ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/509/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Пантія О.А., Осикіної Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

на рішення Господарського суду Волинської області

(головуючий -Дем'як В.М., судді - Костюк С.В., Кравчук А.М.)

від 06.11.2017,

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Огороднік К.М., судді - Коломис В.В., Тимошенко О.М.)

від 12.12.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті",

про стягнення 4 809 947,75 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви (а.с. 186, т. 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1 175,3 кв.м (два "А"), розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ "Грін Ріелті", шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 у розмірі 4 809 947,75 грн, з яких 2 329 481,75 грн - заборгованість за кредитом; 185 524 грн - прострочена заборгованості з відсотків; 2 294 942,39 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2011 між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення права вимоги, за якими банк відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 та договором іпотеки. Оскільки кредитний договір № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 не було належним чином виконано, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

27.02.2018 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає те, що кінець позовної давності за вимогою позивача у цій справі встановлений судами з порушення вимог глави 19 ЦК України; судами належним чином не досліджено факт переривання позовної давності у цій справі, який відбувався, в тому числі і у зв'язку із порушенням провадження у справі № 161/20677/13-ц. Посилається на те, що позивач добросовісно та належно відносився до своїх прав за договором іпотеки та не втрачав інтерес до такого стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судами, 01.03.2007 між ОСОБА_3 (позичальником) та ЗАТ "ОТП Банк" (банком), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір № СМ-SМЕ А00/009/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 440 000 доларів США зі строком погашення до 28.02.2014, зі сплатою 5,00% відсотків річних та FIDR (де FIDR - це відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

03.03.2007 між ПАТ "ОТП Банк" (іпотекодержателем) та ТОВ "Паладій" (іпотекодавцем) укладений договір іпотеки № РМ-SМЕ- А00/009/2007 (майнова порука), що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В. за реєстраційним № 956.

Згідно з умовами цього договору в іпотеку банку було передано нерухоме майно комерційного призначення: будівля спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1 175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке на момент укладення договору належало іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2004 у справі № 6/44-75.

Земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки, площею 11 756,0 кв.м належить на праві власності громаді м. Луцька в особі Луцької міської ради та перебуває у користуванні майнового поручителя згідно з договором оренди землі, укладеним 31.03.2006 (реєстр. № 04060770009). Іпотека за договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі та зобов'язань за цим договором.

18.03.2011 між банком та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (новим кредитором) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги, за якими банк відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

В результаті невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, новий кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ "Паладій" звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненими договору поруки та договору іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05.06.2012, первісний позов задоволено частково та стягнуто солідарно з позичальника та ОСОБА_5 (фінансового поручителя) на користь нового кредитора 3 410 589,00 грн заборгованості. Зустрічний позов задоволено та визнано припиненим договір іпотеки № РМ-SМЕ- А00/009/2007 від 03.03.2007, зобов'язано приватного нотаріуса Грушицьку В.В. вилучити реєстрацію про накладення заборони та реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управляння Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П., на виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавчі провадження № 40430055, № 40429910, в межах яких повне або часткове стягнення не проводилось.

Згідно з рішенням від 11.04.2012 приватним нотаріусом Грушицькою В.В. 12.06.2012 були вилучені записи про обтяження предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг № 36444198 від 12.06.2012) з Державного реєстру іпотек (витяг № 36445018 від 12:06.2012).

18.06.2012 між ТОВ "Паладій" та ТОВ "Футбольний клуб "Волинь" укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. Право власності ТОВ "Футбольний клуб "Волинь" на предмет іпотеки зареєстровано 02.07.2012 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (запис № 6376937).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05.06.2012 в частині визнання договору іпотеки припиненим скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи № 161/707/13-ц ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.02.2013 провадження у справі в частині визнання договору іпотеки припиненим згідно з ст.ст. 15, 16, 205, 210 ЦПК України закрито, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014 у справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10.02.2014, за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ТОВ "Паладій" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 в сумі 4 809 947,75 грн, з яких сума простроченої заборгованості за кредитом - 2 329 481,36 грн, сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185 524,00 грн, сума пені за прострочення зобов'язань - 2 294 942,39 грн звернуто стягнення на предмет застави - нежитлове приміщення будівлі-спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1175,3 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ТОВ "Паладій" шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 4 809 947,75 грн. На період до продажу іпотечного майна зобов'язано ТОВ "Паладій" передати в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вказане нерухоме майно. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.02.2014.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. відкрито ВП № 44384134, в межах якого були винесені постанови, зокрема, про накладення арешту на предмет іпотеки та оголошення заборони на його відчуження від 03.04.2015, про перевірку виконавчого провадження та зняття арешту та заборони з предмета іпотеки від 27.05.2015 та постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника - майнового поручителя майна, на яке звернено стягнення від 27.07.2015.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2015 у справі № 161/8942/15-ц задоволено заяву "ОТП Факторинг Україна" про поворот виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 в частині задоволення зустрічного позову. Здійснено поворот виконання рішення суду від 11.04.2012 - визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна - нежитлового приміщення, будівлі спортивно-оздоровчого комплексу пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, АДРЕСА_1 (два "А"), на підставі договору іпотеки № РМ-SМЕ-А00/009/2007 від 03.03.2007 датою та часом внесення заборони у Державний реєстр іпотек 03.03.2007; відновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою і про заборону відчуження нерухомого майна на підставі укладеного між "ОТП Банк" та ТОВ "Паладій" договору іпотеки № РМ-SМЕ- А00/009/2007 від 03.03.2007 - домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Волинська область, АДРЕСА_1 (два "А2), а саме: запис за реєстраційним №4586439 з датою та часом реєстрації у Державному реєстрі іпотек 03.03.2007 о 13.28 год., запису за реєстраційним №4586398 з датою та часом первинної реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03.03.2007 о 13.22 год., шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису; зобов'язано приватного нотаріуса Грушицьку В.В. відновити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.

Судами встановлено, що 28.07.2015 за договором купівлі - продажу предмет іпотеки був переданий у власність до ТОВ "Грін Ріелті". На підставі вказаного договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Господарські суди, встановивши порушення прав кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у цій справі, відмовили у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що банк, пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним (яка була направлена боржнику за кредитним договором та іпотекодавцю - 21.05.2010), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання. Взявши до уваги те, що позовна давність щодо основного зобов'язання у зв'язку з направленням вимоги про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту тривала б до 21.06.2013, але переривалася у зв'язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи № 161/707/13, провадження № 2/161/948/13 та № 161/20677/13-ц, провадження № 2/161/345/14, господарські суди дійшли висновку, що права позивача підлягали захисту до 10.02.2017, однак останній звернувся до господарського суду з позовом - 22.06.2017, тобто з пропуском позовної давності.

Проте, повністю погодитись з висновками судів неможливо, з огляду на таке.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 цього Закону).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем позовної давності (у справі є клопотання відповідача про її застосування), господарські суди вказували на те, що позовна давність переривалася у зв'язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи № 161/707/13 -ц, провадження № 2/161/948/13 та справи № 161/20677/13-ц, провадження № 2/161/345/14, однак, належним чином не дослідили та не встановили дати переривання позовної давності у цій справі, враховуючи вказані судові справи, коли розпочався її перебіг заново після такого переривання та коли закінчився, тобто належним чином не дослідили чи була вона пропущена щодо позовних вимог з урахуванням її переривання.

За ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин висновки судів про те, що позивачем було пропущено позовну давність є передчасними, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити момент переривання позовної давності у цій справі, початок її нового перебігу, та з урахуванням встановлених фактичних обставин, визначити чи була вона пропущена щодо заявлених позивачем вимог і ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 06 листопада 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року у справі за № 903/509/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач