Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №922/3707/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3707/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс", до: 1) Чугуївської міської ради Харківської області; 2) Фізичної особи-підприємця Семенюти Людмили Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д", за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, про скасування свідоцтв про право власності та витребування майна,

за участю представників:

прокуратури - не з'явилися;

позивача - Васильєв В. В. (адвокат);

відповідача-1- не з'явилися;

відповідача-2- не з'явилися;

третьої особи на стороні позивача - не з'явилися;

третьої особи на стороні відповідача-1 - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2017 року Концерн "Військторгсервіс" в особі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс" (далі - Концерн "Військторгсервіс") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області та Фізичної особи-підприємця Семенюти Людмили Федорівни (далі - ФОП Семенюта Л. Ф. ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" (далі - ТОВ "ДАРС-Д"), за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, в якому просив: скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою:

Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, буд. № 139 від 14.03.2007, у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення магазину № 1-9 загальною площею 236,1 м2; зобов'язати Чугуївську міську раду Харківської області передати Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення магазину № 1-9 загальною площею 236,1 м 2, розташовані на першому поверсі двоповерхової прибудови, яким відповідно до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 12.07.2016 № 186 присвоєно нову поштову адресу: Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139А; скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122 від 19.12.2007, у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 168,7 м2 і 165,1 м2, розташовані за адресою: Харківська область, м.

Чугуїв, вул. Горішного, 122; зобов'язати Чугуївську міську раду Харківської області та ФОП Семенюту Л. Ф. передати Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 375,9 м2, розташовані за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122.

1.2. В обґрунтування своїх вимог Концерн "Військторгсервіс" зазначав про те, що на підставі директиви Міністерства оборони України від 26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" Чугуївською квартирно-експлуатаційною частиною у комунальну власність територіальної громади м. Чугуєва передано житлові будинки № 139 мікрорайон Авіатор та № 122 по вул. Горішного, тобто лише те нерухоме майно, що було вилучено з балансу Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини. Разом із тим спірне нерухоме майно Чугуївською квартирно-експлуатаційною частиною відповідачеві-1 не передавалося, оскільки не перебувало на його балансі, що свідчить про порушення права державної власності Міністерства оборони України шляхом безпідставної видачі Чугуївською міською радою Харківської області оспорюваних свідоцтв про право власності та про безпідставне відчуження частини цього майна ФОП Семенюті Л. Ф.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Судами встановлено, що на підставі директиви Міністра оборони України від
26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуїв" на XIII сесії Чугуївської міської ради Харківської області V скликання 27.10.2006 прийнято рішення № 312-V "Про прийняття до комунальної власності м. Чугуєва військового майна", відповідно до якого у власність територіальної громади м. Чугуєва прийнято військове майно, згідно додатку № 1, зокрема житловий будинок за адресою: м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139.

2.2. На підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані в м. Чугуєві в мікрорайоні Авіатор № 27,28,32,45,51,52,53,58,81,133,137,138,139,141,149" було оформлено право комунальної власності, в тому числі на житловий будинок у м. Чугуєві, мікрорайон Авіатор, 139 загальною площею 7 200,7 м2 (магазин загальною площею - 236,1 м2, торгова площа - 75,7 м2, житлова площа - 4 122,3 м2), про що 14.03.2007 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

2.3. Водночас на підставі директиви Міністра оборони України 26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" на XXX сесії Чугуївської міської ради V скликання 31.08.2007 прийнято рішення № 897-V "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва об'єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та інженерної інфраструктури Міністерства оборони України", відповідно до якого у власність територіальної громади м.

Чугуєва прийнято військове майно згідно додатку № 1, зокрема житловий будинок по вул. Горішного, 122 у м. Чугуєві.

2.4. На підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 04.12.2007 № 554 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані у м. Чугуєві по вул. Горішного № 121,122,123,124,125,126,127,128,129,130,131,132,133,134,135,136,137,138" було оформлено право комунальної власності, в тому числі на житловий будинок по вул. Горішного, 122 у м. Чугуєві загальною площею - 5 813,8 м2, житлова площа - 2 811,2 м2, про що 19.12.2007 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

2.5. Спірним нерухомим майном є нежитлові приміщення магазину № 1-9 загальною площею 236,1 м2, розташовані на першому поверсі двоповерхової прибудови, яким відповідно до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від
12.07.2016 № 186 присвоєно нову поштову адресу: Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139А, та нежитлові приміщення магазину на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 168,7 м2 і 165,1 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Горішного, 122.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 (суддя Чистякова І. О.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (колегія суддів: Барабашова С. В., Медуниця О. Є., Пелипенко Н. М. .), у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не доведено, що саме він є власником спірного нерухомого майна. Водночас суди наголосили, що рішення XXX сесії Чугуївської міської ради V скликання від
31.08.2007 № 897-V "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва об'єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та інженерної інфраструктури Міністерства оборони України", рішення XIII сесії Чугуївської міської ради Харківської області V скликання від 27.10.2006 № 312-V "Про прийняття до комунальної власності міста Чугуєва військового майна" та рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від
21.02.2007 № 85 та від 04.12.2007 № 554, на підставі яких видано оспорювані свідоцтва про право власності, є чинними. При цьому свідоцтва про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, а є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності і внаслідок його видачі не відбувається виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв'язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано свідоцтво.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі Концерн "Військторгсервіс" зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на підставі директиви Міністерства оборони України від 26.06.2006 № Д-34 у комунальну власність м. Чугуєва передано майно, вилучене з балансу Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини, а не з балансу Концерну "Військторгсервіс". Також суди не врахували, що відповідно до свідоцтва про право власності від 03.05.2000 спірне приміщення магазину було зареєстровано на праві власності за Державою в особі Верховної Ради України, а згідно з рішенням Міністра оборони України від 28.02.2000 № 163/1/1-575 та актом передачі будівель від 20.09.2000 спірні приміщення передано на баланс Харківської торгово-закупівельної бази, яку в подальшому передано Концерну "Військторгсервіс".

Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 330, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Концерн "Військторгсервіс" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзивах на касаційну скаргу ФОП Семенюта Л. Ф. і ТОВ "ДАРС-Д", текст яких є ідентичним за змістом, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому ФОП Семенюта Л. Ф. та ТОВ "ДАРС-Д" наголошують, що згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" житлові будинки передаються із державної у комунальну власність безоплатно разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим у власність громади було прийнято житловий будинок № 139 мікрорайон Авіатор в цілому. Також ФОП Семенюта Л. Ф. та ТОВ "ДАРС-Д" стверджують, що у ТОВ "ДАРС-Д" виникло право приватної власності на нежитлові приміщення у будинку № 139 мікрорайон Авіатор у м. Чугуєві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.09.2017, укладеного із Чугуївською міською радою Харківської області. Крім того, ФОП Семенюта Л. Ф. і ТОВ "ДАРС-Д" зазначають, що законність рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 у частині оформлення права комунальної власності на магазин загальною площею 236,1 м2, торгова площа - 75,7 м2, у будинку 139 мікрорайон Авіатор м. Чугуєва Харківської області, було предметом розгляду у Харківському окружному адміністративному суді - справа № 820/10606/13-а, за результатами розгляду якої у задоволенні адміністративного позову Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" до Чугуївської міської ради Харківської області, виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, треті особи: Комунальне підприємство "Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації", ТОВ "ДАРС-Д", про часткове скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з'явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

6.4. За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

6.5. Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

6.6. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.7. Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

6.8. У відповідності до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

6.9. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено вимогами статті 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

6.10. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.03.2007, житловий будинок № 139 у м.

Чугуєві мікрорайон Авіатор загальною площею 7 200,7 м2 (магазин загальною площею - 236,1 м2, торгова площа - 75,7 м2, житлова площа - 4 122,3 м2) належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Чугуєва в особі Чугуївської міської ради. Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.12.2007 право комунальної власності на житловий будинок по вул.

Горішного, 122 у м. Чугуєві загальною площею - 5 813,8 м2, житлова площа - 2 811,2 м2, належить територіальній громаді м. Чугуєва в особі Чугуївської міської ради.

6.11. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6.12. Згідно з частиною 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

6.13. Відповідно до пунктів 1,2 наказу Міністерства юстиції України від
07.02.2002 № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (чинного на час видачі спірних свідоцтв про право власності), до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а також затверджено відповідне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

6.14. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (пункти 6.1,6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

6.15. Зі змісту наведених норм вбачається, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

6.16. Таким чином, із видачею свідоцтва про право власності на підставі рішень виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 21.02.2007 № 85 та від
04.12.2007 № 554 територіальна громада м. Чугуєва в особі Чугуївської міської ради набула права комунальної власності на житловий будинок № 139 у м. Чугуєві мікрорайон Авіатор загальною площею 7 200,7 м2 і житловий будинок по вул.

Горішного, 122 у м. Чугуєві загальною площею 5 813,8 м2.

6.17. Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів визнання незаконними або скасування рішень Чугуївської міської ради Харківської області, які стали підставою для виникнення у неї права комунальної власності на зазначене нерухоме майно, а саме: рішення XIII сесії Чугуївської міської ради Харківської області V скликання від 27.10.2006 № 312-V "Про прийняття до комунальної власності міста Чугуєва військового майна", рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані в м. Чугуєві в мікрорайоні "Авіатор" № 27,28,32,45,51,52,53,58,81,133,137,138,139,141,149", рішення XXX сесії Чугуївської міської ради V скликання від 31.08.2007 №897-V "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва об'єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та інженерної інфраструктури Міністерства оборони України", рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 04.12.2007 № 554 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані в м. Чугуєві по вул. Горішного № 121,122,123,124,125,126,127,128,129,130,131,132,133,134,135,136,137,138".

6.18. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139 від 14.03.2007 у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення магазину № 1-9 загальною площею 236,1 м2, а також свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою:

Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122 від 19.12.2007 у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 168,7 м2 і 165,1 м2, розташовані за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що рішення органу місцевого самоврядування, які стали підставою для видачі спірних свідоцтв, є чинними, а самі по собі свідоцтва про право власності на нерухоме майно є лише документами, якими оформлюється (підтверджується) право власності, тому правомірність видачі та дії таких свідоцтв безпосередньо залежить від законності відповідних рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких видано ці свідоцтва.

6.19. Судами встановлено, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано свідоцтво про право власності від 03.05.2000, згідно з яким Державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності належить один 9-ти поверховий житловий будинок на 108 квартир із двоповерховою прибудовою з магазином на першому поверсі та трьома квартирами на другому поверсі за адресою: м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139.

6.20. Крім того, відповідачем-1 надано свідоцтво про право власності від
28.08.2003 на житловий будинок № 122 по вул. Горішного у м. Чугуєві загальною площею 4 932,9 м2, власником якого є Держава в особі Верховної Ради України.

6.21. Разом із тим судами встановлено, що згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2015 з балансу Концерну "Військторгсервіс" на окремий баланс Харківської філії Концерну "Військторгсервіс" передано магазин № 8 у мікрорайоні Авіатор, 139 площею 72,0 м2 (у позові заявлено про витребування 236,1 м2), а також магазин № 26 по вулиці Горішного, 122 площею 152,70 м2 (у позові заявлено про витребування 375,9 м2), тобто значно меншою площею, ніж зазначено у позовній заяві.

6.22. У листі від 16.08.2017 № 446 Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації проінформувало, що право власності на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Горішного, 122, було зареєстровано за територіальною громадою м. Чугуєва в особі Чугуївської міською ради в цілому, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чугуївської міськради, 19.12.2007. Нежитлові приміщення входили до складу зазначеного житлового будинку та розташовані на І поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 168,7 м2 та 165,1 м2. У подальшому орендарем - Семенютою Л. Ф. було здійснено внутрішнє перепланування та об'єднання 2-х магазинів, внаслідок чого загальна площа нежитлових приміщень (магазину) стала 375,9 м2.26.10.2011 Семенюта Л. Ф. придбала нежитлові приміщення (частину магазину) загальною площею 279,1 м2, розташовані за адресою:

Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Горішного, 122, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т. В., 26.10.2011 № 1905. Згідно реєстраційних матеріалів Бюро право власності на багатоповерховий житловий будинок і двоповерхову прибудову, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139, зареєстровано за територіальною громадою м. Чугуєва в особі Чугуївської міською ради в цілому, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чугуївської міськради 14.03.2007. У подальшому нежитлові приміщення магазину з № 1 по № 9 загальною площею 236,1 м2, розташовані на І поверсі двоповерхової прибудови були відділені в окремий об'єкт з присвоєнням нової поштової адреси: Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139А на підставі рішення виконкому Чугуївської міськради від 12.07.2016 № 186.

6.23. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) житлові будинки передаються з державної у комунальну власність безоплатно разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями.

6.24. Також судами встановлено, що 14.09.2017 між Чугуївською міською радою Харківської області (продавець) і ТОВ "ДАРС-Д" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 9 загальною площею 236,1 м2, розташованих за адресою: Харківська обл., мікрорайон Авіатор, 139А.

6.25. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

6.26. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 ГПК України).

6.27. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

6.28. Надавши належну правову оцінку встановленим обставинам справи та доказам, поданим сторонами на підставі своїх вимог та заперечень, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що він є власником спірного нерухомого майна, що стало обґрунтованою підставою для відмови в позові в частині повернення Харківській філії Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі цього нерухомого майна.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідають.

7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи Концерну "Військторгсервіс", наведені у касаційній скарзі, про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на підставі директиви Міністерства оборони України від 26.06.2006 № Д-34 у комунальну власність м.

Чугуєва передано майно, вилучене з балансу Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини, а не з балансу Концерну "Військторгсервіс", а також про неврахування судами того, що відповідно до свідоцтва про право власності від 03.05.2000 спірні приміщення були зареєстровані на праві власності за Державою в особі Верховної Ради України, а згідно з рішенням Міністра оборони України від
28.02.2000 № 163/1/1-575 та актом передачі будівель від 20.09.2000 ці приміщення були передані на баланс Харківської торгово-закупівельної бази, яку в подальшому передано Концерну "Військторгсервіс", відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені судами обставини щодо недоведення позивачем наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно.

7.4. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 922/3707/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір