Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2018 року у справі №902/889/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/889/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Вінницької міської ради - не з'явився,

Фізичної особи-підприємця

Воловодюка Володимира Володимировича - особисто, Путіліна Є.В.,

Комунального підприємства "Вінницьке обласне

об'єднане бюро технічної інвентаризації" - не з'явився,

Комунального підприємства "Вінницьке міське

бюро технічної інвентаризації" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької міської ради

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 (у складі колегії суддів: Демянчук Ю.Г.(головуючий), Юрчук М.І., Крейбух О.Г.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 (суддя Банаська О.О.)

у справі № 902/889/16

за позовом Вінницької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Воловодюка Володимира Володимировича, Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш",

про звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Вінницька міська рада (далі - Вінницька міськрада) звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Воловодюка В.В., у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила скасувати реєстрацію права власності Воловодюка В.В. на приймальний пункт літ. А прямокутної форми, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, б/н (біля будівлі № 78), зобов'язати відповідача звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0090 га, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Київська (біля будівлі № 78), шляхом демонтажу розташованої на ній тимчасової споруди (далі - ТС) з габаритними розмірами 6.06 м х 15.13 м (загальною площею 90 кв. м).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що використання відповідачем без відповідних правових підстав земельної ділянки комунальної власності, на якій незаконно розміщено ТС, реєстрацію права власності на яку за відповідачем проведено всупереч вимог законодавства, є самовільним зайняттям зазначеної земельної ділянки, що порушує право територіальної громади м. Вінниці як власника цієї землі.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.2017 до участі в справі залучено: як іншого відповідача - Комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", як третіх осіб - Комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Малиш" (далі - ТОВ "Малиш").

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно Воловодюка В.В., який є його законним власником на підставі правовстановлюючих документів, тому примусове звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено відповідачем у встановленому законом порядку, порушує права цієї особи, гарантовані статтею 41 Конституції України. Разом із тим суд дійшов висновку про безпідставність вимог щодо скасування реєстрації права власності Воловодюка В.В. на об'єкт нерухомого майна, який розташовано на спірній земельній ділянці, оскільки право відповідача на це майно набуто на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2003, укладеного з ТОВ "Малиш", який є чинним і в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2018 року Вінницька міськрада подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу Вінницька міськрада обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано, що відповідач ФОП Воловодюк В.В. використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що свідчить про її самовільне зайняття; згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.07.2017 об'єкт, який розміщено на цій земельній ділянці і використовується відповідачем у господарській діяльності, не є об'єктом нерухомого майна, тому реєстрацію за відповідачем права власності на цю ТС проведено з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для її скасування; неправомірні дії відповідача порушують права територіальної громади м. Вінниці в особі міськради, як власника земельної ділянки; судами належним чином не надано оцінку обставинам, встановленим рішенням суду в іншій справі № 980/5-498, яким відмовлено ТОВ "Малиш" у визнанні права власності на об'єкт, який було відчужено за договором купівлі-продажу від 06.06.2003 Воловодюку В.В. і який розташовано на спірній земельній ділянці.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Воловодюк В.В. зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін.

У відзиві на касаційну скаргу КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" повністю підтримало доводи, наведені Вінницькою міськрадою, і також просило про скасування постановлених у справі судових рішень, як таких, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26.06.2018 на адресу Верховного Суду надійшла заява Вінницької міськради, у якій позивач підтримав у повному обсязі вимоги касаційної скарги та просив розглянути її без участі свого представника.

КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", ТОВ "Малиш" в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ФОП Воловодюка В.В. і його представника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 06.06.2003 між ТОВ "Малиш" (продавець) та Воловодюком В.В. (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір) відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив приймальний пункт літ. "А" розташований у м. Вінниці по вул. Київській, б/н (біля будинку № 78) загальною площею 92,1 кв. м. Цей Договір посвідчено приватним нотаріусом Майструк В.І. 06.06.2003 та зареєстровано в реєстрі за № 1584.

13.06.2003 КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" зареєструвало Договір у реєстрі за № 499.

За умовами пункту 2 Договору відчужуваний приймальний пункт належить продавцю на підставі рішення та ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.12.2002 та від 07.05.2003, відповідно, постановлених у справі № 980/5-498, зареєстровано КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" і записано в реєстрову книгу № 8 за реєстровим № 499 23.05.2003.

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 24372 на павільйон під літ. "А", розташований в м. Вінниці по вул. Київській б/н (біля будинку № 78) та оціночним актом від 19.11.2002 конструктивними елементами зазначеного павільйону є: фундамент (бетонний), стіни (каркасні металеві), перегородки (ДСП), міжповерхове перекриття (підшивне), підлога (асфальт), дах (азбофанера), отвори (прості), утеплення (світло).

28.04.2007 між Вінницькою міськрадою (орендодавець) та Воловодюком В.В. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), відповідно до пунктів 1, 3, 4 якого орендодавцем на підставі рішення Вінницької міськради від 30.03.2007 № 899 надано, а орендарем набуто право оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця вул. Київська (біля буд. 78). В оренду надається земельна ділянка площею 0,0310 га для комерційного використання у якісному стані без техногенної забрудненості. На земельні ділянці об'єкти нерухомого майна є в наявності.

Договір укладається терміном на 6 місяців з моменту прийняття рішення Вінницькою міськрадою про передачу земельної ділянки в оренду (пункт 9 Договору оренди).

11.09.2007 між сторонами Договору оренди складено акт прийому-передачі земельної ділянки по вул. Київській (біля буд. 78). Цього ж дня, зазначений договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії "Центр ДЗК при Держкомземі України".

21.04.2015 у ході проведення представниками Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міськради обстеження території, прилеглої до будівлі № 78 по вул. Київській, складено акт, яким зафіксовано, що біля цієї будівлі самочинно, без відповідних документів розміщено ТС для провадження підприємницької діяльності, власником якої є Воловодюк В.В.

У цьому акті зазначено, що ТС прямокутної форми, з габаритними розмірами 6,06 м х 15,13 м, виготовлено зі збірно-розбірних полегшених конструкцій, без фундаменту, стіни та покрівля виготовлені з металевих листів по металевому каркасу. Комплексною схемою розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності на території м. Вінниці, яка затверджена рішенням виконкому міської ради від 21.06.2012 № 1524 не передбачено розміщення ТС у визначеному місці.

Листом від 04.06.2015 відповідач (орендар) звернувся до позивача (орендодавця), яким повідомив, що у зв'язку з закінченням терміну Договору оренди повертає міській раді орендовану земельну ділянку відповідно до акта прийому-передачі від 29.05.2015.

16.09.2016 у ході проведення представниками Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міськради обстеження території, прилеглої до будівлі № 78 по вул. Київській, складено акт аналогічний за змістом акту від 21.04.2015 про те, що біля цієї будівлі самочинно, без відповідних документів, розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, власником якої є Воловодюк В.В.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.07.2017 № 3498/16-21, призначеної ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.11.2016 у цій справі, за сукупністю ознак, зазначених у досліджуваній технічній та правовстановлюючій документації, приймальний пункт літ. "А", розташований по вул. Київській б/н (біля будинку № 78) у м. Вінниці, відноситься до об'єктів нерухомого майна. Порівняння вимог нормативних документів, що пред'являються до об'єктів нерухомого майна, врахування результатів отриманих при візуально-інструментальному натурному обстеженні об'єкта дослідження, відсутність права забудови земельної ділянки відповідно до п. 5.2.3 рішення Вінницької міськради від 30.03.2007 № 899 "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок гр. Воловодюку В.В.", фактичну можливість переміщення даного об'єкта дослідження, дають підстави вважати, що приймальний пункт літ. "А" прямокутної форми з габаритними розмірами 6,20х15,20 м (загальною площею 92,10 кв.м), за сукупністю зазначених характеристик, не може бути віднесений до об'єктів нерухомого майна.

Разом із тим листом № 3498/17-21/157с/п від 06.11.2017 Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2017 долучено фототаблицю із відображенням наявності у досліджуваному об'єкті бетонного фундаменту глибиною 0,5 м, виготовлену за результатами здійсненої фотофіксації при проведенні натурного обстеження станом на 12.05.2017.

На підставі зазначених доказів, пояснень представників сторін, судового експерта, представника КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приймальний пункт літ. "А", розташований у місті Вінниці по вулиці Київській, б/н (біля будинку № 78) загальною площею 92,1 кв. м, за сукупністю ознак не є тимчасовою спорудою (оскільки має у тому числі фундамент (бетонний), підлогу (асфальт), його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення), а відноситься до обєктів нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачем в установленому порядку. Зазначені обставини державної реєстрації майна також спростовують твердження про самочинний характер його будівництва.

Такого висновку суди дійшли, керуючись положеннями, зокрема, статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 7 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, пункту 3.2 Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 у відповідних редакціях.

Згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки судами на підставі наданих доказів встановлено, що приймальний пункт, про демонтаж якого з метою звільнення земельної ділянки заявлено в позові, не є тимчасовою спорудою, а є обєктом нерухомого майна, що підтверджується його характеристиками та державною реєстрацією права власності, то доводи, наведені Вінницькою міськрадою в обґрунтування касаційної скарги щодо визначення природи цього майна не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, з огляду на те, що вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Зазначені доводи скаржника були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням їм відповідної правової оцінки з урахуванням фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо наявності підстав для застосування до цих правовідносин такого способу захисту, як звільнення земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, шляхом демонтажу обєкта нерухомого майна, який перебуває у приватній власності іншої особи, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судами не встановлено обставин, які б свідчили про наявність договірних правовідносин між колишнім власником приймального пункту ТОВ "Малиш" і Вінницькою міськрадою щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований цей обєкт.

Разом із тим, виходячи з положень статті 377 ЦК, статей 120, 125 ЗК та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Про визнання Віницькою міськрадою права користування спірною земельною ділянкою за Воловодюком В.В. свідчить і укладений між ними Договір оренди цієї земельної ділянки, і відсутність протягом тривалого часу (з 2007 року) заперечень з боку позивача проти користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташоване належне останньому нерухоме майно.

За положеннями частини 4 статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір від 06.06.2003, на підставі якого Воловодюк В.В. придбав приймальний пункт літ. "А", розташований у м. Вінниці по вул. Київській, б/н (біля будинку № 78) загальною площею 92,1 кв. м, є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги спрямовані та безпосередньо стосуються, у тому числі, позбавлення Воловодюка В.В. права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки, фактично йдеться про припинення права власності відповідача шляхом знесення розташованого на ній обєкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, що суперечить положенням Конституції України та приписам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

Відповідач набув право власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний недійсним, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права Воловодюка В.В. як власника нерухомості на користування нею.

Зобов'язання ФОП Воловодюка В.В. в примусовому порядку звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу належного йому майна та передати її в натурі позивачеві є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлями з посиланням на її самовільне зайняття. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі, з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 ЗК застосуванню не підлягають.

З урахуванням наведеного, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, правомірно відмовив у позові про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу приймального пункту та скасування державної реєстрації, яка проведена належним чином на підставі нотаріально посвідченого Договору, який недійсним не визнано.

При вирішенні цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення відповідно до вимог статті 311 ГПК, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 у справі № 902/889/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий