Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.01.2019 року у справі №912/1703/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018

(головуючий суддя - Антонік С.Г., судді Дарміна М.О., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2018

(суддя Макаренко Т.В.)

у справі № 912/1703/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

про стягнення 211 862,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 211 862,53 грн, у тому числі: пені у сумі 198 187,05 грн та 3% річних у сумі 13 675,48 грн за прострочення розрахунків за газ на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 16-125-Б від 30.12.2015.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-165-Н щодо оплати отриманого газу, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 30 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 16-125-Б (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах, визначених договором.

2.2.2 За умовами п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (далі - споживачам покупця).

2.2. З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу, порядку проведення розрахунків між сторонами у справі було укладено додаткові угоди, а саме: №1 від 01.02.2016, №2 від 26.02.2016, №4 від 29.04.2016, №5 від 25.05.2016, №6 від 27.07.2016, №7 від 30.08.2016, №8 від 30.09.2016, №9 від 31.10.2016, №10 від 30.11.2016.

2.3. Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період з січня 2016 року по березень 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 031 252,31 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016.

2.4. Судами встановлено, що в порушення умов договору, розрахунки за поставлений у період з січня по березень 2016 року (включно) природний газ за договором № 16-125-Б від 30.12.2015 відповідачем проводились несвоєчасно.

2.5. У пункті 9.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

2.6. У п. 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

2.7. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

2.8. Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 99 %, посилаючись на норми ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2018 (з урахуванням ухвали від 14.08.2018 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 88 727,73 грн, 3% річних в сумі 12 261,97 грн, а також судовий збір у сумі 2 845,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.1.1. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позовні вимоги про стягнення 20 731,59 грн пені та 1 413,51 грн інфляційних втрат є безпідставними у зв'язку з помилкою в розрахунку позивача щодо періоду нарахування. В решті позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, проте при ухваленні рішення врахував клопотання Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" та на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов'язання на 50%, що склало 88 727,73 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 629 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 76, 236 ГПК України, просить скасувати їх в частині, якою відмовлено у стягненні пені в розмірі 88 727,73 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4.1.1. Позивач зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

4.1.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій було зроблено висновки про скрутне фінансове становище відповідача на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки відповідачем не було надано звіту про фінансовий стан, наявність/відсутність коштів на рахунках. Господарські суди попередніх інстанцій, за аргументами скаржника, не дослідили майнового стану сторін, що призвело до порушення вимог ст. 233 ГК України.

4.1.3. Також скаржник вказує на те, що умовами Договору не передбачено будь-якої залежності між розрахунками за отриманий газ та розрахунками кінцевих споживачів. Відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо стягнення в судовому/позасудовому порядку заборгованості з контрагентів. Скаржник стверджує, що посилання відповідача на відсутність коштів бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, з огляду те, що розмір пені сторони погодили в умовах договору.

4.2. ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

4.2.1. Відзив мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення про зменшення розміру пені, дотримані вимоги ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення з відповідача пені в сумі 198 187,05 грн та 3% річних у сумі 13 675,48 грн, нарахованих за зобов'язаннями січня-березня 2016 року за неналежне виконання зобов'язань з оплати оплаті вартості отриманого природного газу.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні пені на суму 88 727,73 грн, у зв'язку зі зменшенням судом її розміру.

Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.2.2. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

5.2.3. Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору № 16-125-Б від 30.12.2015, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до договору газ використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Суди встановили, що прострочення зобов'язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов'язань бюджетом/бюджетними організаціями та у зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача. Суди взяли до уваги добросовісну поведінку відповідача, незначний строк прострочення виконання ним зобов'язання та його фінансовий стан. Судом апеляційної інстанції враховано фінансовий стан позивача, який за результатами фінансової діяльності за 2017 рік має збитки, однак враховано, що такий фінансовий стан виник не лише з дій відповідача, а й інших суб'єктів, з якими у позивача укладені договори.

Місцевий господарський суд, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 99%, як просив відповідач. З таким висновком обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано майновий стан сторін, порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України.

5.2.4. Доводи скаржника щодо того, що посилання відповідача на відсутність коштів, бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків судів про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено в сукупності з іншими обставинами, про що зазначено вище.

5.2.5. Суд касаційної інстанції констатує, що аргументи касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про недоведеність матеріалами справи важкого фінансового стану відповідача та про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами попередніх інстанцій.

Проте з огляду на приписи ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку доказам, поданим учасниками справи, або додатково встановлювати фактичні обставини справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 50%, врахувавши інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником та причини неналежного виконання, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Натомість, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються у цій справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2018 у справі №912/1703/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г.Вронська

Л. Стратієнко