Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №904/2600/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача-1 - не з'явилися,

позивача -2 - не з'явилися,

відповідача - Хорунженка В. С. (адвоката),

прокуратура - Голуба Є В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (колегія суддів: Антонік С. Г. - головуючий, Кощеєв І. М., Дармін М. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 (суддя Панна С. П. ) у справі

за позовом керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1) Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, 2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До Господарського суду Дніпропетровської області звернувся керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Криничанська РДА) та в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - ТОВ "Кольорові метали"), в якому просив достроково розірвати договір оренди від
19.11.2004 № 123 (далі - договір оренди) земельної ділянки із земель промисловості, площею 155,3216 га (кадастровий номер 1222081700:01:002:0003), яка знаходиться на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (далі - спірна земельна ділянка), укладений між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали", посвідчений державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Овчаренко Л. Л. 19.11.2004 за № 2465, зареєстрований 25.11.2004 у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за записом № 040412200028; зобов'язати ТОВ "Кольорові метали" повернути державі в особі Дніпропетровської ОДА спірну земельну ділянку вартістю 4 205842,35 грн шляхом складення та підписання акта приймання-передачі.

1.2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем істотних умов договору оренди, а саме наявністю значної заборгованості з орендної плати.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Криничанської РДА та в особі Дніпропетровської ОДА до ТОВ "Кольорові метали" відмовлено.

2.2. Рішення господарського суду мотивоване тим, що прокурор вказав орієнтовні суми боргу без належного розрахунку, що не дає можливості встановити дійсну заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди. Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 143 Земельного кодексу України перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку, тому позбавлення суб'єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених статтею 143 Земельного кодексу України, є порушенням права відповідача на користування земельною ділянкою.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, перевіривши реєстр оплат та здійснивши розрахунок самостійно, враховуючи умови додаткової угоди до договору оренди, дійшов висновку, що доводи позивача про систематичну несплату орендної плати протягом 2015-2017 не підтверджуються матеріалами справи. Тому, за висновком суду, відсутні підстави, передбачені пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати) для розірвання договору оренди. Суд зазначив, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов договору оренди, отже відсутні підстави і для застосування статті 651 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора про необґрунтоване посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин щодо розірвання договору оренди положень статті 143 Земельного кодексу України, яка встановлює підстави примусового припинення права на земельну ділянку.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
18.10.2018, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 96, 141, 206 Земельного кодексу України, статей 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 316, 317, 318, 319, 331, 375, 376, 417, 626, 629, 782 Цивільного кодексу України, статей 14, 136, 286, 287, 288 Податкового кодексу України, статей 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 98, 236 Господарського процесуального кодексу України (щодо прийняття судом апеляційної інстанції доказів поза межами строків, встановлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України). Скаржник зазначає, що судові рішення ухвалені без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 235/5121/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 14.11.2018 у справі № 484/301/18, від 11.12.2019 у справі № 313/1474/17, від 20.11.2019 у справі № 220/1904/16, від 23.10.2019 у справі № 220/1900/16 щодо застосування положень статей 96, 141, 206 Земельного кодексу України, статей 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 611, 625, 626, 627, 651 Цивільного кодексу України, статей 14, 16, 136, 286, 287, 288 Податкового кодексу України. На думку скаржника, висновки в оскаржуваній постанові обґрунтовані неналежними і недопустимими доказами.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до розпорядження голови Криничанської РДА від 18.11.2004 № 849-р-04 затверджено технічну документацію для передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Кольорові метали" для промислового використання для переробки відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК; надано ТОВ "Кольорові метали" в оренду земельну ділянку площею 155,3216 га для промислового використання для переробки відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.

4.2.19.11.2004 між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали" укладено договір оренди спірної земельної ділянки загальною площею 155,3216 га, в тому числі земель відпрацьованих кар'єрів 155,3216 га, з метою промислового використання для переробки відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК. Вказаний договір укладено строком на 49 років.

4.3. За змістом договору оренди, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі розмір та періодичність внесення орендної плати. Пунктами 8,9 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - 73933,00 грн у рік на рахунок Биківської сільської ради.

Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

4.4. Відповідно до пункту 10 договору оренди орендна плата вноситься в такі строки: щоквартально не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу.

4.5. Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається по мірі необхідності (пункт 11 договору оренди).

4.6. Пунктом 31 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотні перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

4.7. Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Овчаренко Л. Л. 19.11.2004, зареєстровано за № 2465, та зареєстровано у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (запис № 040412200028 від
25.11.2008).

4.8. Відповідно до акта приймання-передачі від 19.11.2004 Криничанська РДА передала, а ТОВ "Кольорові метали" прийняло земельну ділянку площею 155,3216 га для промислового використання.

4.9. Додатковою угодою № 1 від 21.03.2008 про внесення змін до договору оренди сторони вирішили внести зміни до абзацу 1 пункту 8 договору оренди та викласти його у такій редакції: орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та складає 236011,78 грн в рік на рахунок Биківської сільської ради згідно з розрахунком розміру орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору. Всі інші умови договору оренди залишилися без змін.

4.10. Апеляційний господарський суд також, пославшись на статтю 654 Цивільного кодексу України, що Договір оренди земельної ділянки від 19.11.2004р., копія якого наявна в матеріалах справи, укладений сторонами в письмовій формі з нотаріальним посвідченням та держаною реєстрацією. Натомість копія Додаткової угоди від 21.03.2008р., якою сторони встановили орендну плату у розмірі 236
011,78 грн., не має нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Водночас, суд зазначив, що Божедарівською селищною радою (правонаступник Биківської) було надано копію Додаткової угоди з якої вбачається, що вона зареєстрована
16.04.2008 р.

4.11. Спір виник у зв'язку із наявністю/відсутністю підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання ТОВ "Кольорові метали" повернути земельну ділянку.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, аргументи представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є матеріально-правові вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, які обґрунтовані тим, що відповідач не сплачував орендну плату протягом 2015-2017 року.

5.3. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

5.4. Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України зазначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5.5. Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.6. Враховуючи наведені положення законодавчих актів, якими врегульовані відносини, пов'язані з орендою землі, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Подібна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від
11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

5.7. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції констатував, що розрахунок заборгованості, наданий прокурором не відповідає умовам договору оренди, оскільки для розрахунку взято розмір орендної плати, визначений договором оренди, помножений на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель та на коефіцієнт, визначений пунктом 5 Методики нормативної грошової оцінки земель. А для розрахунку з 01.01.2018 по 23.05.2018 взята нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Дніпропетровській області, яка множилася на площу земельної ділянки та ставку земельного податку. Проте згідно з пунктом 9 договору оренди обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Тому суд апеляційної інстанції, враховуючи розмір орендної плати, встановленої додатковою угодою до договору оренди, здійснив розрахунок орендної плати, починаючи з 2012 року, та визначив, що за період з 2012 по 2017 роки включно відповідач повинен був сплатити 1639337,81 грн, а з урахуванням 1 кварталу 2018 року - 1700641,81 грн. Перевіривши реєстр оплат з наявними квитанціями, банківські виписки, суд апеляційної інстанції співставив реєстр оплат із даними Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та дійшов висновку про факт сплати відповідачем орендної плати з дня укладення договору оренди до 2014 року у більшому розмірі, ніж було передбачено договором.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстав, передбачених пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотності порушення відповідачем договору оренди, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

5.8. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.9. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 235/5121/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 14.11.2018 у справі № 484/301/18, від 11.12.2019 у справі № 313/1474/17, від 20.11.2019 у справі № 220/1904/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 220/1900/16-ц щодо застосування положень статей 96, 141, 206 Земельного кодексу України, статей 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 611, 625, 626, 627, 651 Цивільного кодексу України, статей 14, 16, 136, 286, 287, 288 Податкового кодексу України.

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. У справі № 235/5121/19, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги про розірвання договору оренди землі у зв'язку з тим, що договором оренди передбачалася сплата орендної палати за весь термін оренди, проте у термін, визначений договором оренди, орендна плата сплачена не була, як і не була сплачена протягом наступних 4 років. Постановою суду апеляційної інстанції було задоволено позовні вимоги з посиланням на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він сплатив орендну плату у строки, визначені договором оренди. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач довів істотне порушення орендарем умов договору оренди, оскільки позивач не одержав орендну плату протягом всього часу користування відповідачем земельною ділянкою.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 235/5121/19, а саме: "згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору."

Таким чином, у справі, яка розглядається, та справі № 235/5121/19, відмінними є підстави позовних вимог та установлені судами фактичні обставини справи, отже правовідносини у цих справах не є подібними.

5.10. У справі № 904/3953/17 Дніпропетровська місцева прокуратура № 4 звернулася з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позов мотивовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів. Рішенням суду, яке було залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено у зв'язку із доведенням позивачем порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо належної та в повному обсязі сплати орендної плати. Верховний Суд, залишаючи судові рішення без змін постановою від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, погодився із висновками судів про те, що допущені відповідачем порушення договору позбавили позивача можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, і зазначені порушення слід вважати істотними.

Отже, у цій справі № 904/3953/17, на відміну від справи № 904/2600/18, яка розглядається, суди встановили, що внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди, позивач, позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення визнані судами попередніх інстанцій істотними, наведене і стало підставою для розірвання договору в судовому порядку.

5.11. У справі № 484/301/18, фізична особа звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, який обґрунтований систематичною несплатою орендної плати. Позов було задоволено. Верховний Суд у постанові від
14.11.2018 у справі № 484/301/18 погодився з висновками судів, зазначивши, "що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

Водночас у справі № 484/301/18, на відміну від справи № 904/2600/18, яка розглядається, суди встановили, що орендна плата за 2015,2016 та 2017 роки позивачу сплачена лише під час розгляду спору у суді, тому дійшли висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням відповідачем свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2013-2017 років.

5.12. У справі № 313/1474/17-ц, фізична особа звернулася з позовом про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання. Позовні вимоги мотивовані тим, що орендар систематично не виконує належним чином свої договірні зобов'язання перед позивачем в частині виплати орендної плати відповідно до умов договору (не сплатив йому оренду плату за вказаний період).

Суд касаційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду про задоволення позовних вимог, оскільки місцевий суд установив, що встановлена за договором орендна плата щорічно не була виплачена позивачу за період з 2011 по 2016 роки включно, тому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України були наявні підстави для припинення спірного договору шляхом його розірвання за рішенням суду. Крім того, суд першої інстанції, надаючи правову оцінку ордеру, який був наданий відповідачем на підтвердження сплати орендної плати наперед за 10 років, зазначив про неможливість дійти висновку про те, що відповідач наперед сплатив належну суму саме за договором, оскільки у видатковому касовому ордері не зазначено, що виплачена позивачці орендна плата є платою за майбутні періоди саме щодо укладеного між сторонами договору.

5.13. У справах № 220/1904/16-ц та № 220/1900/16-ц, фізичні особи звернулися з позовом до Фермерського господарства "С-Колос" про розірвання договорів оренди землі з посиланням на несплату їм орендної плати. У названих справах було встановлено, що відповідач орендну плату після державної реєстрації договорів оренди землі позивачам жодного разу не виплатив, що є порушенням умов договорів, а сплачена ним перед державною реєстрацією договорів сума є орендною платою за попередніми договорами, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів оренди. Верховний Суд погодився з рішеннями судів про задоволення позовних вимог.

Прокурор стверджував, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 313/1474/17-ц, від 20.11.2019 у справі № 220/1904/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 220/1900/16-ц про можливість орендаря сплачувати орендну плату на майбутнє лише у разі закріплення такого права в умовах договору.

Колегія вважає, що такі доводи прокурора є безпідставними, оскільки у справах № 313/1474/17-ц, № 220/1904/16-ц, № 220/1900/16-ц на відміну від справи № 904/2600/18, яка розглядається, була встановлена несплата орендної плати з моменту укладення договорів оренди до моменту звернення позивачів до суду та здійснення відповідачем платежів на користь позивачів без зазначення підстав такої оплати. З урахуванням установлених обставин, справи № 220/1904/16-ц та № 220/1900/16-ц не є подібними із справою, що розглядається.

5.14. Таким чином, судові рішення у справах № 235/5121/19, № 904/3953/17, № 484/301/18, № 313/1474/17-ц, № 220/1904/16-ц, № 220/1900/16-ц, на які посилається скаржник, ухвалені з урахуванням інших установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та справі № 904/2600/18, яка розглядається.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Прокурор зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність заборгованості за договором оренди з посиланням на копії банківських виписок, реєстр оплат за оренду земельних ділянок, копії платіжних доручень з оплати до Биківської сільської ради за період з 2008 по 2014 роки, є безпідставним. Копії платіжних доручень, на думку прокурора, є неналежними доказами, оскільки не містять необхідних реквізитів для індентифікації платежу згідно з договором оренди. Крім того, зазначені документи були долучені відповідачем з порушенням строків, встановлених статтями 74, 80, 165, 269 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність заборгованості за спірним договором оренди обгрунтовані неналежними і недопустимими доказами, що суперечить статтям 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України та є безумовною підставою для скасування такого судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас за змістом частин 3 , 8 статті 80 та частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується, що реєстр оплат за оренду земельних ділянок, розташованих на території Биківської селищної ради, копії платіжних доручень щодо сплати ТОВ "Кольорові метали" орендної плати відповідач надав лише до суду апеляційної інстанції (додані до письмових пояснень у справі від 18.01.2019 № 18/01/19).

З порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, не дослідивши причин неподання відповідачем цих документів до суду першої інстанції, оцінив платіжні доручення щодо сплати ТОВ "Кольорові метали" орендної плати як докази.

Водночас суд з метою встановлення факту систематичної несплати орендної плати повинен визначити суму, яку повинен був сплачувати орендар за орендовану земельну ділянку на підставі належних та допустимих доказів та з урахуванням вимог статті 654 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими. Отже, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте рішення суду апеляційної інстанції не відповідає наведеним у частині 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України критеріям обґрунтованості рішення та, відповідно, тягне за собою скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

5.16. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилася під час касаційного провадження, тому ухвалене рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним критеріям не відповідає.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.4. Ураховуючи допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.5. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 і у справі № 904/2600/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак