Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №903/161/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 903/161/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 (у складі колегії суддів: Петухов М.Г. (головуючий), Гулова А.Г., Маціщук А.В.)

у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Оксенюка Валерія Петровича

до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство"

про стягнення 354 406,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2017 Фізична особа-підприємець Оксенюк Валерій Петрович (далі - ФОП Оксентюк В.П.) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Ратнівське лісомисливське господарство") про відшкодування шкоди в сумі 354 406,11 грн, з яких: 234 060,00 грн - пряма шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, 120 346,00 грн - шкода у вигляді неодержаних доходів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 29.11.2016 під час роботи козлового крану ККС-12,5 № 175, який належить відповідачу, нога крана пошкодила кабіну вантажного автомобіля "Renault Magnum", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу, чим завдав йому збитків.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2017 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому неможливе притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 64 914,48 грн шкоди. В задоволенні решти позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вантажному автомобілю позивача було завдано шкоди з вини працівників відповідача, водночас заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування є обґрунтованою лише в частині визначеної експертом вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу. При цьому, позивачем не доведено наявності упущеної вигоди.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 25.09.2017 ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.06.2017 залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" посилається на те, що апеляційний суд в порушення вимог закону не встановив наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, безпідставно не врахував, що позивачем не доведено вини відповідача та не врахував поведінку водія автомобіля позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що 29.11.2016 приблизно об 11 год. 30 хв. на складі ДП "Ратнівське ЛМГ", що знаходиться в смт. Заболоття Ратнівського району, під час роботи козлового крану ККС-12,5 № 175, 1967 року випуску, який належить відповідачу, нога крана пошкодила кабіну вантажного автомобіля "Renault Magnum", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ФОП Оксенюку В.П. (технічний паспорт НОМЕР_2 виданий 14.08.2008р. Ковельським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області).

За кермом вантажного автомобіля "Renault Magnum" знаходився водій ОСОБА_8, який діяв на підставі договору про надання інформації, проведення технічного навчання /тренінгів/стажування (на безоплатній основі).

Керування краном здійснював кранівник ДП "Ратнівське ЛМГ" Козловський Ф.Ф., який перебуває із відповідачем у трудових відносинах.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1174 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто ч. 5 ст. 1187 ЦК України встановлює випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. До таких випадків відносяться: завдання шкоди, внаслідок непереборної сили і умисел потерпілого.

Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в тому числі відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Отже відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку експертного дослідження № 1230, складеного 09.12.2016, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Renault Magnum", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 64 914,48 грн.

Вказана вартість матеріального збитку була визначена експертом як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Апеляційний суд встановив, що випадок з пошкодження автомобіля позивача стався саме на підприємстві відповідача та за участю його працівника (кранівника Козловського Ф.Ф.). Працівники відповідача знали про перебування на ньому автомобіля позивача, його місце перебування в небезпечній зоні та не здійснили ніяких дій для усунення порушення розміщення на підприємстві.

Встановивши також, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, наявність прямої шкоди у розмірі 64 914,48 грн, заподіяної, внаслідок діяльності, пов'язаної з використанням джерела підвищеної небезпеки, та те, що відповідач не довів, що шкоду було завдано, внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, апеляційний суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності позивачем пошкодження автомобіля саме внаслідок протиправних дій працівника відповідача та необережної (в тому числі грубої) поведінки водія позивача не заслуговують на увагу, оскільки в силу наведених вимог закону ці обставини не впливають на висновки апеляційного суду.

Таким чином, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 903/161/17 залишити без змін з мотивів, наведених в даній постанові касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий