Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2020 року у справі №910/5578/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5578/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Котков О.В.)

від 24.09.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Козир Т.П., судді - Кравчук Г.А., Євсікова О.О.)

від 12.12.2019

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича

до 1. Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,

2. Одеського апеляційного господарського суду,

3. Державної казначейської служби України

про стягнення 1 214 124,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У квітні 2019 року Фізична особа-підприємець Двойневський Іван Васильович (надалі - ФОП Двойневський І.В., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач-1, Корабельний РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області), Одеського апеляційного господарського суду (далі - відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3) про стягнення з Державного бюджету України 1 214 124,02 грн матеріальної шкоди.

1.2. Позовну заяву обґрунтовано такими обставинами:

1.2.1. У березні 2018 року ФОП Двойневський І.В. звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до ТОВ "Авалон ІНК" про стягнення боргу в розмірі 1 133 950,00 грн.

1.2.2. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі № 923/161/18 накладено арешт на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача (боржника) на загальну суму 1 151 840,25 грн.

1.2.3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 у справі № 923/161/18 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Авалон ІНК" на користь ФОП Двойневського І.В. 1 133 950,00 грн основного боргу та судовий збір.

1.2.4. 21.05.2018 Головним державним виконавцем Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56428345 з примусового виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі № 923/161/18, а 24.05.2018 - постанову про відкладення виконавчих дій до 31.05.2018.

1.2.5. У період з 01.06.2018 по 31.07.2018 виконавець не здійснював заходи примусового виконання ухвали про накладення арешту на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача (боржника) на загальну суму 1 151 840,25 грн.

1.2.6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 923/161/18 апеляційну скаргу ТОВ "Авалон ІНК" задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 скасовано. У задоволенні позовних вимог ФОП Двойневського І.В. відмовлено.

1.2.7. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.07.2018 скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою від 30.03.2018 у справі № 923/161/18.

1.2.8. 15.09.2018 Головним державним виконавцем Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області на підставі вказаної ухвали суду від 31.07.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

1.2.9. Постановою Верховного Суду від 25.10.2018 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, а рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 у справі № 923/161/18 залишено в силі.

1.2.10. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.12.2018 у справі № 923/161/18 задоволено заяву ФОП Двойневського І.В. про поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 шляхом стягнення з ТОВ "Авалон ІНК" на користь ФОП Двойневського І.В. 28 265,27 грн судового збору.

1.2.11. 13.12.2018 Головним державним виконавцем Суворовського РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 57910634, ВП № 57910716 та ВП № 57910542 з примусового виконання наказів Господарського суду Херсонської області від 23.05.2018, від 19.11.2018 та від 05.12.2018 про стягнення 1 133 950,00 грн основного боргу та витрат зі сплати судового збору в судах усіх інстанцій.

1.2.12. 18.12.2018 державний виконавець за участю представника позивача склав акт, що ТОВ "Авалон ІНК" не здійснює підприємницьку діяльність за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 84, частина приміщень літери "А", площею 950 кв.м (магазин " Малина "), магазин зачинено.

1.2.13. 01.04.2019 Головним державним виконавцем Суворовського РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області в межах виконавчих проваджень ВП № 57910542, ВП № 57910634, ВП № 57910716 винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

1.2.14. Позивач стверджував, що не зміг отримати від боржника кошти, присуджені рішенням суду, внаслідок скасування Одеським апеляційним господарським судом законного рішення суду першої інстанції про задоволення позову у справі № 923/161/18 та нездійснення посадовими особами Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області своєчасно і в повному обсязі виконавчих дій з метою виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі № 923/161/18 про забезпечення позову, тому завдана йому шкода в розмірі 1 214 124,02 грн (з яких: 1 133 950,00 грн - присуджена до стягнення сума боргу, 80 174,02 грн - судові витрати) має бути відшкодована державою відповідно до статей 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

1.3. Одеський апеляційний господарський суд у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, зазначаючи, що належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/5578/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, у позові відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, враховуючи висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-3139цс16, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2018 у справі № 61-1091св17, Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 14-90цс18 та від 21.11.2018 у справі № 14-399 цс18, зазначив, що Одеський апеляційний господарський суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.

2.3. Рішення суду інстанції мотивовано також тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області та завдання цим шкоди позивачу, внаслідок чого за відсутності однієї із складових елементів цивільного правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

2.4. Суд першої інстанції зауважив, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання стягувачем присудженого судом. Позивач не надав докази, які б вказували саме на причинний зв`язок між бездіяльністю державного органу та завданням шкоди, а також докази на підтвердження наявності у боржника коштів/майна на суму 1 133 950,00 грн станом на момент здійснення виконавчого провадження.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та завдання цим шкоди позивачу, внаслідок чого за відсутності однієї із складових елементів цивільного правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає, а також з висновком, що належним відповідачем у цих спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

2.6. Постанову суду апеляційної інстанції, крім іншого, мотивовано тим, що:

2.6.1. позивач не оскаржував до суду бездіяльність державного виконавця в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України, обравши спосіб захисту, який полягає у пред`явленні позову про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, що є його правом. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

2.6.2. матеріали справи не містять доказів виконання державним виконавцем приписів частини 2, 4, 5 статті 13, статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, отже, бездіяльність державного виконавця суперечила наведеним нормам законодавства;

2.6.3. специфіка відшкодування шкоди державним виконавцем стороні виконавчого провадження у деліктних правовідносинах, які можуть виникати у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця, вчиненими в межах виконавчого провадження, полягає у необхідності доведення не лише неправомірної поведінки державного виконавця, а і факту завдання шкоди стягувачу, яка у даних правовідносинах може розумітись виключно як така безповоротна втрата майна, яка настає у разі об`єктивної неможливості відновлення прав стягувача шляхом застосування інших можливих способів - процесуальних механізмів відновлення прав особи, які передбачені законом;

2.6.4. для висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання стягувачем присудженого судом. При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду;

2.6.5. позивачем не надано суду доказів, які б вказували саме на причинний зв`язок між бездіяльністю державного органу та завданням шкоди, а доводи позивача щодо наявності причинного зв`язку ґрунтуються виключно на припущеннях;

2.6.6. позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у боржника коштів/майна на суму 1 133 950,00 грн станом на момент здійснення виконавчого провадження та відсутності інших осіб, які мають право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, а доводи позивача, що такими доказами є роздруківка "залишки по групам на дату 26.02.2018" з переліком та вартістю товарів відхилені апеляційним господарським судом, оскільки ця роздруківка на має жодних належних ідентифікуючих ознак - ким вона складена, де знаходяться вказані "залишки", хто є їх власником тощо, і з її змісту неможливо встановити, що це товар саме ТОВ "Авалон ІНК". Крім того, даний перелік складений 26.02.2018, однак, ухвала про забезпечення позову прийнята 30.03.2018, а для примусового виконання пред`явлена 21.05.2018.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 06.01.2020 ФОП Двойневський І.В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/5578/19, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 170, 1166, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України, та дійшли помилкового висновку про відсутність причинного зв`язку між незаконним рішенням Одеського апеляційного господарського суду, бездіяльністю посадових осіб Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області щодо нездійснення опису та арешту майна боржника та шкодою, завданою позивачу.

3.3. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції, погодившись із позицією суду першої інстанції щодо необхідності оскарження бездіяльності державного виконавця для встановлення складу правопорушення, не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

3.4. Одеський апеляційний господарський суд подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просив касаційну скаргу ФОП Двойневського І.В. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.2. За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. Касаційна скарга на судові рішення у справі подана 06.01.2020, тому касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

4.6. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

4.8. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади … при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою… незалежно від вини цих органів.

4.9. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

4.10. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.11. Оскільки відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (див. правові висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/2652/17 (провадження № 14-638цс18), пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19); пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19), Верховний Суд погоджується з висновками судів у цій справі, що заявлений до суду (як відповідача у справі) позов з вимогою про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду в господарській справі, не може бути задоволений, навіть у разі скасування цього рішення судом вищої інстанції. З цих підстав відхиляються доводи касаційної скарги щодо незаконності дій суду апеляційної інстанції в господарській справі.

4.12. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального прав (частина 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.13. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду(судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункти 67-69 Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18)).

4.14. Ухвалюючи рішення у справі про відмову у позові повністю, в тому числі і в частині заявлених вимог до Одеського апеляційного господарського суду, як відповідача у справі, суди зробили правильний висновок про недопустимість суду бути відповідачем у справі, проте помилково не врахували відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду, що такі вимоги взагалі не можуть розглядатися судами, у тому числі у порядку господарського судочинства, і у такому разі у цій частині провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

4.15. Оскільки позов у справі було подано не лише проти суду, який справді мав імунітет від цивільного позову, але й також проти Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області, який такого імунітету не має, Верховний Суд зауважує, що держава не може вважатися відповідальною за відсутність коштів у приватного підприємства та її відповідальність поширюється тільки на дії державних органів у рамках виконавчого провадження (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Russia), заява № 48757/99, від 18 червня 2002 року). Водночас, встановлення у деяких випадках незаконності дій державного виконавця під час виконання рішення не є автоматичною підставою для покладення відповідальності на державу у вигляді стягнення шкоди в розмірі боргу.

4.16. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (пункт 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

4.17. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

4.18. З огляду на те, що позивач не довів в судах попередніх інстанцій, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми боргу, що присуджена до стягнення за рішенням у справі № 923/161/18, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця при здійсненні виконавчих дій щодо виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі № 923/161/18 про накладення арешту на майно, а відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що висновки судів про відмову в позові з підстав недоведення складу цивільного правопорушення є обґрунтованими.

4.19. Виходячи з законодавчих меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд визнає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо визнання доведеними обставин, що мають значення для справи, які суди не визнали встановленими. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм статей 170, 1166, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження.

4.20. Аргументи скаржника стосовно того, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані, оскільки в мотивувальній частині постанови, що оскаржується, суд апеляційної інстанції прямо послався на відповідну постанову Верховного Суду та зазначив, що суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, а обрання такого способу захисту своїх прав, який полягає у пред`явленні позову про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, є правом позивача. Більш того, суд апеляційної інстанції встановив, що у даному випадку мала місце бездіяльність державного виконавця, що суперечила приписам частини 2, 4, 5 статті 13, статті 56 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, суд касаційної інстанції зауважує, що встановлення цих обставин (щодо порушення державним виконавцем положень Закону щодо строків прийняття рішень про опис та арешт майна на виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі № 923/161/18) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту. Саме недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю державного виконавця та майновими втратами позивача через неможливість виконання рішення, ухваленого на користь позивача проти юридичної особи приватного права, і стало підставою для відмови в задоволенні позову у цій справі.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

5.2. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що визначено у пункті 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/5578/19 в частині вимог до Корабельного РВ ДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області та Державної казначейської служби України залишити без змін, а в частині вимог, заявлених до Одеського апеляційного господарського суду- скасувати із закриттям провадження у справі у відповідній частині.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 231, 300, 301, пунктами 1, 3 частини 1 статті 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/5578/19 скасувати в частині вимог до Одеського апеляційного господарського суду та закрити у відповідній частині провадження.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/5578/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко