Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2020 року у справі №922/1200/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1200/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М. Погребняка В.Я.,

за участі помічника судді Гріщенко О.В. (за дорученням судді)

розглянув касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - О.В. Шевель, судді: О.О. Крестьянінов, В.О. Фоміна) від 05.12.2019

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалінвест"

до боржника Державного підприємства "Дублянський спиртовий завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - не з`явився,

представники боржника - арбітражний керуючий Бережний О.І., Маргарян Т.А.,

представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - не з`явився.

1. Провадження у справі

1.1 21.05.2018 Господарський суд Харківської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалінвест" провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дублянський спиртовий завод" (далі - Боржник) в загальному порядку відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. тощо.

1.2 21.08.2018 Господарський суд Харківської області за результатами проведення попереднього засідання затвердив реєстр вимог кредиторів Боржника з визначенням визнаних сум вимог кредиторів та черговістю їх задоволення в наступному складі:

- ТОВ "Глобалінвест" на суму 4 436 513 грн. 50 коп. (четверта черга задоволення вимог кредиторів);

- фізична особа ОСОБА_1 - на суму 1 081 703 грн. 27 коп. (четверта черга задоволення вимог кредиторів).

- ТОВ "Укрнафтосервіс" на суму 3 381 836 грн. 21 коп. - (четверта черга задоволення вимог кредиторів).

- ТОВ "Лайла Леон" на суму 416 844 грн. 75 коп. - (четверта черга задоволення вимог кредиторів).

- фізична особа ОСОБА_2 на суму 596 967 грн. 95 коп. - (четверта черга задоволення вимог кредиторів).

- Головне управління ДФС у Харківській області на суму 3 605 781 грн. 38 коп.

1.3 17.10.2018 Господарський суд Харківської області ухвалив задовольнити заяву арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. про звільнення його від виконання обов`язків розпорядника майна Боржника, звільнити його від виконання обов`язків розпорядника майна Боржника та призначити розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Бережного О.І.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 09.10.2019 Господарський суд Харківської області ухвалив закрити провадження у справі про банкрутство Боржника.

2.2 Рішення суду мотивоване існуванням підстав для закриття провадження у справі через ненадходження протягом всього періоду застосованої щодо Боржника процедури розпорядження майном (один рік і чотири місяці) пропозицій щодо укладення мирової угоди, щодо застосування процедури санації та через заборону для застосування судом щодо Боржника передбачених законом подальших процедур банкрутства у зв`язку із включенням Боржника до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 05.12.2019 Східний апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу ініціюючого кредитора, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.10.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.2 Рішення суду мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для закриття провадження у справі про банкрутство з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості відновити Боржником платоспроможність шляхом укладення мирової угоди, питання про що було вирішено кредиторами через подання клопотання у справі з повідомленням про проведені на підприємстві Боржника ремонтні роботи з метою підготовки для відновлення його роботи.

Неприйняття апеляційним судом до уваги висновків в судових рішеннях Верховного Суду - в постанові від 21.11.2018 у справі № 910/3704/13 та від 23.04.2019 у справі № 19/30-06, які врахував місцевий суд, мотивоване нетотожністю обставин у цій справі з обставинами у справах № 910/3704/13 та № 19/30-06, у яких мала місце тривала, понад розумного строку, процедура розпорядження майном.

4. Встановлені судами обставини

4.1 12.11.2018 розпорядник майна надав суду протокол зборів кредиторів Боржника (том 6, аркуш справи 228), які відбулись 09.11.2018 та на яких було обрано комітет кредиторів у складі: ТОВ "Глобалінвест", ТОВ "Лайла Леон", ТОВ "Укрнафтсервіс", ГУ ДФС у Харківській області (ухвалою суду від 25.09.2019 здійснено заміну кредитора - ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області), ОСОБА_2 .

Суду наданий протокол № 1 засідання комітету кредиторів від 09.11.2018 (том 6, аркуш справи 231), на якому комітетом кредиторів Боржника прийняті рішення:

- провести незалежну аудиторську перевірку, доручити арбітражному керуючому Бережному О. І. провести незалежну аудиторську перевірку боржника шляхом укладання договору на проведення незалежної аудиторської перевірки з акредитованим аудитором на конкурсній основі;

- звернутись до господарського суду Харківської області з клопотанням про введення процедури санації боржника, керуючим санацією призначити арбітражного керуючого Бережного Олександра Івановича (свідоцтво № 728 від 09.04.2013);

- звернутись до юридичної особи ТОВ "Асмур" з пропозицією надати документи, що підтверджують фінансову можливість юридичної особи прийняти участь у відновленні платоспроможності боржника та вирішити питання про залучення юридичної особи ТОВ "Асмур" як інвестора після введення процедури санації боржника господарським судом Харківської області на окремому засіданні комітету кредиторів Боржника.

4.2 Міністерство аграрної політики та продовольства України в листі від 14.12.2018 на адресу розпорядника майна зазначило, що відповідно до частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

4.3 18.12.2018 розпорядник майна надав суду звіт (том 7, аркуш справи 12), в якому зазначено про направлення листів Кабінету Міністрів України та Міністерству аграрної політики про можливість введення процедури санації Боржника та реалізації майна, не задіяного у виробничій діяльності; на час подання звіту відповіді не отримано.

4.4 14.02.2019 розпорядник майна подав звіт (том 7, аркуш справи 81) із інформацією про те, що Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про демонополізацію та впровадження ринкових засад функціонування спиртової галузі"; додатком до проекту є зміни, що вносяться до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

4.5 18.03.2019 розпорядником майна надано до суду протокол № 2 засідання комітету кредиторів від 01.03.2019 (том 7, аркуш справи 110), на якому прийняті рішення:

- провести незалежну аудиторську перевірку, доручити арбітражному керуючому Бережному О. І. провести незалежну аудиторську перевірку Боржника шляхом укладання договору на проведення незалежної аудиторської перевірки з акредитованим аудитором та опублікувати оголошення на проведення конкурсу з визначення аудиторської компанії;

- розглянути питання про укладання мирової угоди після проведення повної інвентаризації майна Боржника;

- створити комісію з інвентаризації у складі: ТОВ "Глобалінвест", ТОВ "Укрнафтосервіс", арбітражного керуючого Бережного О.І., головою комісії обрано ТОВ "Глобалінвест", інвентаризацію розпочато з 01.03.2019.

4.6 Згідно з наданим розпорядником майна протоколом № 3 засідання комітету кредиторів 18.03.2019 вирішено:

- у разі надходження пропозицій зобов`язати розпорядника майна скликати засідання комітету кредиторів для затвердження аудиторської фірми;

- продовжити проведення інвентаризації на 10 днів та звернутись до господарського суду з клопотанням про відкладення судового засідання, що призначено на 19.03.2019 у зв`язку з необхідністю завершення інвентаризації.

18.03.2019 розпорядник майна надав звіт (том 7, аркуш справи 121), в якому повідомив суд, що ним, зокрема, на виконання рішення комітету кредиторів було опубліковано оголошення про проведення конкурсу з визначення аудиторської фірми для проведення незалежного аудиту. До звіту додана копія сторінки з оголошенням з газети "ПреМьер" від 13.03.2019.

4.7 24.06.2019 розпорядником майна надано суду протокол № 4 від 24.06.2019 засідання комітету кредиторів (том 7, аркуш справи 234), на якому прийняті рішення:

- затвердити звіт розпорядника майна;

- для прийняття оптимального рішення в інтересах кредиторів та боржника щодо процедури банкрутства звернутись до господарського суду Харківської області з клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 25.06.2019.

У звіті, затвердженому комітетом кредиторів, який також було подано до суду розпорядником майна 24.06.2019 (том 7, аркуш справи 238), зазначено, що на підприємстві Боржника проводяться ремонтні роботи з метою відновлення роботи підприємства, що дозволить перейти до погашення кредиторської заборгованості, орієнтовний термін завершення ремонтних робіт - серпень 2019 року.

Аналогічна інформація містилася і в звітах від 19.08.2019 (том 8, аркуш справи 22), від 20.09.2019 (том 8, аркуш справи 51).

4.8 08.10.2019 розпорядником майна надано до суду протокол № 6 засідання комітету кредиторів від 07.10.2019 (том 8, аркуш справи 83), на якому прийнято рішення про перехід до процедури мирової угоди, доручено розпоряднику майна за два тижні розробити проект мирової угоди, направити проект усім кредиторам, органу управління для вивчення та надання зауважень.

У судовому засіданні 09.10.2019 розпорядник майна просив суд відкласти розгляд справи, оскільки для узгодження умов мирової угоди необхідний додатковий час.

4.9 Відповідно до додатку № 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до вказаного переліку, зокрема, включено підприємство - Дублянський спиртовий завод, 312481, Краснокутський район, с. Дублянка, з кодом 375289, яке відноситься до сфери управління Мінагропром.

4.10 Підприємство Боржника перебуває в процедурі розпорядження майном з 21.05.2018 - один рік та чотири місяці, за цей час відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, так і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

4.11 На підприємстві Боржника було проведено ремонтні роботи з метою підготовки для відновлення роботи, на засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення про необхідність відновлення роботи підприємства, що надасть можливість для поступового погашення кредиторської заборгованості.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 26.12.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та закрити провадження у справі.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд всупереч нормам матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови керувався положеннями Закону про банкрутство, а не нормами чинного на час ухвалення апеляційним судом постанови Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), яким, на відміну від Закону про банкрутство, не передбачена така судова процедура як укладення мирової угоди, а рішення щодо переходу до наступної судової процедури вирішується зборами кредиторів, а не комітетом кредиторів боржника.

6.2 Апеляційний суд не врахував перевищення встановленого законом строку перебування Боржника в процедурі розпорядження майном, що застосовується до боржника, а також обставини неодноразового відкладення проведення підсумкового засідання через клопотання розпорядника майна Бережного О.І., тоді як строк процедури розпорядження майном може продовжуватись у межах граничного, встановленого законом.

6.3 Апеляційний суд, ухвалюючи про передачу справи про банкрутство Боржника для продовження розгляду з висновком про надання можливості вирішити питання щодо укладення мирової угоди, не врахував втрату чинності положень Закону про банкрутство, якими була передбачена ця можливість, та відсутність можливості укладати мирову угоду згідно з нормами Кодексу.

6.4 Апеляційний суд не застосував до спірних відносин норми пункту 2 розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", за змістом яких до Боржника як підприємства, що перебуває в переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не застосовуються процедури санації або ліквідації; а подальше перебування Боржника в процедурі розпорядження майном та застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів перешкоджає кредиторам задовольнити свої вимоги до Боржника та нараховувати штрафні санкції за невиконання/порушення виконання зобов`язань перед кредиторами, що порушує права цих кредиторів.

6.5 Апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, зокрема в постанові від 10.12.2019 у справі 906/1290/15 (про банкрутство державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"), згідно з якими касаційний суд погодився із рішенням місцевого суду про закриття провадження у справі через перебування боржника у процедурі розпорядження майном понад три роки без можливості переходу до наступної судової процедури у справі про банкрутство.

7. Позиція Боржника, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Вимоги в касаційній скарзі не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки скаржник, попри обов`язок запроваджувати заходи з відновлення платоспроможності Боржника, відновлення його роботи та збереження робочих місць на підприємстві Боржника, ніякої участі у процедурі розпорядження майном не брав, не врахував факт проведеної на підприємстві реконструкції з метою підготовки до запуску роботи підприємства Боржника, який став результатом зусиль кредиторів та розпорядника майн, які власними силами створювали умови для відновлення платоспроможності Боржника та погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

7.2 Закриття провадження у справі про банкрутство Боржника не відповідає принципу верховенства права, оскільки відсутність належного законодавчого регулювання з питань приватизації державних підприємств не повинно негативно впливати на інтереси робітників підприємства Боржника та кредиторів.

8. Касаційне провадження

8.1 Суд відхиляє подане скаржником 25.05.2020 на електронну пошту Суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наступним.

8.2 10.02.2020 Суд ухвалив відкрити касаційне провадження у справі №922/1200/18 Господарського суду Харківської області за касаційною Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019.

Згідно з матеріалами справи скаржник неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи в касаційному суді - 05.05.2020 та 25.05.2020, мотиви яких зводились до необхідності утриматись від участі у судових засіданнях через обмеження, встановлені внаслідок запровадження Кабінетом Міністрів України на території України до 22.06.2020 карантинних заходів з метою подолання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2".

8.3 Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням змін і доповнень) судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

8.4 За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду касаційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 300 ГПК України); не визнавалася вона такою й судом.

Між тим скаржник, що відповідно до відомостей в клопотанні про відкладення розгляду справи знаходиться у місті Києві, тобто у тому ж населеному пункті, що й Верховний Суд, не повідомляв про намір його представника взяти участь у судовому засіданні, та, з урахуванням обставин послаблення в місті Києві протиепідемічних заходів зі здійсненням з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами, не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають цьому та не навів достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною), тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Крім цього згідно з частиною 4 статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Тобто, скаржник, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 ГПК України мав право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Проте відповідного клопотання скаржником заявлено не було.

8.5 Враховуючи викладене, те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, участь представників учасників у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, виходячи зі змісту статей 202, 216, 300 ГПК України, а також те, що Боржник надав відзив на касаційну скаргу і 26.05.2020 судове засіданні відбулося за участі представників Боржника, які надали пояснення та заперечення по суті поданої касаційної скарги, що підтверджується протоколом судового засідання, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників скаржника та інших учасників провадження у цій справі.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо банкрутства підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації

9.1 Згідно з частиною першою статті 2 Закону про банкрутство (чинного на момент прийняття місцевим судом рішення про закриття провадження у цій справі) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною першою статті 7 Закону про банкрутство (чинного на момент прийняття місцевим судом рішення про закриття провадження у цій справі) встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Частиною четвертою статті 96 Закону про банкрутство визначено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

Згідно з частиною третьою статті 214 Господарського кодексу України процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", можуть бути здійснені тільки після виключення боржника з цього переліку.

9.2 Згідно із додатком № 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та встановлено судами (пункт 4.9) Боржник включений до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, з кодом 375289, який належить до сфери управління Мінагрополітики.

Водночас Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" втратив чинність 20.10.2019 згідно із Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (розділ І Закону).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб`єктом), уповноваженим управляти державним майном.

Крім цього з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), згідно пунктом 4 Прикінцевих та перехідних якого подальший розгляд цієї справи про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

9.3 Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів про встановлені щодо Боржника як державного підприємства обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації, як за нормами Закону про банкрутство - з підстав належності Боржника (на час постановлення місцевим судом ухвали про закриття провадження у справі) до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами державної власності та включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації; так і за нормами чинного на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду Кодексу - з підстав належності Боржника до державних підприємств, які не задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки (на момент ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом).

9.4 Водночас, суди встановили факт прийняття на засіданні комітету кредиторів 07.10.2019 рішення про перехід до процедури мирової угоди із дорученням розпоряднику майна за два тижні розробити проект мирової угоди, направити проект усім кредиторам, органу управління для вивчення та надання зауважень (пункт 4.8)

Суди також встановили, що підприємство Боржника станом на день ухвалення місцевим судом рішення про закриття провадження у справі перебуває в процедурі розпорядження майном з 21.05.2018, тобто один рік та чотири місяці, за цей час відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, а також не виключено Боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації (пункт 4.10).

9.5 Разом з тим положення Кодексу, на відміну від положень Закону про банкрутство, який втратив чинність з набранням чинності цього Кодексу, не передбачають можливості укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

А тому, враховуючи факт ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови в період чинності з 21.10.2019 Кодексу, Суд зазначає про помилковість висновку апеляційного суду в оскаржуваній постанові про передачу справи про банкрутство Боржника до суду першої інстанції задля розгляду судом можливості укласти сторонами у цій справі мирової угоди.

Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.1, 6.3).

9.6 Поряд з цим Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості відновити Боржником платоспроможність, однак в іншому порядку, ніж у межах мирової угоди, про можливість укладення якої помилково зазначив апеляційний суд, у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.

9.7 Відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону про банкрутство у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Пунктом 7 частини першої статті 83 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

9.8 Аналогічне правове регулювання містять і норми Кодексу, відповідно до частини сьомої статті 41 якого боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені).

Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

Згідно з нормами абзацу другого частини сьомої та частини восьмої статті 44 Кодексу у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 90 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Частиною другою цієї статті Кодексу передбачено, що провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

9.9 За змістом наведених норм і Закон про банкрутство, що був чинний на час ухвалення рішення місцевим судом, і чинний Кодекс (у тому числі на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом) передбачали можливість задоволення боржником вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном за умови одночасного задоволення всіх визнаних судом у справі вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, що є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Крім цього можливість задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном саме боржником обумовлена, зокрема, тим, що він продовжує свою господарську діяльність з можливістю отримувати дохід, зокрема від проданої продукції тощо, оскільки господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції з дня ухвалення постанови про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство та стаття 59 Кодексу України з процедур банкрутства); а також можливістю у порядку, передбаченому цим Кодексом, вчиняти правочини та здійснювати продаж активів (абзац другий частини сьомої та частина восьма статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

9.10 Стосовно спливу строку процедури розпорядження майном у справах про банкрутство державних підприємств Суд зазначає про таке.

Норми частини другої статті 22 Закону про банкрутство та частини другої статті 44 Кодексу встановлюють строк процедури розпорядження майном, зі спливом якої суд у підсумковому засіданні у процедурі розпорядження майном боржника має ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закрити провадження у справі.

Між тим, Закон про банкрутство (стаття 83) не містив спеціальних положень щодо визначення подальшої процедури провадження у справі про банкрутство у разі якщо державне підприємство-боржник, яке не підлягає приватизації, після спливу строку розпорядження майном не уклало мирової угоди у справі про банкрутство зі своїми кредиторами, а суд першої інстанції не встановив обставин для закриття провадження у справі за інших підстав - згідно зі статтею 83 Закону про банкрутство.

Водночас відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладений обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами; Відповідно до положень статті 5 ГПК України звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

За змістом статей 22, 23, 24,26, 27 Закону про банкрутство та статей 44, 45, 47-49 чинного Кодексу особливості здійснення процедури розпорядження майном боржника за загальною процедурою банкрутства та дій, що мають бути вчинення протягом цієї процедури, впливають на її тривалість.

Враховуючи викладене та висновки в пунктах 9.3, 9.9, Суд дійшов висновку, що у справах про банкрутство, при вирішенні питання щодо подальшої процедури банкрутства, що підлягає застосуванню до боржника, за наслідками спливу встановленого законом та ухвалою суду строку, на який вводиться процедура розпорядження майном, судам належить враховувати тривалість процедури розпорядження майном на момент винесення рішення про подальшу процедуру банкрутства, а також обставини (якщо вони мали місце), що обумовили тривалу процедуру розпорядження майном - понад встановлену законом, зокрема: повноту та добросовісність виконання розпорядником майна покладених на нього законом обов`язків у процедурі розпорядження майном, чи мала місце заміна розпорядника майна та їх кількість, позицію визнаних у справі кредиторів стосовно подальшої процедури банкрутства боржника, здійснення оскарження та тривалість перегляду ухвалених у справі судових рішень тощо.

9.11 Отже, враховуючи встановлені судами:

- факт здійснення заміни розпорядника майна у справі ухвалою від 17.10.2018 - після спливу п`яти місяців з дати запровадження у справі ухвалою від 21.05.2018 процедури розпорядження майном Боржника, тобто після спливу встановленого Законом про банкрутство строку в 115 днів (пункт 1.3);

- обставини вчинення лише арбітражним керуючим Бережним О.І. дій, що належить до виконання у процедурі розпорядження майном згідно з частиною п`ятою статті 22, 23, 24, 26 Закону про банкрутство (пункти 4.1-4.7);

- обставини проведення на момент ухвалення місцевим судом рішення про закриття провадження у цій справі на підприємстві Боржника ремонтних робот з метою підготовки для відновлення його роботи, що стало підставою для рішення комітету кредиторів про необхідність відновлення роботи підприємства з метою поступового погашення кредиторської заборгованості (пункти 4.8, 4.11);

Суд дійшов висновку про неврахування місцевим судом під час ухвалення рішення про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника цих обставин, як таких, що обумовили тривалість процедури розпорядження майном Боржника, а також обставин для можливого відновлення ним платоспроможності та задоволення визнаних у справі вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів без застосування заборонених законом для Боржника процедур санації та ліквідації, а також не передбаченої чинним Кодексом процедури укладення мирової угоди.

А тому Суд частково погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості відновити Боржником платоспроможність та задовольнити визнані у справі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, а також про передчасність ухваленого місцевим судом рішення про закриття провадження у справі про банкрутство, що правомірно скасовано апеляційним судом.

У зв`язку із цим Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.2).

9.12 Дійшовши наведеного висновку, Суд враховує також закріплений нормами як Закону про банкрутство, так і Кодексу пріоритет відновлення платоспроможності боржника над його ліквідацією, оскільки такий пріоритет має на меті окрім задоволення вимог кредиторів також збереження сформованих та повноцінно функціонуючих суб`єктів господарювання та, як наслідок, збереження робочих місць тощо.

Також Суд виходить з встановленого нормами Закону про банкрутство та Кодексу (пункт 9.9) судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, який гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника.

Тоді як за відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори (окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково: внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника (через припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо - частина восьма статті 41 Кодексу); внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не має місце за умови судового контролю під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство.

Крім цього продовження провадження у цій справі про банкрутство Боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів у процедурі розпорядження майном дає можливість досягти процесуальної економії та запобігти повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство Боржника.

А тому висновки місцевого суду про закриття провадження у справі зроблені також без врахування принципу процесуальної економії.

9.13 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.4) про негативні наслідки перебування Боржника в процедурі розпорядження майном для кредиторів з посиланням на перешкоди для задоволення їх вимог до Боржника та для нарахування штрафних санкцій внаслідок заборони щодо застосування окремих процедур банкрутства для Боржника з огляду на таке.

Скаржник попри статус органу, до сфери управління якого належить Боржник, вказаною прокредиторською позицією захищає винятково інтереси кредиторів, однак всупереч обов`язків, покладених на нього згідно зі статтею 3 Закону про банкрутство та зі статтею 4 Кодексу, не наводить конкретних механізмів та інструментів для задоволення вимог кредиторів Боржника поза межами справи про банкрутство, як і не вказує на виконання ним, як органом, до сфери управління якого належить Боржник, власних обов`язків щодо запобігання банкрутству Боржника згідно із зазначеними нормами.

9.14 Суд зазначає, що висновки у цій справі не є відступленням від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема в постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/30-06 та від 10.12.2019 у справі 906/1290/15 з огляду на нетотожність обставин у вказаних справах із обставинами у цій справі - щодо тривалості процедури розпорядження майном боржників на момент ухвалення судами рішень за наслідками процедури розпорядження майном, щодо вчинених з боку розпорядника майна та боржника дій, направлених на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, щодо позиції кредиторів стосовно подальшої процедури банкрутства боржника тощо.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується із аналогічними висновками апеляційного суду та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.5).

9.15 Враховуючи викладене, Суд з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника та про скасування ухвали місцевого суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, а доводи скаржника щодо неправомірності скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

9.16 Висновки апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі про банкрутство з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, з урахуванням доповнення їх мотивами, наведеними в цій постанові, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 922/1200/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк