Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.04.2018 року у справі №910/12608/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12608/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичак О.М.

від 09.10.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченка Б.О., Зеленіна В.О., Мартюк А.І.

від 07.02.2018 року

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про припинення зобов'язань

за участю представників:

позивача - Тодосієнко В.М.

відповідача - Свистунов А.В.

третьої особи - Башаров В.Є.

В С Т А Н О В И В:

Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, ФГВФО) у якому просила визнати припиненими зобов'язання перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за п'ятий та шостий відсоткові періоди за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року (з урахуванням клопотання про виправлення описок, поданого 23.06.2017 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Дельта Банк" є боржником Державної іпотечної установи за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 року (далі - Договір банківського рахунку), а Державна іпотечна установа є боржником Банку по виплаті відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. Листом від 27.06.2017 з посиланням на ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 80645986,55 грн. Однак, відповідачем факт припинення зобов'язань позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог заперечується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі №910/12608/17 позов задоволено повністю. Визнано припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед ПАТ "Дельта банк" щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (01133, місто Київ, вул. Щорса, будинок 36-б, ЄДРПОУ 34047020) на користь Державної іпотечної установи (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ЄДРПОУ 33304730) судовий збір в сумі 1600 грн.

Дане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність передбачених законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за облігаціями, емітованими позивачем, та за договором банківського рахунку. Суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій «A3», «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 80645986,55 грн. підлягають припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, а отже, позовні вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі №910/12608/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року по справі №910/12608/17 залишено без змін. Матеріали справи №910/12608/17 повернуто до Господарського суду міста Києва.

В даній постанові апеляційний господарський суд зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, припинення зустрічних однорідних вимог за Договором банківського рахунку та зобов'язаннями Державної іпотечної установи перед ПАТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 80645986,55 грн. Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються" №3711 від 21.08.2017 року, що зареєстровано Міністерством юстиції України 07.09.2017 року за №1104/30972 на яке посилався апелянт було прийняте після настання строку сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період та звернення позивача до відповідача з листом №4326/15/28 від 27.06.2017 року із заявою про зарахування зустрічних вимог, що виключає можливість його застосування, зокрема, як такого, що погіршує стан позивача порівняно з тим, що був до прийняття вказаного Рішення. Умови передбачені п.п. 16, 17 Рішення, у розумінні ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України, не є законом, такими є умови п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте даним Законом не ставиться в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань. Враховуючи наведене, судова колегія відхилила посилання апелянта та третьої особи на п.п. 16, 17 Рішення, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

03 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі №910/12608/17, в якій просить скасувати на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі №910/12608/17 та прийняти нове рішення у даній справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що АТ «Дельта Банк», заперечуючи здійснення спірного зарахування, повідомив позивача, що вказаний односторонній правочин вчинений Установою після затвердження виконавчою дирекцією Фонду Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку (11.01.2016 року), а також ліквідаційної маси відповідача (03.06.2016 року), що суперечить статті 46 та статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 року № 2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за №1581/21893 ( надалі - Положення ), однак суди попередніх інстанцій невірно застосували згадані норми матеріального права. Оскільки облігації серій «АЗ», «ВЗ», «СЗ» емітовані Державною іпотечною установою на загальну суму більше 1,5 млрд. грн., виявлені та включені до складу ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк», що унеможливлює проведення спірного зарахування зустрічних однорідних вимог та суперечить приписам Положення №2 та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже призведе до зменшення ліквідаційної маси відповідача. Суди попередніх інстанцій були зобов'язані до спірних правовідносин застосувати положення абзацу другого пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключно у системному зв'язку із пунктами 16, 17 розділу VIII Положення №3711, що унеможливлювало проведення спірного зарахування зустрічних однорідних вимог між Банком та Державною іпотечною установою, наслідком чого стало прийняття незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 02.04.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/12608/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/12608/17 на 29 травня 2018 року

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі №910/12608/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - без задоволення. В відзиві позивач зазначає, що судом були захищені встановлені законом права кредитора неплатоспроможного Банку, які порушувались відповідачем.

У поясненнях третя особа просила касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі №910/12608/17. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 року у зв'язку із відпусткою судді Студенця В.І. та запланованою відпусткою судді Вронської Г.О. для розгляду справи №910/12608/17 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Ткач І.В., Стратієнко Л.В.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як було встановлено господарськими судами, 27.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Державною іпотечною установою (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Пунктом 1.2 договору №26/995-070 від 27.02.2013 року банківського рахунку передбачено, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви банку/клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачать іншого (п.7.1 договору №26/995-070 від 27.02.2013 року).

26.12.2013 року Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія «Z2» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «A3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «B3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «C3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «D3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10000 штук; серія «A3» - 10000 штук; серія «B3» - 10000 штук; серія «C3» - 10000 штук; серія «D3» - 10000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» ): 100000,00 грн.;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5000000000,00 грн., в тому числі: серія «Z2» - 1000000000,00 грн.; серія «A3» - 1000000000,00 грн.; серія «B3» - 1000000000,00 грн.; серія «C3» - 1000000000,00 грн.; серія «D3» - 1000000000,00 грн.

Згідно п. 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

Так за змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для п'ятого та шостого відсоткових періодів емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу: для облігацій серії «А3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017 року, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4487,67 грн.; для облігацій серії «В3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017 року, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4736,99 грн.; для облігацій серії «С3» для сьомого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 27.06.2017 року, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4736,99 грн.

Згідно змісту представлених до матеріалів справи документів, а саме реєстрів власників іменних цінних паперів №139994зв від 26.06.2017 року, №139995зв від 26.06.2017 року, №139996зв від 26.06.2017 року, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії «B3» в кількості 10000 загальною номінальною вартістю 1000000000 грн., серії «A3» в кількості 4565 загальною номінальною вартістю 456500000000 грн., серії «С3» в кількості 2700 загальною номінальною вартістю 270000000 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у Державної іпотечної установи є зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2» , «A3» , «B3» , «C3» , «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за сьомий відсотковий період у загальному розмірі 80645986,55 грн.

Таким чином, у Державної іпотечної установи є зобов'язання перед Банком щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року за сьомий відсотковий період у загальному розмірі 80645986,55 грн.

27.02.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (далі - банк) та Державною іпотечною установою (далі - клієнт) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку).

За умовами Договору банківського рахунку банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", за яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 "Про початок ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного Закону, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

Листом №7804/15/2 від 28.10.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" із заявою про визнання його кредиторських вимог на загальну суму 3494213767,20 грн., з яких 3493239101,16 грн. заборгованості за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 року.

11.01.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".

Із витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 року (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016 року) встановлено, що вимоги позивача акцептовані на загальну суму 3332921190,01 грн. та включені до сьомої черги погашення.

Листом №4326/15/28 від 27.06.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до ПАТ "Дельта Банк" за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 року на суму 80645986,55 грн. та вимог ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" у розмірі 80645986,55 грн. згідно Проспекту емісії.

Листом №5099 від 21.07.2017 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення звернення Державної іпотечної установи щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку. Представник відповідача, у судовому засіданні апеляційної інстанції, підтримав відмову у зарахуванні зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

За змістом ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Крім того, як передбачено ст. 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

П. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Таким чином, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальною нормою, що регулює умови, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях, стороною яких є банк щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації.

З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (лист №4326/15/28 від 27.06.2017 року) позивач був кредитором Банку за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 року (вимоги на суму 3332921190,01 грн. акцептовані та включені до реєстру).

При цьому, грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року) та на дату початку процедури виведення Фондом Банку з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.

Договірне списання з цього рахунку передбачено умовами даного Договору (п.п. 5.1 - 5.3 Договору).

З огляду на викладене, як було вірно зазначено господарськими судами, позивач не є пов'язаною з Банком особою в розумінні ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно п. 4.30 Положення у разі необхідності Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зокрема, на підставі клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) про зменшення вимог кредитора(ів) в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено можливість здійснення зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, в процедурі ліквідації останнього за наявності певних спеціальних умов, необхідних для здійснення такого зарахування.

Господарськими судами вірно зазначено про те, що п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як і п. 4.30 Положення, надають можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації, а внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення "Про виведення неплатоспроможного банку з ринку", затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012року №2 є безпідставними та необґрунтованими.

З матеріалів справи також вбачається, що після початку процедури виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заяв Державної іпотечної установи від 29.10.2015 року та 29.12.2015 року було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою на суму 161291973,10 грн., внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій "А3", "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року за третій та четвертий відсоткові періоди. Даний факт визнано Банком, про що повідомлено позивача листами № 2416 від 25.11.2015 року та №109 від 12.01.2016 року.

Посилання скаржника на п. 4.14 глави 4 розділу V Положення, за яким визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал. Такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду є необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення "Про виведення неплатоспроможного банку з ринку" не містять заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (за умови дотримання встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону вимог) після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду підтримує висновки господарських про задоволення позову та припинення зустрічних однорідних вимог за Договором банківського рахунку та зобов'язаннями Державної іпотечної установи перед ПАТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за сьомий відсотковий період за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 80645986,55 грн.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про помилкове незастосування судами пунктів 16, 17 розділу VIII «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 року №3711 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 року за №1104/30972.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

27.06.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №4326/15/28, якою повідомив про припинення зобов'язання по сплаті відсоткового доходу за сьомий відсотковий період у розмірі 80645986,55грн.

Положення №3711 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 року за №1104/30972, набрало чинності 16.09.2017 року (з наступного дня після опублікування в Офіційному віснику України, 2017року, №72 (15.09.2017 року),

Отже, на момент пред'явлення вимоги Положення №3711 не діяло, що виключає можливість його застосування, зокрема, як такого, що погіршує стан позивача порівняно з тим, що був до прийняття вказаного Рішення.

Як зазначено вище, положеннями ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. Таким чином, спірне зарахування може відбутися лише у випадку, якщо воно за всіма своїми умовами підпадає під положення відповідного закону.

В свою чергу, положення п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають випадки, у яких можливе таке зарахування, під які потрапляє спірне зарахування. Тобто, вимоги п.п. 16, 17 Рішення, на які посилаються позивач та третя особа, є такими, що встановлюють додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог поряд із встановленими вимогами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судова колегія зазначає, що ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає спірне зарахування лише у випадках установлених законом.

Умови передбачені п.п. 16, 17 Рішення, у розумінні п. 4-1 ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, не є законом, такими є умови п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте даним Законом не ставиться в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань.

Враховуючи наведене, судова колегія відхиляє посилання відповідача та третьої особи на п.п. 16, 17 Рішення, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач в обґрунтування твердження про те, що положеннями договору банківського рахунку від 27.02.2013 року № 26/995-070 не передбачено договірне списання коштів, посилається на положення договору банківського рахунку від 27.02.2013 року № 26/995-070, укладеного між позивачем і відповідачем, серед яких зазначає підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору. Проте, відповідно до даного пкнкту Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з Рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладених з Банком та чинним законодавством України. Крім того, відповідачем вже було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою на суму 161291973,10 грн., внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій «АЗ», «ВЗ», «СЗ» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «А3», «В3», «С3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року, за третій та четвертий відсоткові періоди, що доведено повідомленнями відповідача №2416 від 25.11.2015 року та №109 від 12.01.2016 року.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі №910/12608/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач