Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.05.2025 року у справі №870/12/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 870/12/24

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» - Попова В. Г. та Шубіна О. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025

у справі № 870/12/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка»

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» від 28.08.2024

у третейській справі № 6/2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

про стягнення 592 849,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (далі - ТОВ «Полетехніка», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі - ТОВ «Україна», відповідач, скаржник) укладено договір № ГЖ-019/2021 (далі - Договір), в якому сторони погодили, що цей договір є змішаним та містить у собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин тощо (далі - товар) та відносини зі зберігання товару. Найменування, ціна, вартість, кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Договір з боку ТОВ «Полетехніка» підписаний начальницею адміністративного відділу Саламатіною А. П. та скріплений печаткою цього Товариства.

У пункті 10.1 Договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору, підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Правова ліга» відповідно з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим третейським судом у складі одного третейського судді. Місцезнаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

У квітні 2024 року ТОВ «Полетехніка» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» (далі - Третейський Суд) з позовом до ТОВ «Україна» про стягнення 592 849,86 грн, з яких: 559 292,48 грн пені та 33 557,38 грн 3 % річних.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати вартості товару.

03.05.2024 розпорядженням голови Третейського суду ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) для розгляду цієї справи, якій присвоєно № 6/2024, призначено третейського суддю ОСОБА_1

07.05.2024 Третейський суд у складі третейського судді ОСОБА_1 постановив ухвалу про порушення провадження у справі, в якій, зокрема, було зазначено, що третейський суд, розглянувши подані матеріали, визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

27.05.2024 до Третейського суду надійшли заяви ТОВ «Україна» від 15.05.2024 та від 19.05.2024 про невідповідність вимогам закону складу третейського суду та відвід третейського судді ОСОБА_1 з мотивів: 1) порушення порядку формування складу третейського суду - відсутність в ухвалі про порушення провадження у третейській справі відомостей про розпорядчий документ, яким призначено третейського суддю для розгляду справи та не долучення його до ухвали при направленні ТОВ «Україна»; 2) опосередкованої зацікавленості третейського судді у наслідках розгляду справи, оскільки відповідно до положень Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» (далі - Регламент третейського суду) третейський суддя має право на отримання гонорару у розмірі 30% від сплаченого третейського збору.

31.05.2024 ухвалою Третейського суду у складі третейського судді ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) у задоволенні заяв ТОВ «Україна» про відвід третейського судді ОСОБА_1 відмовлено.

08.06.2024 ТОВ «Україна» надіслало до Третейського суду заяву (зареєстрована у суді 13.06.2024) про відвід заступника голови Третейського суду ОСОБА_2 від розгляду заяв про відвід третейського судді ОСОБА_1 від розгляду справи № 6/2024. Заяву мотивувало недовірою до заступника голови Третейського суду з підстав наявності у неї та третейського судді, який розглядає спір, однакового прізвища, що може свідчити про наявність між ними родинних зв`язків.

Цього ж дня ТОВ «Україна» надіслало до третейського суду нову заяву про відвід третейського судді ОСОБА_1, обґрунтовану тими ж підставами, що й відвід заступнику голови третейського суду.

17.06.2024 голова Третейського суду ОСОБА_1 заяву ТОВ «Україна» про відвід заступника голови третейського суду повернув без розгляду, зазначивши, що як Законом України «Про третейські суди», так і Регламентом третейського суду не передбачено можливості заявлення відводів керівництву третейського суду - заступнику чи голові.

18.06.2024 ухвалою Третейського суду у складі заступника голови цього суду ОСОБА_2 у задоволенні повторної заяви ТОВ «Україна» про відвід третейського судді ОСОБА_1 відмовлено.

18.07.2024 до Третейського суду надійшла заява ТОВ «Україна» від 12.07.2024 про відвід заступника голови третейського суду ОСОБА_2 від розгляду заяв відповідача про відвід третейського судді, а також про відвід третейського судді ОСОБА_1 від розгляду справи № 6/2024 з мотивів ймовірних родинних зв`язків між цими особами.

Додатково 17.07.2024 ТОВ «Україна» надіслало до Третейського суду заяву про відвід судді ОСОБА_1 з підстав порушення ним принципу рівності сторін перед судом, що проявилося у не вирішенні на момент подання цієї заяви клопотань ТОВ «Україна» про витребування доказів.

23.07.2024 та 25.07.2024 ухвалами Третейського суду у складі заступника голови цього суду ОСОБА_2 у задоволенні заяв ТОВ «Україна» про відвід третейського судді ОСОБА_1 відмовлено.

23.07.2024 голова Третейського суду ОСОБА_1 заяву ТОВ «Україна» від 12.07.2024 про відвід заступника голови Третейського суду повернув без розгляду.

15.08.2024 до Третейського суду надійшла повторна заява ТОВ «Україна» (датована 10.08.2024) про відвід третейського судді ОСОБА_1, відвід заступника голови Третейського суду ОСОБА_2 від розгляду заяв відповідача про відвід третейського судді ОСОБА_1 від розгляду справи №6/2024 знову ж із мотивів імовірних родинних зв`язків між цими особами; особистою зацікавленістю третейського судді ОСОБА_1 у розгляді справи, що проявилося у сприянні заступника голови Третейського суду шляхом ухвалення безпідставних відмов у раніше заявлених відводах.

15.08.2024 голова Третейського суду ОСОБА_1 повернув без розгляду заяву ТОВ «Україна» від 10.08.2024 про відвід заступника голови Третейського суду, а 20.08.2024 ухвалою Третейського суду у складі заступника голови цього суду ОСОБА_2 у задоволенні заяви ТОВ «Україна» від 10.08.2024 про відвід третейського судді ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024 позов задоволено в повному обсязі; присуджено стягнути з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 592 849,86 грн, з яких: 559 292,48 грн пеня; 33 557,38 грн 3% річних; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 928,50 грн третейських витрат.

ТОВ «Україна» Господарство подало до Західного апеляційного господарського суду заяву про скасування рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024.

Підставами для скасування зазначеного рішення Третейського суду заявник вказував невідповідність складу третейського суду вимогам закону (зокрема, у зв`язку з тим, що третейські судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами, що унеможливлювало розгляд заступником голови Третейського суду ОСОБА_2 заяв про відвід третейського судді ОСОБА_1) та недійсність третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного у пункті 10.1 Договору, оскільки цей правочин від імені ТОВ «Полетехніка» підписаний неповноважною особою.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 870/15/24 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Україна» про скасування рішення третейського суду; рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі № 6/2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 870/15/24 апеляційну скаргу ТОВ «Україна» залишено без задоволення; ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 870/15/24 залишено без змін.

Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій

У вересні 2024 року ТОВ «Полетехніка» подало до Західного апеляційного господарського суду заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024.

Підставою звернення із відповідною заявою позивач визначив приписи статей 352 - 354 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 870/12/24, серед іншого, прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ТОВ «Полетехніка» на 07.10.2024 о 10:50.

23.09.2024 року від ТОВ «Україна» до суду надійшли відзиви на заяву про видачу наказу та клопотання про витребування доказів (витребування у Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмової інформації з Державного реєстру актів цивільного стану відомостей про укладення шлюбу між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 із зазначенням номеру актового запису про шлюб та дати його реєстрації, про наявність/відсутність відомостей про розірвання шлюбу між вказаними особами та у разі наявності таких - додаткового зазначення номера актового запису про розірвання шлюбу та дату його реєстрації).

28.09.2024 представник ТОВ «Україна» адвокат Попов В.Г. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про участь в усіх судових засіданнях у справі № 870/12/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 870/12/24, серед іншого, заяву представника ТОВ «Україна» адвокат Попова В.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; ухвалено судове засідання, що відбудеться 07.10.2024 на 10:50 в приміщенні Західного апеляційного господарського суду, зал судового засідання № 2, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзвязку (https://vkz.court.gov.ua/).

03.10.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі № 870/15/24 за заявою ТОВ «Україна» про скасування рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі № 6/2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 зупинено провадження у справі № 870/12/24 до набрання законної сили ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі № 870/15/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 поновлено провадження у справі № 870/12/24 за заявою ТОВ «Полетехніка» про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі № 6/2024; розгляд заяви призначено на 24.03.2025 о 10:50.

19.03.2025 відповідачем до суду подано заяву про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, а саме: Договору та довіреності №7 від 04.01.2021.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 870/12/24 задоволено заяву ТОВ «Полетехніка» та постановлено видати накази на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі № 6/2024 відповідного змісту; вирішено питання розподілу судового за збору за подання заяви про видачу наказу.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання зазначеного рішення Третейського суду та невиконанням цього рішення відповідачем у добровільному порядку.

Також у мотивувальній частині ухвали Західний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання ТОВ «Україна» про витребування доказів (наявності/відсутності відомостей щодо укладення/розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 ), долучене до відзиву на заяву про видачу наказу, вирішив відмовити у задоволенні такого клопотання з огляду на наявність преюдиційних обставин, встановлених ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 870/15/24, що набрала законної сили.

Своєю чергою, керуючись приписами частини першої статті 81 ГПК України, суд вирішив залишити без задоволення заяву відповідача про витребування оригіналів письмових документів (Договору та довіреності №7 від 04.01.2021), оскільки відповідне клопотання не заявлялось у відзиві на заяву позивача про видачу наказу, а відповідачем не обґрунтовано неможливості подання такого клопотання у визначений законом строк. При цьому суд наголосив, що питання щодо підписання Договору було предметом розгляду судом у справі № 870/15/24 про скасування рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі № 6/2024.

Крім того, в ухвалі зазначено, що від представників сторін після поновлення провадження у справі до суду не надходили клопотання про їх участь у судовому засіданні 24.03.2025 в режимі відеоконференції; у судове засідання 24.03.2025 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Відповідач (ТОВ «Україна») подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 870/12/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Полетехніка» у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, невірним застосуванням норм матеріального права, неврахуванням правових позицій Верховного Суду, порушенням норм Закону України «Про третейські суди», незастосуванням та порушенням положень Регламенту третейського суду.

Зазначені порушення, за доводами скаржника, полягають у такому:

- твердження Західного апеляційного господарського суду про те, що представники сторін в судове засідання 24.03.2025 не з`явились, є безпідставним, адже, з огляду на задоволення ухвалою суду від 01.10.2024 заяви представника ТОВ «Україна» про участь в усіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у останнього були наявні правомірні очікування що у судовому засіданні 24.03.2025 він також буде примати участь у режимі відеоконференції, проте суд не вийшов на зв`язок;

- суд помилково застосував норму частини першої статті 81 ГПК України, так як фактично клопотання про витребування оригіналів письмових документів не містило вимогу про витребування нових доказів, а натомість було направлене з`ясування достовірності (відповідності оригіналам, та взагалі наявності оригіналів цих доказів як таких) вже наданих заявником доказів. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд порушив положення статті 78 ГПК України про достовірність доказів, що вказує на порушення справедливості судового розгляду та забезпечення дотримання принципу законності, так як були прийняті до уваги письмові докази у достовірності яких суд у повній мірі не пересвідчився;

- аргументуючи висновок щодо дійсності третейської угоди, суд першої інстанції помилково врахував презумпцію дійсності правочину, що суперечить висновку Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі № 824/123/22, згідно якого визначено правову природу арбітражної угоди та вказано, що по суті це процесуальний договір, хоча й може міститися в приватно-правовому договорі. Таким чином, суд не спростував доводів ТОВ «Україна» щодо відсутності процесуальних повноважень у начальника адміністративного відділу Саламатіної А. П., яка діяла від імені ТОВ «Полетехніка» на підставі довіреності №7 від 04.01.2021, на укладення спірної третейської угоди.

- перебування третейських суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше у шлюбі є свідченням наявності у них «особливих стосунків», про що у своїй заяві зазначалося ТОВ «Україна», проте суд першої інстанції безпідставно проігнорував зазначену обставину, яка згідно частини першої статті 61 Регламенту третейського суду була підставою для відводу заступника голови Третейського суду ОСОБА_2 від розгляду заяв відповідача про відвід третейського судді ОСОБА_1 від розгляду справи №6/2024. При цьому третейський суд у складі заступника голови ОСОБА_2 не був повноважний розглядати відводи третейському судді ОСОБА_1 до належного вирішення питання про заявлений їй відвід на вирішення цього питання;

- Західний апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що зі змісту ухвали Третейського суду від 07.05.2024 про порушення провадження у справі №6/2024 вбачається, що питання про прийнятність позовної заяви, наявність та дійсність третейської угоди не вирішувалося головою чи заступником голови Третейського суду у порушення вимог частини п`ятої статті 27 Закону України «Про третейські суди» та частини другої статті 68 Регламенту третейського суду;

- склад Третейського суду, яким здійснено розгляд третейського спору не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди» та статті 62 Регламенту третейського суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач (ТОВ «Полетехніка») подав відзив, у якому просив апеляційну скаргу відповідача (ТОВ «Україна») залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін як законну та обґрунтовану.

У наведених доводах позивач керувався тим, що:

- ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 задоволено заяву відповідача в частині участі в режимі відеоконференції виключно в судовому засіданні 07.10.2024, про що зазначено в пункті 2 резолютивної частини ухвали. Представник ТОВ «Україна» не подав заяву про участь в режимі відеоконференції у засіданні 24.03.2025, тому не мав підстав розраховувати на участь у зазначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Більш того, вдповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх аргументів, що він дійсно в день засідання 24.03.2025 авторизувався на сайті vkz.court.gov.ua і очікував запрошення від суду, а суд не вийшов на зв`язок;

- решта аргументів відповідача (порушення судом права ТОВ «Україна» вимагати надання оригіналів письмових доказів, копії яких були додані ТОВ «Полетехніка» до заяви; помилкове застосування судом першої інстанції до третейської угоди презумпції дійсності правочину, зумовлене необґрунтованим неврахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22; порушення Закону України «Про третейські суди», Регламенту третейського суду, порядку призначення третейського судді; наявність підстав для скасування рішення Третейського суду) є безпідставними, оскільки всі ці обставини вже були предметом дослідження у справах № 870/15/24, № 908/117/24, № 917/1057/24;

- 06.02.2025 Касаційним господарським судом у справі № 870/15/24 прийнята постанова, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Україна» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Україна» про скасування рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі №6/2024. Зазначена постанова містить оцінку всіх визначених відповідачем обставин, про що також зазначено в оскаржуваній ухвалі від 24.03.2025;

- судовими рішеннями у справах № 908/117/24 та № 917/1057/24 встановлено, що укладений 28.07.2021 між ТОВ «Україна» та ТОВ «Полетехніка» Договір є діючим та містить «третейське застереження».

Апеляційне провадження

11.04.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Україна», що також містила клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, а саме: Договору та довіреності №7 від 04.01.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 15.04.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Україна» а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 870/12/24, призначив її до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2025 о 10:30; витребував з Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 870/12/24 та з Третейського суду матеріали третейської справи № 6/2024.

17.04.2025 ТОВ «Україна» звернулося до суду із заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 21.04.2025 Верховний Суд, серед іншого, вказану заяву скаржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

Ухвалою від 14.05.2025 Верховний Суд, зокрема, задовольнив клопотання ТОВ «Україна» та витребував у ТОВ «Полетехніка» оригінали Договору та довіреность № 7 від 04.01.2021 на начальника адміністративного відділу Саламатіну А. П.; відклав розгляд апеляційної скарги у справі № 870/12/24 на 28.05.2025 о 11:45 год.

22.05.2025 до Верховного Суду надійшов лист (заява) ТОВ «Полетехніка» про надання на виконання ухвали від 14.05.2025 до матеріалів справи оригіналів письмових доказів.

У судовому засіданні 28.05.2025 взяли участь представники скаржника (ТОВ «Україна») - Попов В. Г. (у режимі відеоконференції) та Шубін О. П. (в залі суду), якому під час розгляду справи було надано оригінали поданих ТОВ «Полетехніка» письмових доказів для ознайомлення. Позивач (ТОВ «Полетехніка») явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду апеляційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників сторін.

Позиція Верховного Суду

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Згідно з частиною другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні господарські суди розглядають як суди першої інстанції.

У цій справі за результатом розгляду заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду Західним апеляційним господарським судом як судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу від 24.03.2025, яка підлягає перегляду Верховним Судом саме в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи № 870/12/24 та третейської справи № 6/2024, а також докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування Західним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали з таких підстав.

Як зазначалося вище, предметом судового розгляду у цій справі є заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України «Про третейські суди».

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України «Про третейські суди» та статтею 355 ГПК України.

У наведеному висновку суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів, наведеної, зокрема, у постановах від 12.09.2018 у справі № 917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі № 873/93/20, від 12.09.2023 у справі № 873/124/22, від 16.04.2024 у справі № 873/145/21.

Перевіривши наявні у справі докази на предмет наявності зазначених вище підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, суд встановив такі обставини:

- на день постановлення оскаржуваної ухвали від 24.03.2025 про задоволення заяви щодо видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024 таке рішення не скасовано, адже ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 870/15/24, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2025, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Україна» про скасування зазначеного рішення Третейського суду (визначена пунктом 1 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- спір між сторонами виник з господарських правовідносин (стягнення заборгованості за договором поставки-зберігання, укладеного між юридичними особами приватного права), що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про третейські суди" (визначена пунктом 2 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- процесуальний строк для звернення із заявою про видачу наказу, визначений частиною другою статті 352 ГПК України заявником не пропущено, оскільки рішення Третейського суду у третейській справі № 6/2024 ухвалено 28.08.2024, а відповідну заяву ТОВ «Полетехніка» подало засобами поштового зв`язку 05.09.2024 (визначена пунктом 3 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- розгляд цього спору Третейським судом передбачено третейською угодою у вигляді третейського застереження у пункті 10.1 Договору, що відповідає вимогам частини першої статті 12 Закону України "Про третейські суди", згідно з якою третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (визначена пунктом 4 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Договору в цілому або його окремих частин, зокрема пункту 8.1, що містить третейську угоду (визначена пунктом 5 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- позивач у третейській справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до Третейського суду (з огляду на взаємну домовленість сторін та укладення ними третейської угоди) із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором, що відповідає положенням частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України. Тобто рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі №6/2024 не містить способу захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачених законом (визначена пунктом 7 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у цій справі Третейським судом супровідним листом від 20.09.2024 № 86 було направлено справу №6/2024 зазначеному господарському суду (визначена пунктом 8 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня);

- Третейський суд вирішив питання про права та обов`язки ТОВ «Полетехніка» (позивача) та ТОВ «Україна» (відповідача), які брали участь у третейській справі як сторони відповідного спору (визначена пунктом 9 частини першої статті 355 ГПК України підстава відсутня).

Ураховуючи зазначені вище обставини, Верховний Суд констатує про обґрунтованість наведеного в оскаржуваній ухвалі висновку Західного апеляційного господарського суду про відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви ТОВ «Полетехніка» про видачу наказу на примусове виконання відповідного рішення Третейського суду, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9 частини першої статті 355 ГПК України та аналогічними пунктами частини шостої статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Водночас зі змісту доводів апеляційної скарги ТОВ «Україна» вбачається, що єдиними підставами для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа скаржник вважав невідповідність складу третейського суду вимогам закону (пункт 6 частини першої статті 355 ГПК України) та відсутність процесуальних повноважень у начальника адміністративного відділу Саламатіної А. П., яка діяла від імені ТОВ «Полетехніка» на підставі довіреності №7 від 04.01.2021, на укладення спірної третейської угоди (пункт 4 частини першої статті 355 ГПК України).

Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на таке.

Щодо підстави, визначеної пунктом 4 частини другої 355 ГПК України

Порядок узгодження сторонами передачі спору на розгляд третейського суду встановлений у статті 12 Закону України «Про третейські суди», відповідно до частини першої якої третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Вказана норма права передбачає право сторін на укладання як окремої угоди, яка повинна містити всі необхідні умови, так і у вигляді третейського застереження в договорі, тобто таке застереження є частиною укладеного між сторонами договору, і в такому випадку законодавство не встановлює обов`язок сторін на викладення пункту договору у вигляді окремої угоди.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, пунктом 10.1 Договору передбачено, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору, підлягають вирішенню у Третейському суді відповідно з його регламентом.

Отже, сторони у цій справі уклали третейську угоду у формі третейського застереження в Договорі та погодили передачу будь-якого спору, що виникне на підставі цього Договору, на розгляд Третейського суду.

Суд зазначає, що з моменту укладання Договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, що витікають з цього договору, зокрема щодо його виконання.

Щодо доводів скаржника про відсутність повноважень у начальника адміністративного відділу Саламатіної А. П., яка діяла на підставі довіреності №7 від 04.01.2021, на укладення від імені ТОВ «Полетехніка» спірної третейської угоди, варто зазначити, що Верховний Суд, користуючись передбаченим статтею 269 ГПК України правом самостійної оцінки доказів, витребував ухвалою від 14.05.2025 у ТОВ "Полетехніка" оригінали Договору та довіреності №7 від 04.01.2021.

На виконання зазначеної ухвали ТОВ "Полетехніка" 22.05.2025 надало оригінали відповідних письмових доказів, які було оглянуто колегією суддів та представником скаржника (відповідача) у судовому засіданні 28.05.2025.

Під час огляду оригіналу наданих позивачем документів та наявних матеріалів справи, Верховний Суд встановив, що:

- Договір підписано від імені ТОВ «Полетехніка» начальником адміністративного відділу Саламатіною А. П. на підставі довіреності № 7 від 04.01.2021, що не містить жодних обмежень на здійснення таких представницьких дій від імені довірителя;

- за своїми формою та змістом оригінал Договору відповідає його копії, наявної в матеріалах третейської справи № 6/2024, розглянутої Третейським судом.

З огляду на зазначене, зміст та форма наданих позивачем при апеляційному розгляді справи оригіналів письмових доказів спростовують доводи скаржника про відсутність процесуальних повноважень у начальника адміністративного відділу Саламатіної А. П. на укладення від імені ТОВ «Полетехніка» спірної третейської угоди.

Наведеним спростовуються й відповідні аргументи скаржника про наявність підстави для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Полетехніка» про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ГПК України.

Також Верховний Суд бере до уваги, що у справі № 908/117/24 предметом спору була матеріально-правова вимога ТОВ «Україна» про стягнення з ТОВ «Полетехніка» 500 000,00 грн безпідставно набутих коштів. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №908/117/24, позовну заяву залишено без розгляду. Господарськими судами встановлено, що третейська угода, викладена у пункті 10.1 Договору, є чинною та дійсною, а доказів визнання недійсною або оспорення дійсності третейської угоди сторонами надано не було.

Крім того, судом враховано, що питання чинності третейського застереження було предметом дослідження у справі № 917/1057/24 за позовом ТОВ «Україна» до ТОВ «Полетехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» про солідарне стягнення заборгованості за Договором, в якій також позов залишено без розгляду (ухвала Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024, залишена без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та Верховного Суду від 23.01.2025) з посиланням на те, що між сторонами наявне третейське застереження, яке є чинним та виконуваним, оскільки сторонами чітко погоджено в якому саме суді має розглядатись спір.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зважаючи на викладені норми та преюдиційні обставини, а також враховуючи, що доказів визнання недійсною третейської угоди відповідачем надано не було, Верховний Суд погоджується з висновками Західного апеляційного господарського суду про відсутність стверджуваних скаржником підстави, визначеної пунктом 4 частини другої 355 ГПК України, для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі № 6/2024.

Щодо підстави, визначеної пунктом 6 частини другої 355 ГПК України

Підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду у цій господарській справі відповідач зазначав невідповідність складу третейського суду вимогам закону та посилався на обставини щодо пов`язаності третейських суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (голови та заступника голови Третейського суду) через їх перебування раніше у шлюбі.

Перевіривши доводи заявника у цій частині, Західний апеляційний господарський суд вірно зазначив, що аналогічними обставинами відповідач обґрунтовував заяву про скасування рішення Третейського суду. Разом з тим, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №870/15/24, яка набрала законної сили, встановлено, що з огляду на положення вимог статей 19, 20 Закону України «Про третейські суди» та статей 61, 62 Регламенту третейського суду, доводи, мотиви та підстави для відводу третейського судді у справі ОСОБА_1, викладені в заявах про відвід, не охоплюються переліком підстав, закріплених у 19 Закону України «Про третейські суди». Щодо розгляду заяв про відвід ОСОБА_2 , суд встановив, що відповідно до статті 62 Регламенту третейського суду питання про відвід, яке заявлене голові Третейського суду, який здійснює розгляд справи як третейський суддя, вирішується заступником голови Третейського суду у порядку, визначеному цим Регламентом. Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 є головою суду, то покладення обов`язку з розгляду відводу голові суду на заступника голови суду ОСОБА_2 відповідає Регламенту третейського суду. Щодо наявності або відсутності родинних відносин між третейським суддею ОСОБА_1, який є одночасно головою Третейського суду та заступником голови цього суду при ОСОБА_2, судом встановлено, що, як вбачається зі змісту долученого відповідачем листа Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.12.2010 №2-10633/10. Відтак, судом встановлено, що вказані особи не є родичами, та, враховуючи вище наведене, вже чотирнадцять років не є чоловіком та дружиною, тобто не пов`язані спільним проживанням, побутом та взаємними правами і обов`язками, а вказана у заявах про відвід обставина не є очевидним фактом, що може поставити під сумнів безсторонність суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 З наведених мотивів, суд відхилив посилання відповідача на пункт 4 частини другої 350 ГПК України (невідповідність складу третейського суду вимогам закону), як на підставу для скасування рішення Третейського суду від 28.08.2024 у справі №6/2024.

Ураховуючи наведене та приписи частини четвертої статті 75 ГПК України, Верховний Суд зважає на те, що правомірність формування складу третейського суду, порядку розгляду відводу та загалом відповідність складу третейського суду вимогам закону були предметом дослідження господарських судів у справі №870/15/24 та мають характер преюдиційних обставин під час розгляду цієї справи.

У цьому зв`язку Верховний Суд відхиляє помилковий довід апеляційної скарги відповідача про те, що Західний апеляційний господарський суд не врахував обставини наявності підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду через невідповідність складу третейського суду вимогам закону.

Виходячи з наведеного у сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності передбачених статтею 355 ГПК України та статтею 56 Закону України «Про третейські суди» підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28.08.2024 у третейській справі №6/2024.

Решту доводів скаржника про порушення його права на участь у розгляді справи у суді першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 задоволено заяву відповідача про участь в режимі відеоконференції лише в судовому засіданні 07.10.2024 (про що зазначено в пункті 2 резолютивної частини цієї ухвали), а доказів повторного звернення представником ТОВ «Україна» із заявою про участь в режимі відеоконференції у засіданні 24.03.2025 матеріали справи не містять, як і не містять доказів на підтвердження доводів про те, що представник відповідача дійсно в день засідання 24.03.2025 авторизувався на сайті vkz.court.gov.ua та очікував запрошення від суду, який, у свою чергу, не вийшов на зв`язок.

Таким чином, в цілому твердження скаржника про порушення Західним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Україна» та необхідність залишення оскаржуваної ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 25 129 240 253 269 270 275 276 281 - 284 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 870/12/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере