримання боржником положень кредитного договору та 28 травня 2010 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за даним Кредитним договором №ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року в розмірі 32573,97 доларів США.

38. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що звернення банку 09 липня 2009 року до боржника з вимогою про усунення порушень договору в частині погашення боргу та з 28 вересня 2011 року з позовом є доказом того, що банком було вчинено дії щодо дострокового погашення боргу за спірним Кредитним договором №1701/0308/88-022.

39. Щодо заявленої суми нарахованих процентів за користування тілом кредиту за період з 28 травня 2010 року по 16 листопада 2022 року в розмірі 32 544,72 доларів США та пені 11497,60 доларів США нарахованої на 16 листопада 2022 року суд касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про те, що станом на день розгляду справи договірне врегулювання питання щодо повернення боргу за кредитним договором між сторонами припинило існування (оскільки з дати винесення судового рішення, це питання врегульовується саме рішенням суду та передбаченим порядком його виконання), а тому нарахування та стягнення процентів за користування тілом кредиту та пені на підставі Кредитного договору, який припинився є безпідставним і неправомірним.

40. Так, банк 28 травня 2010 року звернувся до суду про дострокове стягнення всієї наявної заборгованості за Кредитним договором, що судом було задоволено та рішенням винесеним 05 жовтня 2010 року, про яке зазначалось вище, стягнуто з боржника достроково всю заборгованість за наданим кредитом та відповідно всю суму простроченої заборгованості за процентами, по комісії та пені, тому, право банку, як кредитодавця, нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, у зв`язку з пред`явленням до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

41. Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) де зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

42. Отже, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.

43. Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та постанові від 31.10.2018 №202/4494/16-ц, згідно з якою припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену кредитним договором неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

44. Водночас, суд касаційної інстанції частково погоджується із доводами касаційної скарги та вважає безпідставним висновок попередніх судових інстанцій про те, що у зв`язку з тим, що банк звернувся з вимогою про дострокове погашення кредиту за Кредитним договором №ROZ0GA0000000067, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у ОСОБА_1 є не Кредитний договір, а рішення суду винесене у справі №2-1181/10, яке набрало законної сили.

45. Згідно з ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

46. При цьому, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

47. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

48. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

49. За ч. 1 та 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

50. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76 77 ГПК України).

51. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

52. Звертаючись до суду Банк обґрунтував наявність кредиторських вимог до боржника кредитним договором №ROZOGA0000000067 від 21 липня 2008 року, тобто наявністю невиконаного боржником правочину, зобов`язання за яким визначено в іноземній валюті, який складено в письмовій формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та є письмовим доказом (ст.91 ГПК України).

53. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

54. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

55. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

56. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

57. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

58. У ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, визначено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

59. Слід звернути увагу, що порядок визнання грошових вимог до боржника у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства та ГПК України, є особливою процедурою в юрисдикції господарських судів, відтак, та обставина, що у рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2010 року у справі №2-1181/10 зазначено суму боргу за кредитним договором лише в національній валюті не спростовує тієї обставини, що якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

60. Отже, судами необґрунтовано залишено поза увагою ту обставину, що борг ОСОБА_1 виник та існує на підставі кредитного договору, що визначений лише в іноземній валюті.

61. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

62. Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

63. Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

64. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №320/5115/17)

65. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

67. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають.

68. З урахуванням викладеного колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи суди не врахували, що борг ОСОБА_1 виник на підставі кредитного договору, що визначений в іноземній валюті та дійшли до помилкових висновків про те, що за результатами прийнятого рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2010 року у справі №2-1181/10 відбулась трансформація грошового зобов`язання визначеного в іноземній валюті у зобов`язання у національній валюті, без врахування його фактичного розміру за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

69. Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження Верховним Судом та спростовані у мотивувальній частині цій постанові.

70. При новому розгляді справи судам слід врахувати наведене у цій постанові а також врахувати, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

71. Такі висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 910/638/20, від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21 (п. 20), а також не суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

73. Згідно із частиною третьою статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

74. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

75. У зв`язку із скасуванням судових рішень попередніх інстанцій і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційних скарг Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №918/847/22 скасувати.

3. Справу №918/847/22 направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков