Історія справи

Постанова КГС ВП від 29.11.2022 року у справі №914/585/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/585/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Семенчука М. А.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - Поврозника А. П. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Филик Вікторії Зеновіївни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (колегія суддів: Плотніцький Б. Д. - головуючий, Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.) у справі

за позовом першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрийської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Филик Вікторії Зеновіївни

про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2022 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Филик Вікторії Зеновіївни (далі - ФОП Филик В. З.) про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Стрийською міською радою, незважаючи на тривале самовільне використання відповідачем земель комунальної власності та самовільне розміщення на них об`єкта містобудування, починаючи з 09.02.2021 (дати встановлення Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) факту самовільного зайняття ФОП Филик В. З. земель комунальної власності), не здійснюється захист інтересів держави, оскільки цей орган місцевого самоврядування за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, з позовом про повернення такої земельної ділянки не звертався.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2022 (суддя Манюк П. Т.) у справі № 914/585/22 позов першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку залишено без розгляду.

2.2. Залишаючи позов прокурора без розгляду, місцевий господарський суд виходив із того, що відсутність коштів на оплату судового збору не є виключним випадком, у якому можлива заміна суб`єкта звернення до суду з компетентного органу на прокурора. Крім того, господарський суд першої інстанції відхилив доводи прокурора про те, що Стрийська міська рада не мала можливості звернутися до суду у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. З огляду на викладене суд залишив позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2022, а справу № 914/585/22 направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

2.4. Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний господарський суд зазначив, що висновок місцевого господарського суду про недотримання прокурором порядку, передбаченого положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не відповідає встановленим обставинам справи. Апеляційний господарський суд встановив, що перед пред`явленням позовної заяви прокурором на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" письмово повідомлено Стрийську міську раду про наявні порушення інтересів держави. З огляду на викладене апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про те, що в цьому випадку наявні підстави для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 914/585/22, до Верховного Суду звернулася ФОП Филик В. З. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2022 у справі № 914/585/22 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Филик В. З. зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. Скаржник наголошує, що листи від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778Вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325Вих-22 було направлено прокурором з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову, а тому, на думку відповідача, такі листи є запитами щодо отримання інформації. Крім того, ФОП Филик В. З. вважає, що саме органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

3.4. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу ФОП Филик В. З. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді м. Стрий, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Стрийська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади. Тому, на думку прокурора, Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства не надають Держгеокадастру права на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Крім того, заступник керівника Львівської обласної прокуратури наголошує, що ще в травні 2021 року фактично було повідомлено уповноважений орган про наявні порушення інтересів держави та наявність підстав для застосування представницьких повноважень.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що, як з`ясовано Стрийською окружною прокуратурою, в лютому 2021 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності, які знаходяться за адресами: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область та вул. Незалежності, 29-А, м. Стрий, Львівська область.

4.2. Прокурор стверджував, що за результатами проведеної перевірки виявлено факт самовільного зайняття частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область, шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торговельного павільйону на площі 0,0050 га, і це, на думку прокурора, є порушенням положень статей 122 126 211 Земельного кодексу України. При цьому, як зазначили суди, прокурор переконаний, що зазначене порушення вчинено ФОП Филик В. З.

4.3. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що на запит Стрийської окружної прокуратури від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21, адресований Стрийській міській раді, отримано лист Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021 №3.17/33-2, який свідчить про те, що самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності шляхом добудови комерційного приміщення торговельного павільйону, який знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область, здійснено Филик В. 3., при цьому Стрийська міська рада не видавала дозвільні документи щодо добудов комерційних приміщень.

4.4. Прокурор наголошував, що дані акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 09.02.2021 № 9-ДК/24/АП/09/01-20 щодо самовільного зайняття ФОП Филик В. 3. частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область, шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торговельного павільйону на площі 0,0050 га підтверджуються листами Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021 № 3.17/33-2 та від 28.01.2022 № 3.17/3-2.

4.5. Прокурор стверджував, що Стрийською міською радою, незважаючи на тривале самовільне використання відповідачем земель комунальної власності та самовільне розміщення на них об`єкта містобудування, починаючи з 09.02.2021 (дати встановлення Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області факту самовільного зайняття Филик В. 3. земель комунальної власності), не здійснюється захист інтересів держави, оскільки цей орган місцевого самоврядування за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом в суд з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення земельної ділянки у своє розпорядження не звертався.

4.6. Крім того, прокурор зазначав, що таких заходів не вжито Стрийською міською радою, незважаючи на отримані запити Стрийської окружної прокуратури від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325вих-22, у яких повідомлялося про встановлений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області факт самовільного зайняття Филик В. 3. земель комунальної власності, що знаходяться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область.

4.7. При цьому апеляційний господарський суд під час перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду першої інстанції установив, що лист Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021 № 3.17/33-2 на запит від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21 свідчить про те, що Стрийська міська рада не зверталася до суду з позовом до Филик В. 3. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. Крім того, лист Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28.01.2022 № 3.17/3-2 на запит від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325вих-22 також свідчить про те, що Стрийська міська рада не зверталася до суду з позовом до Филик В. 3. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з непроведенням заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо згаданого будівництва.

4.8. Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважаючи порушеними права Стрийської міської ради, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є те, що ФОП Филик В. З. використовує спірну земельну ділянку без правових підстав.

5.4. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що листи від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778Вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325Вих-22 було направлено прокурором з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову, а тому, на думку відповідача, такі листи є запитами щодо отримання інформації. Крім того, ФОП Филик В. З. вважає, що саме органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

5.5. Перевіряючи доводи касаційної скарги ФОП Филик В. З., Верховний Суд зазначає таке.

5.6. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.7. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.8. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.9. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.10. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.11. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

5.12. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

5.13. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

5.14. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

5.15. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

5.16. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

5.17. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

5.18. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.19. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Стрийської міської ради з повідомленням про порушення закону. Стрийська міська рада повинна була розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

5.20. Апеляційний господарський суд установив, що згідно з запитами в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", листами від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325вих-22 прокурор повідомляв Стрийську міську раду про факт самовільного зайняття Филик В. 3. земель комунальної власності, що знаходяться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська область, а отже і про наявні порушення інтересів держави, та з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", просив надати інформацію щодо вжиття заходів позовно-претензійного характеру для звільнення (повернення) спірних земель комунальної власності.

5.21. Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, Верховний Суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

5.22. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, які передували зверненню прокурора із позовом, та оскільки в листах прокурора від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325вих-22 було констатовано порушення інтересів держави, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що прокурором було дотримано порядок, встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та було надано позивачу розумний строк для самостійного звернення за захистом порушеного права, а тому у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Стрийської міської ради. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що листи від 20.05.2021 № 14.57/05-42-1778вих-21 та від 17.01.2022 № 14.57/05-42-325вих-22 було направлено прокурором Стрийській міські раді саме для отримання інформації, і ці листи були пов`язані із з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення інтересів держави.

5.23. Викладеним також спростовуються доводи скаржника про недотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Також під час перегляду у касаційному порядку оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не підтвердилися доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки зміст оскаржуваної постанови в цій справі не суперечить висновкам, які викладені у наведеній постанові Верховного Суду. При цьому оскаржувана постанова в цій справі ухвалена з дотриманням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

5.24. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави щодо витребування самовільно зайнятої земельної ділянки, є органи Держгеокадастру, з огляду на таке.

5.25. Колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

5.26. Разом з тим установлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді в особі Стрийської міської ради.

5.27. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

5.28. З огляду на викладене Стрийська міська рада є належним позивачем у цій справі.

5.29. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.30. Аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання про вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Филик Вікторії Зеновіївни залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 914/585/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак