Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №925/797/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/797/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 (головуючий суддя Довгань К.І., судді Дорошенко М.В., Потапенко В.В.)

у справі № 925/797/17

за позовом Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси"

до Черкаської міської ради

треті особи 1) Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лесор"

про визнання недійсним свідоцтва про право власності

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Горшанова В.І.,

третьої особи 1 - Горшанова В.І.,

третьої особи 2 - Галіцька І.Є.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 індексний номер 46831475.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.04.2007 серія ЯЯЯ № 596337 на об'єкт нерухомості - будівлю кінотеатру, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик (вул. Урицького), буд. 170, згідно з яким власником об'єкту є територіальна громада міста Черкаси, а саме майно перебуває в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Як зазначає позивач, під час проведення Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області наприкінці 2015 року планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача стало відомо про існування у відповідача свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 індексний № 46831475, виданого, за твердженням позивача, на заміну втраченому свідоцтву про право власності, серії ЯЯЯ № 596337 від 03.04.2007, тоді як оригінал вказаного свідоцтва не втрачено, оскільки він знаходиться у позивача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі №925/797/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у даній справі, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 залишено без змін.

Мотивуючи зазначені рішення, господарські суди вказали, що засновником (Черкаською міською радою) позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" приміщення будівлі кінотеатру не виділялося в оперативне управління. Знаходження будівлі кінотеатру "Салют" на балансі позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" не може свідчити про знаходження цієї будівлі в оперативному управлінні позивача, оскільки останнє визначається не балансом, а рішенням засновника позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси". Наявність свідоцтва про право власності від 03.04.2007, в якому вказано, що будівля кінотеатру знаходиться в оперативному управлінні позивача не може змінювати волю засновника Черкаської міської ради - власника майна, який такого рішення не приймав та будівлю кінотеатру в оперативне управління Центру творчості не передавав.

20.04.2018 Позашкільним навчальним закладом "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі № 925/797/17, в якій заявлено вимоги про скасування оскаржуваних рішень, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та зазначає, зокрема, про таке:

- суди дійшли помилкового висновку про те, що оскаржуване свідоцтво не є дублікатом, виданим на заміну втраченому, оскільки свідоцтва відрізняються за змістом та інформацією; відмінність форми оскаржуваного свідоцтва від форми свідоцтва, на заміну якого воно було видане, не перетворює його на нове свідоцтво;

- висновки суду про те, що оскаржуване свідоцтво не є дублікатом, оскільки відповідає прийнятим рішенням Черкаської міської ради, також є помилковим з огляду на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, та з огляду на дану позицію, після оформлення Позашкільним навчальним закладом "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.200 серія ЯЯЯ №596337, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.03.2007 № 306 вичерпало свою дію і не могло бути змінено;

- судами не було надано правової оцінки можливості існування двох правовстановлюючих документів на одне і те ж саме нерухоме майно , жодне з яких у встановленому законом порядку не було визнане недійсним;

- місцевим господарським та апеляційним судами порушено норми процесуального права щодо відсутності підстав відводу судді Довганя К.І., тоді як існують обставини, які викликають сумнів у його неупередженості.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа 2 зазначає, що при зверненні з даним позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформленні права та не є правочином, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом та вказує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017, яке набрало законної сили встановлено, що будівля кінотеатру по вул. Хрещатик, 170 є власністю територіальної громади м. Черкаси і ніколи в оперативне управління позивачу не передавалась.

Відповідачем 01.06.2018 подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, вручення йому вказаної ухвали суду 14.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з огляду на приписи статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

В судове засідання 27.06.2018 з'явились представники відповідача та третіх осіб, представник позивача не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад: в пунктах 30, 31 цієї статті вказано, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності тощо; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Частиною 8 статті 60 названого Закону визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статуту позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси", затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 19.07.2007 № 2-914, позивач є комунальним комплексним позашкільним навчально-виховним закладом, заснованим на комунальній власності міста, розміщений за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 33. Він є правонаступником Державного позашкільного навчально-виховного закладу "Черкаський Центр дитячої та юнацької творчості", засновником якого є Черкаська міська рада. В пункті 7.1 Статуту вказано, що майно позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" складають основні фонди (приміщення, обладнання тощо), виділені засновником, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 306 від 20.03.2007 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" дозволено оформити право власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси", а саме будівлю кінотеатру (літ. А-2, а, а-1) по вул. Хрещатик, 170 в м. Черкаси.

03.04.2007 виконавчим комітетом Черкаської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому вказано, що будівля кінотеатру літ.А-2, а, а-1 по вул. Хрещатик, 170 в м. Черкаси знаходиться у власності територіальної громади міста в особі Черкаської міської ради в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2007.

Рішенням Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 було затверджено перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів. В пункті 3.3 додатку 1 до названого рішення зазначено будівлю та майно кінотеатру "Салют", яке передається в оперативне управління Управлінню освіти міськвиконкому.

У подальшому рішенням Черкаської міської ради № 2-684 від 14.06.2007 "Про внесення змін та доповнень до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління" будівлю кінотеатру "Салют" було передано в оперативне управління Управлінню власністю міста.

Рішення Черкаської міської ради про передачу будівлі кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 в оперативне управління позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" не приймалося.

Отже, будівля кінотеатру "Салют" знаходилася в оперативному управлінні Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, який є правонаступником ліквідованого Управління власністю міста.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 686 від 03.06.2008 "Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 20.03.2007 № 306 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" внесено зміни до п. 1 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.03.2007 р. № 306, де виключено слова "що знаходяться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Як встановлено господарськими судами, текст рішення міськвиконкому від 20.03.2007 № 306, із змінами, внесеними рішенням міськвиконкому № 686 від 03.06.2008, відповідає змісту рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", на яке є посилання у преамбулі рішення № 306, оскільки в додатку до рішення № 3-531 було зазначено, що Управлінню освіти міськвиконкому передано в оперативне управління будівлю та майно кінотеатру "Салют", а не позашкільному навчальному закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Таким чином, прийняті рішення Черкаської міської ради відповідають повноваженням, передбаченими Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не суперечить положенням Статуту позивача.

Засновником (Черкаською міською радою) позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" приміщення будівлі кінотеатру не виділялося в оперативне управління. Знаходження будівлі кінотеатру "Салют" на балансі позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" не може свідчити про знаходження цієї будівлі в оперативному управлінні позивача, оскільки останнє визначається не балансом, а рішенням засновника позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Наявність свідоцтва про право власності від 03.04.2007, в якому вказано, що будівля кінотеатру знаходиться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси", не може змінювати волю засновника Черкаської міської ради - власника майна, який такого рішення не приймав та будівлю кінотеатру в оперативне управління Центру творчості не передавав.

З огляду на викладене, слід зазначити, що будівля кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 є власністю територіальної громади м. Черкаси відповідно до названих вище рішень відповідача і ніколи в оперативне управління позивачу не передавалась.

Вказані обставини встановлені в ході розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/695/16 за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості" та Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінолюкс", про визнання незаконними та скасування рішення № 686 від 03.06.2008 та п.п. 47 п.1 рішення № 3-506 від 29.12.2011.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017 у справі №925/695/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 та постановою Верховного Суду від 20.03.2018 у задоволенні вищевказаного позову відмовлено повністю, а тому наведені вище обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р. індексний № 46831475 на об'єкт нерухомості - будівлю кінотеатру № А-2, а, а1, загальною площею 1654,6 кв.м., розташовану за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170, згідно якого власником об'єкту є Черкаська міська рада.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач посилається на порушення при оформлені спірного свідоцтва п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та те, що спірне свідоцтво є дублікатом. Однак, вказані доводи є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, яка була чинною на момент видачі спірного свідоцтва, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності, зокрема, на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, заявник подає органові державної реєстрації прав:

1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа;

2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб'єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Водночас, господарськими судами встановлено, що відповідачем були вчинені всі передбачені Порядком дії для видачі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, зокрема, у газеті "Нова доба" № 82-83 (1697) від 15.10.2015 було оголошено про втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ № 596337), видане Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 03.04.2007 на будівлю кінотеатру по вул. Хрещатик, 170, власник - Територіальна громада міста.

Крім того, судами встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 46831475 від 03.11.2015, видане Черкаським міським управлінням юстиції Черкаської області, не є дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 596337 від 03.04.2007, оскільки вказані документи відрізняються по змісту та інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відповідає прийнятим рішенням Черкаської міської ради, як власником майна.

З аналізу статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права та інтересу видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 46831475 від 03.11.2015.

Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (в редакції видачі спірного свідоцтва), що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, у пункті 24 якого встановлено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно .

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

У даному випадку, рішення Черкаської міської ради та її виконавчого комітету, що стали підставами для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовані та є чинними, що виключає можливість визнання його недійсним.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановленим цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017 у справі №925/695/16 встановлено, що будівля кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 є власністю територіальної громади м. Черкаси і ніколи в оперативне управління позивачу не передавалась.

Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності, не забезпечує захисту його права, як власника майна, за відсутності доказів набуття такого права.

При зверненні з даним позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформлені права та не є правочином, позивач також не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

За наведених вище обставин, господарські суди дійшли вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даному спорі.

Доводи касаційної скарги в частині помилковості висновків судів про те, що оскаржуване свідоцтво не є дублікатом, оскільки відповідає прийнятим рішенням Черкаської міської ради, з огляду на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Проте, з огляду на обставини встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017 у справі №925/695/16 стосовно того, що рішення Черкаської міської ради про передачу будівлі кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 в оперативне управління позивачу не приймалося, правова позиція, яка викладена в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 не може бути застосована до даних правовідносин.

Водночас, слід зазначити, що одним з доводів касаційної скарги є те, що місцевим господарським та апеляційним судами порушено норми процесуального права щодо відсутності підстав відводу судді Довганя К.І., тоді як існують обставини, які викликають сумнів у його неупередженості.

Матеріали справи свідчать, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово заявлялись відводи головуючому у справі - судді Довганю К.І., зокрема, з тих підстав, що суддею Довганем К.І. була розглянута справа № 925/965/16, предметом якої було майнове право на той самий об'єкт нерухомості - будівлю кінотеатру, право власності на який засвідчує оскаржуване в цій справі свідоцтво про право власності, та дружина судді Довганя К.І. - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчувала договір купівлі-продажу від 15.08.2013 № 1962 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 170, за якою знаходиться будівля кінотеатру, свідоцтво про право власності на яку є предметом спору.

В задоволенні заяв про відвід судді було відмовлено ухвалами Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017, 18.10.2017 у справі № 925/797/17.

Мотивуючи судові рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, суд зазначав, що вказані представником позивача у відповідній заяві обставини не є такими, за яких відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в справі і підлягає відводу.

Відповідно до ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі ,,Газета ,,Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі ,,Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення ,,Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі ,,Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, а саме будівлю кінотеатру А-2, а, а-1 загальною площею 1 654,6 кв.м., яка розташована за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170.

В обгрунтування заяви про відвід судді, позивач, зокрема, посилався на те, що договір купівлі-продажу від 15.08.2013 № 1962 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 170, за якою знаходиться будівля кінотеатру, свідоцтво про право власності на яку є предметом спору, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка є дружиною головуючого судді Довганя К.І.

Однак, місцевим господарським судом не було надано належної оцінки таким доводам, не перевірено їх обгрунтованість належними доказами.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд, посилаючись на наявний в матеріалах справи Технічний паспорт на будівлю за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170 та витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі-продажу № 1962 від 15.03.2013 нежитлового приміщення кінозалу літ. А'-2, а {2}, загальною площею 364,2 кв.м, дійшов висновку, що нежитлове приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом ОСОБА_6, не є частиною приміщення, право власності на яке оформлено за спірним свідоцтвом. Нотаріус ОСОБА_8 не вчиняла реєстраційних дій щодо нерухомого майна - будівлі кінотеатру А-2, а, а-1 загальною площею 1 654,6 кв.м., яке розташовано за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вказав, що судом першої інстанції було правомірно відхилено заяви позивача про відвід судді Довганя К.І., оскільки відсутні обставини, які свідчать про його упередженість у розгляді справи.

В силу положень ст.ст.79, 86 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вирішено питання про відмову в задоволенні заяви про відвід за відсутності в матеріалах справи договору купівлі-продажу № 1962 від 15.03.2013 нежитлового приміщення кінозалу літ. А'-2, а {2}, загальною площею 364,2 кв.м., на який посилається позивач, та на підставі аналізу якого можливо було б встановити наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для відводу.

Аналогічної процесуальної помилки допустився й апеляційний господарський суд, пославшись на наявність в матеріалах справи Технічного паспорту на будівлю за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170 та витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки не врахував положень ст. 79 ГПК України стосовно достатності доказів, які б давали змогу дійти висновку про відсутність обставин для відводу судді.

За наведених вище обставин, господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не надали належної оцінки доводам заяви позивача про відвід судді, виходячи з вимог процесуального закону, не перевірили їх належними та допустимими доказами та дійшли передчасного висновку про достатність підстав для відмови в її задоволенні.

В силу приписів п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII), постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Водночас, інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до спонукання суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №925/797/17 - скасувати.

3. Справу №925/797/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.