Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9375/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Чинчин О.В.) від 15.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Коротун О.М.) від 15.01.2018

у справі за позовом Приватно акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення заборгованості у розмірі 251 372 грн. 14 коп.

та за зустрічним позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Приватно акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"

про стягнення заборгованості у розмірі 378 411 грн. 17 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 06.06.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Остра" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач) на користь Позивача 237 699 грн. 53 коп. гарантійного внеску, 11 171 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 2500 грн. 73 коп. 3 % річних.

2. Позовна заява мотивована простроченням Відповідачем та порушення ним процедури повернення Позивачу залишку базового гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих, що був сплачений Позивачем згідно з умовами укладеного між сторонами 20.04.2012 договору про співпрацю № 041 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами, який (внесок) мав бути повернутий Відповідачем Позивачу через втрату останнім статусу асоційованого члена Позивача, а також зобов'язаннями Відповідача сплатити 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання. Позивач відхилив відмову Відповідача виплатити спірну суму залишку гарантійного внеску з посиланням на нову редакцію Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, оскільки нова редакція положення була затверджена 07.08.2014, а тому не розповсюджується на відносини між сторонами, оскільки на момент затвердження нової редакції вказаного Положення Позивач вже не був членом Позивача через втрату 23.01.2014 такого статусу. Також Позивач додав, що гарантійний внесок фонду має чітко визначене цільове призначення і використання його за іншим призначенням, зокрема для створення резерву знецінення інвестицій в АТ "Брокбізнесбанк", суперечить закону. Крім цього Позивач вказав, що він не перебуває в процесі припинення, а тому відсутні заборони для виплати вказаного залишку гарантійного внеску.

3. 23.08.2017 Відповідач подав зустрічну позову заяву про стягнення з Позивача 378 411 грн. 17 коп.

4. Зустрічна позовна заява мотивована виконанням Відповідачем замість Позивача виплати за страховими випадками Позивача щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які повинні були здійснені на користь постраждалих, на суму 1 069 829 грн. 73 коп., що не заперечується Позивачем, а грошові зобов'язання Відповідача з повернення Позивачу гарантійних внесків та інвестиційного доходу, які мали бути здійсненні Відповідачем, складали 691 418 грн. 56 коп., у зв'язку із чим на вказану суму може бути проведене зарахування зустрічних однорідних вимог, через що залишок непокритої частини виконаних Відповідачем замість Позивача вимог становить спірну суму, тому Відповідач є новим кредитором у зобов'язаннях Позивача на спірну суму та отримав право вимоги відшкодування, яке Відповідач здійснив замість первісного боржника - Позивача.

5. 13.09.2017 Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 251 340 грн. 52 коп., з яких 237 669 грн. 64 коп. гарантійний внесок, 11 170 грн. 47 коп. інфляційні втрати та 2 500 грн. 73 коп. - 3 % річні. Заява обґрунтована результатом проведення звірки з Відповідачем розрахунків та складенням акту звірки розрахунків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. 15.09.2017 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018) первісний позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 237 669 грн. 64 коп., 2 500 - 3 % річних та 11 170 грн. 47 коп. інфляційні втрати, в іншій частині у позові відмовити; а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Рішення мотивовані доведеністю у справі та згодою Відповідача, у тому числі і згідно із підписаним сторонами у добровільному порядку без зауважень актом звірки розрахунків, із залишком коштів в сумі 332 345 грн. 95 коп., які підлягають поверненню Позивачу у зв'язку із втратою ним статусу асоційованого члена МТСБУ. При цьому суд виходив із меж заявленої Позивачем до стягнення суми вимог - 237 669 грн. 64 коп. Також суди вказали, що до правовідносин між сторонами, у тому числі з питань повернення гарантійних внесків, сплачених до фонду захисту потерпілих слід застосовувати Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах в редакції від 06.12.2012 № 31/2012, яке діяло на момент виникнення між сторонами правовідносин згідно з договором про співпрацю № 041 та на момент виходу Позивача із членів МТСБУ - 23.01.2014, а не редакцію вказаного положення від 07.08.2014 № 320/2014, яка набрала чинності з 18.11.2014. Вимоги щодо стягнення 3 % річних задоволені частково - за результатами перевірки розрахунків та з урахуванням неправильно визначеного Позивачем початку перебігу прострочення Відповідача, який має обраховуватись з 24.01.2017. Вимоги про стягнення інфляційних втрат визначені обґрунтованими на всю заявлену до стягнення суму. Вимоги за зустрічним позовом відхилені через те, що залишок коштів Позивача, що знаходились у Відповідача, становить 1 307 500 грн. 27 коп., а не 691 418 грн. 56 коп., як зазначив Відповідач, а тому відхилені доводи останнього про наявність у Позивача заборгованості на спірну суму. Апеляційний суд додав, що оскільки Позивача виключено з 23.01.2014 з асоційованих членів Позивача, то він не є страховиком та є безпідставним покладення на нього 31.03.2016 обов'язку з участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк" - дольової участі страховиків у Фонді захисту потерпілих на 30.06.2014.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 12.02.2018 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог, а зустрічний позов задовольнити - стягнути з Позивача на користь Відповідача 378 411 грн. 17 коп.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що гарантійні внески страховиків відокремлені від інших відрахувань (надходжень) страховиків, які обліковуються в Централізованому страховому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, а сформовані гарантійні внески не передбачені законодавством, тому Позивачеві підлягають поверненню лише сплачені ним гарантійні внески та інвестиційний дохід, за вирахуванням коштів, які були сплачені Відповідачем.

9. Позивачем не доведено наявність у нього залишку вільних від зобов'язань коштів, що були ним сплачені до фонду захисту потерпілих в сумі 615 573 грн. 33 коп., а акт звірки взаєморозрахунків, на який послалися суди, не містить дані про зарахування до гарантійних внесків суми 615 573 грн. 33 коп. після 05.11.2012, а є лише дані про зарахування внесків інвестиційного доходу в сумі 65 754 грн. 83 коп., у зв'язку із чим відсутні докази, що доводять факт наявності та зарахування до гарантійних внесків сформованого гарантійного внеску в сумі 615 573 грн. 33 коп. станом на 05.11.2012.

10. Навівши власний розрахунок суми, що підлягає стягненню, суд в резолютивній частині зазначив іншу суму.

11. В іншій частині доводи касаційної скарги ідентичні доводам, наведеним в зустрічній позовній заяві, які, на думку Відповідача, неправомірно не враховані судами при прийнятті оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

12. Базовий гарантійний внесок формується за рахунок коштів, сплачених Позивачем до фонду захисту потерпілих та зарахованих до базового гарантійного внеску, обидві частини внеску були сплачені Позивачем на користь Відповідача, а поверненню підлягають як гарантійний внесок, так і сформований гарантійний внесок. Формування страхових резервів коштами, вільними від зобов'язань, підтверджується доказами у справі. Доказами у справі підтверджується перерахування Позивачем коштів для формування фонду захисту потерпілих та для формування базового гарантійного внеску.

13. Скаржник неправомірно не бере до уваги приписи Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах в редакції від 06.12.2012 № 31/2012, який був поданий ним у справу.

14. Правовою підставою стягнення меншої від розрахованої судом суми вимог є визначення Позивачем суми вимог у меншому розмірі.

15. Доводи на користь задоволення вимог за первісним позовом свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом.

16. Кошти страхових резервів в страхуванні можуть бути або витрачені на виплати страхових відшкодувань або повернені в дохід страховика, а інше їх використання є незаконним та протиправним.

Позиція Верховного Суду

Щодо формування гарантійного внеску страховика до централізованого страхового резервного фонду

17. Заперечення скаржником оскаржуваних судових рішень зводяться до заперечення формування гарантійного внеску страховика - Позивача у фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за рахунок залишку вільних від зобов'язань коштів.

Однак суд не погоджується із вказаними запереченнями.

Умови та порядок формування фондів Відповідача - МТСБУ - як єдиного об'єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, завдану третім особам, та участь страховиків у якому є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 39.1 статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") визначені статтею 43 цього Закону.

Згідно з пунктами 43.1, 43.2, 43.3 статті 43 Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:

- фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди. Мінімальний розмір фонду страхових гарантій встановлюється на рівні встановленого Законом України "Про страхування" мінімального розміру статутного фонду страховика, що займається видами страхування іншими, ніж страхування життя;

- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Пунктом 51. 9 статті 51 Закону серед іншого визначені наступні наслідки припинення асоційованого членства страховика у МТСБУ: гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ. У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню.

Слід зазначити, що пункт 43.3 статті 43 Закону щодо порядку та умов формування централізованого страхових резервних фондів містить відсилочну норму на положення, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Як встановили суди, з посиланням на пункт 6.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах в редакції від 06.12.2012 № 31/2012, приписи якого у вказаній редакції правомірно застосовані судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин через те, що вказана редакція Положення діяла як на момент укладення між сторонами договору № 041 від 20.04.2012 (із змінами та доповненнями), так і на момент припинення членства страховика (Позивача) у МТСБУ - 23.01.2014, наявний залишок вільних від зобов'язань коштів, що сплачені страховиком до фонду захисту потерпілих, зараховуються до базового гарантійного внеску такого страховика у фонді захисту потерпілих.

У зв'язку із викладеним слід погодитись із висновком судів, що пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.8, 2.10 Положення передбачено два види внесків: базовий (який вноситься страховиком до фонду захисту потерпілих) та додатковий (порядок його формування і використання встановлюється Президією бюро), які є джерелами формування фонду захисту потерпілих, які у сукупності складають суму гарантійного внеску, до якого також в процесі діяльності страховика може бути зараховано окрім інвестиційного доходу (внаслідок його включення в суму гарантійного внеску за пунктом 4.4 Положення), також і наявний залишок вільних від зобов'язання коштів (пункт 6.3 Положення).

Суди встановили обставини та вказали на доведеність факту зарахування до гарантійних внесків Позивача сформованого гарантійного внеску за рахунок залишку вільних від зобов'язань коштів в сумі 615 573 грн. 33 коп. станом на 05.11.2012.

У зв'язку із викладеним суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 9), що до складу гарантійного внеску, який підлягає поверненню Позивачу згідно з пунктом 51.9 статті 51 Закону, не включається залишок вільних від зобов'язань коштів в сумі 615 573 грн. 33 коп.

Вирішуючи питання щодо наявності у сторін взаємних зобов'язань за укладеним між ними договором № 041 від 20.04.2012 про співпрацю у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами (із змінами та доповненнями) через втрату Позивачем статусу асоційованого члена МТСБУ, суди, окрім інших доказів, що свідчать на користь сплати Позивачем гарантійного внеску, виходили, у тому числі з результатів звірки сторонами розрахунків за період з 01.01.2005 по 07.08.2017, які оформлені актом звіряння розрахунків, що оформлений належним чином та підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень, та згідно з яким Відповідач погодив залишок коштів Позивача в сумі 332 345 грн. 95 коп.

У зв'язку із цим Суд відхиляє аргументи скаржника щодо недоведеності факту наявності та зарахування до гарантійних внесків сформованого гарантійного внеску за рахунок залишку вільних від зобов'язань коштів в сумі 615 573 грн. 33 коп. станом на 05.11.2012, відхиляє заперечення стягненої з Відповідача на користь Позивача згідно з оскаржуваними рішеннями суми, а також аргументи на користь заборгованості Позивача перед Відповідачем (пункти 9, 10, 11).

Крім цього Суд зауважує, що вказані аргументи зводяться до необхідності встановлення обставин щодо здійснених між сторонами перерахувань відповідних сум згідно з умовами договору № 041 від 20.04.2012 (із змінами та доповненнями), у тому числі після втрати Позивачем асоційованого членства у МТСБУ, та до переоцінки доказів у справі щодо формування гарантійного внеску Позивача за рахунок залишку вільних від зобов'язань коштів в сумі 615 573 грн. 33 коп., тоді як виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

18. Отже доводи скаржника щодо неправомірності задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

19. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення вимог про повернення залишку гарантійного внеску та відмову у задоволенні зустрічного позову зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 39, 43, 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відповідно до встановлених на підставі доказів обставин справи.

20. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

21. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 910/9375/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак