Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/1089/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду Хмельницької області

у складі судді Мухи М.Є.

від 05.03.2018

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.

від 23.04.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут"

про стягнення 29131,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" 29131,10 грн , з яких 24901,57 грн - пені, 1701,91 грн - 3% річних, 2527,62 грн інфляційних втрат згідно договору купівлі-продажу природного газу №16-198-РО від 30.12.2015, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року у справі №924/1089/17 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" про стягнення 29131,10 грн, з яких 24901,57 грн. - пені, 1701,91 грн - 3% річних, 2527,62 грн - інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12450,79 грн 79 коп. - пені та 1600 грн 00 коп. судових витрат. В частині стягнення 1701,91 грн 3% річних та 2527,62 грн інфляційних втрат провадження у справі закрито. У позові в частині стягнення 12450,79 грн пені відмовлено.

Дані рішення та постанова мотивовані тим, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце. Господарські суди дійшли висновку, що стягненню підлягає 2527,62 грн втрат від інфляції за період 01.03.2016 по 30.04.2016 на суму 252762,41 грн та 1701,91 грн відсотків річних за період з 25.02.2016 по 21.04.2016 на суму 252762,41 грн в сумі 1180,94 грн, з 25.03.2016 по 21.04.2016 на суму 221288,81 грн в сумі 507,88 грн, з 28.06.2016 по 30.06.2016 на суму 19039,31 грн в сумі 4,68 грн, з 26.10.2016 по 30.10.2016 на суму 20532,53 грн в сумі 8,41 грн. При цьому, в позові в частині стягнення 1701,91 грн відсотків річних та 2527,62 грн. інфляційних втрат судами попередніх інстанцій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем після звернення до суду із даним позовом (20.11.2017 року) сплачено позивачу 1701,91 грн 3% річних (платіжне доручення № 64 від 13.02.2018) та 2527,62 грн інфляційних витрат (платіжне доручення № 65 від 13.02.2018). Оскільки, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, 611 п. 3 ЦК України, п. 7.2 договору передбачена майнова відповідальність, господарські суди задовольнили пеню в розмірі 12450,78 грн., зменшивши її розмір на 50%. При цьому, посилання скаржника на неправомірне зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними.

11.05.2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №924/1089/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 12450,79 грн., в якій просило скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №924/1089/177 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 12450,79 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 12450,79 грн. неустойки.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення та постанова в частині зменшення судом розміру пені прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. В оскаржуваному рішенні та постанові, в частині зменшення пені, суди обох інстанцій не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправомірного рішення. При зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою. З матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом взагалі не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Окрім того, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №924/1089/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №924/1089/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.07.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. для розгляду справи №924/1089/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Стратієнко Л.В.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 30 грудня 2015 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та ТОВ "Хмельницькгаз збут" (покупець/відповідач) був укладений договір №16-198-РО на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (п. 1.2 договору).

Згідно із п. 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року в обсязі до 215 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень 90,000 тис. куб. м., лютий 75,000 тис. куб. м., березень 50,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.2. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. договору вбачається, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно п.п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договором.

Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Із метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено ряд додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ТОВ "Хмельницькгаз збут" у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами, а саме, Додаткову угоду №1 від 31.01.2016 та Додаткову угоду №2 від 30.04.2016.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 797685,71 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 252762,41 грн, від 29.02.2016 на суму 221288,81 грн, від 31.03.2016 на суму 189383,08 грн, від 30.04.2016 на суму 61226,66 грн, від 31.05.2016 на суму 19039,31 грн, від 30.06.2016 на суму 13269,10 грн, 31.07.2016 на суму 296672 грн, від 31.08.2016 на суму 10217,09 грн, від 30.09.2016 на суму 20532,53 грн, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий газ здійснив несвоєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях ТОВ "Хмельницькгаз збут" з 01.12.2015 по 31.08.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що до стягнення підлягає 2527,62 грн втрат від інфляції за період 01.03.2016 по 30.04.2016 на суму 252762,41 грн та 1701,91 грн відсотків річних за період з 25.02.2016 по 21.04.2016 на суму 252762,41 грн в сумі 1180,94 грн, з 25.03.2016 по 21.04.2016 на суму 221288,81 грн в сумі 507,88 грн, з 28.06.2016 по 30.06.2016 на суму 19039,31 грн. в сумі 4,68 грн, з 26.10.2016 по 30.10.2016 на суму 20532,53 грн в сумі 8,41 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про те, що в позові в частині стягнення 1701,91 грн відсотків річних та 2527,62 грн інфляційних втрат слід закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем після звернення до суду із даним позовом (20.11.2017 року) сплачено позивачу 1701,91 грн 3% річних (платіжне доручення №64 від 13.02.2018) та 2527,62 грн інфляційних витрат (платіжне доручення №65 від 13.02.2018).

Відповідач здійснював оплату за газ частинами, при цьому розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором №16-198-РО купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в пункті 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 549, 551, 611 п. 3 ЦК України, п. 7.2 договору передбачена майнова відповідальність, господарські суди правомірно задовольнили пеню в розмірі 12450,78 грн, зменшивши її розмір на 50%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Господарські суди повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахували інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 50%. Зменшуючи розмір пені, суди обґрунтовано взяли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (на момент звернення до суду виконане в повному обсязі), стягнення додатково до суми боргу інфляційних втрат та відсотків річних. Крім того, порушення відповідачем строків оплати були незначними, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №924/1089/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

Л.Стратієнко