Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.04.2020 року у справі №906/656/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/656/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача -Морозової Т. В. (адвокат),

відповідача - Бродецького М. А. (директор), Миколайчука П. В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2019 (суддя Сікорська Н. А.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (Петухов М. Г. - головуючий, судді Василишин А. Р., Розізнана І. В.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс"

про визнання договору припиненим, припинення дії земельного сервітуту, скасування держаної реєстрації земельного сервітуту, зобов`язання усунути перешкоди та вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2019 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Антонюк А. О. звернулася з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (далі - ТДВ "Кортекс"), в якому просила:

- визнати припиненим договір на встановлення земельного сервітуту, укладений 08.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "Коростишівське підприємство "Кортекс" (далі - ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс"), правонаступником якого є ТДВ "Кортекс", і ФОП Антонюк А. О., реєстровий номер 7116 (далі - спірний договір);

- припинити дію земельного сервітуту на прохід загальною площею 0,0096 га, на використання цієї земельної ділянки для проходу до доріг загального користування, та сервітут на проходження інженерних мереж ТДВ "Кортекс", установлений на підставі спірного договору щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, цільове призначення - землі промисловості, розташованої за адресою: Житомирської обл., м. Коростишів, вул. Київська (колишня Більшовицька), буд. 68;

- скасувати державну реєстрацію земельного сервітуту на прохід загальною площею 0,0096 га, на використання земельної ділянки для проходу до доріг загального користування, та сервітут на проходження інженерних мереж ТДВ "Кортекс", установлений щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, цільове призначення - землі промисловості, розташованої за адресою: Житомирської обл., м. Коростишів, вул. Київська (колишня Більшовицька), буд. 68;

- зобов`язати ТДВ "Кортекс", усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, цільове призначення - землі промисловості, розташованої за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Київська (колишня Більшовицька), буд. 68;

- зобов`язати ТДВ "Кортекс" демонтувати частину електромережі, що живить розподільчий щит № 1, і розподільчий щит ЩР-1, розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, по вул. Київській, буд. 68-А у м. Коростишеві.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що із часу встановлення земельного сервітуту ТДВ "Кортекс" самостійно перекрило доступ до доріг загального користування, встановивши металеву загорожу між земельними ділянками - власною та належною ФОП Антонюк А. О. (суміжною), а також додатково заблокувало прохід до земельної ділянки позивачки шиферними блоками. ФОП Антонюк А. О. також наголошує, що за час дії земельного сервітуту вона здійснила реконструкцію власних інженерних мереж у такий спосіб, щоб мережі із водопостачання, каналізації, газопостачання та електрифікації не залежали від мереж, належних відповідачеві. Крім цього, позивачка акцентує, що на обтяженій сервітутом частині земельної ділянки, що належить ФОП Антонюк А. О., немає інженерних мереж, які належать ТДВ "Кортекс", окрім кабельної лінії, що живить розподільчий щит № 1, і самого щита, який відповідач попередньо погодився перенести за власні кошти і власними силами позивачки на належну відповідачеві суміжну ділянку, кадастровий номер 1822510100:01:016:0278. ФОП Антонюк А. О. також зазначає, що на час звернення із позовом у цій справі розпочато підготовчі роботи для будівництва магазину непродовольчих товарів на земельній ділянці, кадастровий номер 1822510100:01:016:0132. Позивачка вважає, що наявність земельного сервітуту унеможливлює початок будівництва та перешкоджає підприємницькій діяльності ФОП Антонюк А. О.

Отже, на думку ФОП Антонюк А. О., на час звернення до суду з позовом у цій справі наявність чинного земельного сервітуту не є необхідною (відсутня), тому спірний договір належить визнати припиненим, припинити дію сервітуту та скасувати державну реєстрацію земельного сервітуту.

Крім цього, позивачка із посиланням на положення статей 316, 317, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважаючи, що підстави для встановлення земельного сервітуту станом на час звернення до суду з позовом у цій справі припинилися, заявила вимогу про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме земельною ділянкою, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, шляхом зобов`язання відповідача демонтувати належну йому частину електромережі, що живить розподільчий щит № 1, і розподільчий щит ЩР-1, розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237.

1.3. ТДВ "Кортекс" у відзиві на позов наголосило, що позовні вимоги є безпідставними, та просило відмовити у задоволені позову. Зокрема, товариство акцентувало, що по земельній ділянці, належній ФОП Антонюк А. О., іде мережа водопостачання та водовідведення, яка далі продовжується до приміщень ТДВ "Кортекс". Саме необхідністю користування цією продовженою частиною мереж електромереж, водопостачання і водовідведення зумовлена потреба у сервітуті для захисту прав відповідача щодо вільного доступу з метою обслуговування зазначених мереж. Відповідач вважає, що спірний договір сервітуту захищає його права власності на інженерні мережі (водопостачання, водовідведення та електропостачання), а також (у разі необхідності), на їх технічне обслуговування.

Крім цього, ТДВ "Кортекс" наголосило, що об`єктивна потреба у праві проходу по земельній ділянці ФОП Антонюк А. О. зумовлена як наявністю інженерних мереж на цій ділянці, так і розташуванням цієї ділянки відносно нерухомого майна відповідача на вул. Київській. Щодо металевої решітки, на межі між сервітутною частиною земельної ділянки ФОП Антонюк А. О. і земельною ділянкою ТДВ "Кортекс", відповідач зазначив, що така решітка дійсно встановлена, але вона не є стаціонарною, за необхідності може бути демонтована.

Відповідач також не погодився з твердженнями позивачки стосовно того, що розподільчий щит № 1, розташований на сервітутній частині ділянки ФОП Антонюк А. О., не потрібен, оскільки не несе жодного навантаження. Товариство акцентувало, що із зазначеного щита здійснюється електроживлення для декількох споживачів. Наведене підтверджується наявністю кількох лічильників обліку споживання. Крім того, здійснюється живлення обладнання відповідача.

ТДВ "Кортекс" наголосило, що згоди на припинення спірного договору в зв`язку із погодженням перенесення інженерних мереж ТДВ "Кортекс" позивачці не надавало, а ФОП Антонюк А. О. не надала належних доказів на підтвердження наявності підстав для дострокового припинення спірного договору, які були би передбачені законом або самим договором сервітуту.

Відповідач зазначав, що інженерні мережі ТДВ "Кортекс" як проходили на момент укладення спірного договору сервітуту по частині земельної ділянки ФОП Антонюк А. О., так і на цей час проходять по ній; потреба в проході по частині ділянки ФОП Антонюк А. О. як була наявною на час укладення спірного договору, так існує і до нині. Зміни в інженерних мережах, які здійснювала ФОП Антонюк А. О. жодним чином не стосуються тих підстав, з яких було укладено сервітут, і через які у цьому сервітуті наразі є потреба для ТДВ "Кортекс". Вимоги та попередження позивачки про демонтаж чи знищення інженерних мереж відповідача, які проходять по частині її земельної ділянки, викладені в листуванні за 2018-2019 роки, є порушенням умов спірного договору та загальних вимог законодавства щодо обов`язковості господарського договору.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.10.2019 у справі № 906/656/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, у задоволенні позову відмовлено та вирішено питання розподілу судових витрат.

2.2. Судові рішення із посиланнями на положення статей 6, 11, 16, 626, 628, 638, 395, 401, 404, 406 ЦК України, статей 65, 66, 98 - 102 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) аргументовані тим, що встановлення сервітуту може бути пов`язано з певними особливими чи надзвичайними обставинами, і з припиненням цих обставин припиняється і сервітут, однак зібрані у справі докази та пояснення учасників справи свідчать, що підстави, з яких було укладено спірний договір на встановлення земельного сервітуту станом на час звернення до суду і на час вирішення спору не припинилися. Зазначено, що позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів того, що встановлений земельний сервітут унеможливлює використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

За наведених обставин місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимога позивачки про визнання припиненим спірного договору не може бути задоволена.

Ураховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненим спірного договору, суд зауважив, що похідні вимоги про припинення дії земельного сервітуту та скасування його державної реєстрації є безпідставними, і також відмовив у їх задоволенні.

Проаналізувавши вимоги про зобов`язання ТДВ "Кортекс" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, суд акцентував, що однією із підстав застосування негаторного позову є відсутність між позивачкою і відповідачем договірних відносин, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивачки на відповідній правовій підставі, а саме згідно зі спірним договором, який на час вирішення спору в суді не припинив своєї дії, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами, у задоволенні позову в цій частині відмовив.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.10.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 906/656/19, ФОП Антонюк А. О. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 287 цього Кодексу, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (зокрема, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання цільового використання земель із призначенням "землі промисловості"), а також в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права щодо приналежності речі та складової її частини (статті 186, 187 ЦК України) та припинення земельного сервітуту (стаття 102 ЗК України, стаття 406 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 907/442/18, від 21.08.2019 у справі № 296/8984/14-ц та від 28.10.2019 у справі № 130/300/16-ц. Крім цього, ФОП Антонюк А. О. оскаржує судове рішення на підставі положень частин 1, 3 статті 310 ГПК України.

3.3. В обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, скаржниця зазначає, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності доказів, які свідчили би, що позивачка в результаті придбання частини приміщень за договорами купівлі-продажу від 30.10.2008 та від 08.11.2011 набула право власності на інженерні мережі відповідача, зокрема мережі водопостачання.

Суди попередніх інстанцій без урахування правової позиції, висловленої Верховним Судом у справі № 296/8984/14-ц (постанова від 21.08.2019) не надали оцінки тому факту, що частина інженерних мереж із водопостачання об`єкта нерухомого майна, придбаного позивачкою, є приналежністю цієї головної речі.

Як наголошує скаржниця, жоден документ не містить положень, посилань чи застережень, що у придбаних позивачкою приміщеннях розміщенно будь-яке майно, належне відповідачеві, у тому числі й будь-які інженерні мережі водопостачання, каналізації, тощо.

Отже, на думку скаржниці, мережа водопостачання, яку суди необґрунтовано вважають власністю відповідача, призначена для обслуговування окремого об`єкту нерухомого майна (будівлі), належного позивачці та розташованих у цій будівлі приміщень їдальні, душової і туалетів і становить єдине ціле із ним, а тому згідно зі статтею 186 ЦК України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Надана відповідачем схема комунікацій ткацької ділянки 1987 року, не може бути належним і достовірним доказом, з огляду на виправлення, котрі вона містить. Однак суд першої інстанції неправомірно, зокрема на підставі зазначеного доказу дійшов висновку, про наявність на земельній ділянці, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237 мережі водопостачання та водовідведення, що перебуває у власності відповідача.

3.4. Крім цього, скаржниця акцентує, що розподільчий щит № 1, розміщений на південно-східній частині земельної ділянки ФОП Антонюк А. О., не несе жодного корисного навантаження, від нього не живиться жоден з орендарів ТДВ "КОРТЕКС".

На сервітутній частині дійсно проходять електричні мережі ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс" прокладені з порушенням вимог законодавства.

На неодноразові прохання, усні та останнім часом письмові, про приведення у відповідність до вимог законодавства власних електричних мереж з метою звільнення земельної ділянки позивачки та припинення дії договору сервітуту в останньому листі голова правління ТДВ "Кортекс" зазначив, що він не заперечує стосовно виконання таких робіт, проте у зв`язку із відсутністю коштів запропонував ФОП Антонюк А. О. виконати ці роботи власними силами та власними коштами.

ФОП Антонюк А. О. наголосила на ризиках, пов`язаних із розміщенням небезпечного електрообладнання всупереч установленим правилам і вимогам, та саме із цих підстав запропонувала відповідачеві за власні кошти виконати роботи з перенесення такого обладнання у місце, до якого не матимуть доступу треті особи.

При цьому на території поруч із небезпечним електрощитом, розташований належний ФОП Антонюк А. О. магазин електротоварів, який відвідують у тому числі і діти, а саме тому вона вимагає якнайшвидшого усунення зазначеної небезпеки.

Ураховуючи викладене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж".

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Кортекс" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 30.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та Антонюк Антоніною Олексіївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини приміщення, а саме: приміщення головного корпусу (літ. "Б": приміщення 1-17 пл. 51.8 кв. м., 1-18 пл. 5,1кв.м., 1-19 пл. 8,1 кв. м., 1-20 пл. 3,4 кв. м., 1-21 пл. 10,5 кв. м., 1-22 пл. 6,2 кв. м., 1-23 пл.3,6 кв. м., 1-25 пл. 1,1 кв. м., 1-26 пл. 1,2 кв. м., 1-27 пл. 1,4 кв. м., загальною площею 92,4 кв.м.), що розташовані по вул . Більшовицькій, 68, у місті Коростишеві, Житомирської області.

Відповідно до угоди про виділення майна в натурі від 30.10.2008 у зв`язку із досягнутою домовленістю, співвласники зазначеного приміщення, вирішили, що виділяють Антонюк Антоніні Олексіївні в натуральній формі приміщення з будівлі головного корпусу (літ. "Б", а саме: приміщення 1-17 пл. 51,8 кв. м., 1-18 пл. 5,1 кв.м., 1-19 пл. 8,1 кв. м., 1-20 пл. 3,4 кв. м., 1-21 пл. 10,5 кв. м., 1-22 пл. 6,2 кв. м., 1-23 пл.3,6 кв. м., 1-25 пл. 1,1 кв. м., 1-26 пл. 1,2 кв. м., 1-27 пл. 1,4 кв. м., загальною площею 92,4 кв.м).

У подальшому 08.11.2011 між ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" і ФОП Антонюк А. О. укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" передає у власність (продає), а ФОП Антонюк А. О. приймає у власність (купує, а також сплачує ціну згідно з умовами цього договору) нежитлові приміщення у будівлі літ. Б, а саме: приміщення 1-16, площею 31,9 кв.м., 1-24, площею 6,60 кв.м., 1-28, площею 1,20 кв. м., 1-29, площею 1,20 частину приміщення головного корпусу, що позначене літ. Б, загальною площею 40,90 кв. м., розташоване по вул. Більшовицька, буд. 68 в м. Коростишів .

У зазначеному договорі купівлі-продажу сторони визначили, що на підставі положень статей 183, 319, 364, 367 ЦК України відповідно до технічної характеристики об`єкту, вказані приміщення виділяються та становлять окремий об`єкт нерухомого майна без зміни цільового призначення приміщень та без встановлення спільної часткової власності .

За умовами пункту 2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень сторони погодили, що приміщення розташовані на земельній ділянці, площею 0,0333 га, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, що продається разом з приміщеннями.

10.11.2011 згідно з додатком до договору від 08.11.2011 № 7111 сторони підписали акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (акт розмежування електричних мереж та електроприймаючих приладів, що перебувають на праві власності чи у користуванні на іншій законній підставі та експлуатаційної відповідальності, за змістом якого межа експлуатаційної відповідальності за цим актом була встановлена в ЩР № 1 (північно-східна сторона будівлі по вул. Більшовицькій, 68) і покладена на ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс".

08.11.2011 між ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" та ФОП Антонюк А. О. укладено договір, за умовами якого предметом цього договору є купівля-продаж земельної ділянки, площею 0,0333 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0237, з цільовим призначенням: землі промисловості, що знаходиться за адресою: м. Коростишів, Житомирської області, вулиця Більшовицька. На зазначеній земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, що належать продавцю на праві власності та продаються ним покупцеві за окремим договором. Згідно договору від 08.11.2011, що посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. про встановлення земельного сервітуту, встановлено обмеження щодо вказаної ділянки розташованої по вул. Більшовицькій, 68 у м. Коростишів, Житомирської області .

09.11.2011 між сторонами підписано акт прийому-передачі основних засобів.

Суди попередніх інстанцій також установили, що підтверджується матеріалами справи, що 08.11.2011 між ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" і ФОП Антонюк А. О. укладено спірний договір на встановлення земельного сервітуту за умовами якого, ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельній ділянці ФОП Антонюк А. О., а саме: сервітут на прохід, загальною площею 0,0096 га, на використання цієї земельної ділянки для проходу до доріг загального користування, та сервітут на проходження інженерних мереж ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс", що за адресою: м . Коростишів , Житомирської області, вул. Більшовицька, 68, згідно плану земельного сервітуту, що є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом пункту 1 розділу 2 спірного договору, цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання.

У пункті 2 розділу 2 спірного договору сторони визначили, що в межах дії сервітуту Антонюк А. О. забороняється: розпочинати будівництво будинків і споруд без письмового узгодження з ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс"; проведення земельних робіт без погодження з ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс"; влаштування звалищ.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 спірного договору сторони погодили обов`язки ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс": дотримуватися загальних правил використання відведеної земельної смуги; відшкодовувати ФОП Антонюк А. О. збитки, в зв`язку з погіршенням якості земель в результаті господарської діяльності; не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги.

За умовами пункту 6 розділу 2 спірного договору ФОП Антонюк А. О. зобов`язалася: виконувати в повному обсязі всі умови договору; не втручатись в господарську діяльність ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс".

У пункті 8 спірного договору сторони погодили, що зміна умов договору можлива за письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність за діючим законодавством України.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 7116. Договір зареєстровано в Коростишівському районному земельному відділі, про що в книзі записів державної реєстрації зроблено запис від 03.02.2012.

Крім цього, суди попередніх інстанцій установили, що: 01.11.2012 ФОП Антонюк А. О . отримала технічні умови № 581 на підключення належної їй будівлі до міського водопроводу та каналізації; у листі від 05.11.2012 № 104 голова правління ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" надало згоду на підключення з КТП-504 електропотужностей 40,0кВт для електропостачання проектуємого адмінприміщення-магазину, за адресою м. Коростишів вул . Більшовицька, 68; ФОП Антонюк А. О. виготовила, погодила та реалізувала проект на реконструкцію зовнішнього електропостачання нежитлових приміщень за адресою: Житомирька область, місто Коростишів, вул. Більшовицька, 68 ; 23.08.2015 між Коростишівським комунальним підприємством "Водоканал" та ФОП Антонюк А.О. укладено договір оброблення та розподілення води трубопроводами.

У листі від 23.07.2018 б/н ФОП Антонюк А. О. повідомила відповідачеві про те, що із 22.12.2014 припинила експлуатацію інженерних мереж, які перебували в експлуатації згідно з договором № 7111, та наголосила, що за власний рахунок утримувала інженерні мережі, які є внутрішніми мережами ТДВ "Кортекс" і не належать до об`єктів електроенергетики. Крім того, у зазначеному листі позивачка акцентувала, що відмовляється від відповідальності за охорону, експлуатацію чи збереження цих інженерних мереж на межі приватної земельної ділянки ФОП Антонюк А. О. та вимагала у відповідача прибрати з приватної території небезпечні для здоров`я та життя людей об`єкти (мережі електроенергетики).

26.07.2018 комісія Коростишівського міського комунального підприємства "Водоканал" у присутності представника ФОП Антонюк А. О. Антонюка О. Я та Бродецького М.А. (директора ТДВ "Кортекс") склала акт, за змістом якого виходом на територію за адресою: вул. Київська, 68-А, де розташовано ТДВ "Кортекс" і Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕлТех", було узгоджено перенесення водопроводу із точкою підключення на межі територій зазначених підприємств з облаштуванням оглядового колодязя із запірною арматурою.

У подальшому 06.11.2018 ФОП Антонюк А. О. направила на адресу відповідача листа б/н, в якому повідомила, що з 15.11.2018 постачання води на територію ТДВ "Кортекс" через ділянку водопроводу, що належить ФОП Антонюк А. О., буде припинено.

25.02.2019 ФОП Антонюк А. О. направила відповідачеві пропозицію щодо виконання обсягу робіт для перенесення щита ЩР № 1, розташованого на земельній ділянці ФОП Антонюк А. О. кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, за адресою: Житомирська обл ., м. Коростишів, вул. Київська, 68-А на земельну ділянку, яка належить ТДВ "Кортекс" кадастровий номер 1822510100:01:016:0278, за адресою: Житомирська обл ., м. Коростишів, вул. Київська, 68.

Відповідач у листі від 22.03.2019 № 31 у відповідь на цей лист позивачки повідомив, що електричний щит № 1, про який йдеться у листі позивачки, наразі і на перспективу має і матиме у подальшому відповідне технологічне навантаження. Зазначив, що повернення до розгляду пропозиції позивача можливе лише виключно в разі комплексного вирішення всіх питань проходження по діючій сервітутній частині земельної ділянки позивачки інженерних комунікацій ТДВ "Кортекс", а саме водогону, каналізації та електромереж.

Посилаючись на те, що 21.06.2019 головний інженер МКП "Водоканал" Петрухін С. М . погодив план-схему водопостачання та водовідведення ФОП Антонюк А.О. по вул. Київській, 68-А , яка, на переконання позивачки, свідчить, що з належної їй земельної ділянки не здійснюється водопостачання та водовідведення на земельну ділянку, належну відповідачеві, ФОП Антонюк А.О. наголошувала на відсутності комунікацій відповідача на належній їй земельній ділянці.

Ураховуючи викладене, ФОП Антонюк А. О., вважаючи, що на сервітутній частині належної їй земельної ділянки, немає інженерних мереж, належних ТДВ "Кортекс", окрім кабельної лінії, що живить розподільчий щит № 1, і самого щита, який відповідач попередньо погоджується перенести на належну йому земельну ділянку, а також зважаючи на можливість доступу відповідача до доріг загального користування без використання земельної ділянки, належної позивачці, ФОП Антонюк А. О звернулася до суду з позовом у цій справі.

4.3. Щодо позовних вимог про визнання припиненим спірного договору колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про таке.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України сервітут є речовими правами на чуже майно.

Відповідно статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 404 цього Кодексу встановлено, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У статті 98 ЗК України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За змістом статті 101 цього Кодексу, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

У статті 406 ЦК України визначено перелік підстав припинення сервітуту, а саме відповідно до частини 1 цієї статті, сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Крім того, за змістом положень частин 2- 4 статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

За змістом спірного договору, його предметом є встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці ФОП Антонюк А. О., а саме: сервітут на прохід загальною площею 0,0096 га, на використання цієї земельної ділянки для проходу до доріг загального користування, та сервітут на проходження інженерних мереж ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс", розташованих за адресою м. Коростишів, Житомирської області, вул. Більшовицька, 68.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині припинення спірного договору (сервітуту), позивачка акцентує, що на сервітутній частині земельної ділянки, належній ФОП Антонюк А .О., немає інженерних мереж, належних ТДВ "Кортекс", окрім кабельної лінії, що живить розподільчий щит № 1, і самого щита, який відповідач попередньо погоджується перенести на належну йому земельну ділянку, зауважує також про можливість доступу відповідача до доріг загального користування без використання земельної ділянки, належної позивачці, а також про неможливість використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням. Така неможливість полягає в тому, що ФОП Антонюк А .О. розпочала підготовчі роботи для будівництва магазину непродовольчих товарів, тому необхідно облаштувати будівельний майданчик, завезти будівельні матеріали та обладнання, забезпечити цілодобову охорону матеріальних цінностей, тощо, однак наявність земельного сервітуту унеможливлює початок будівництва та фактично перешкоджає підприємницькій діяльності позивачки.

Водночас, здійснюючи судовий розгляд, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що у матеріалах справи не має беззаперечних доказів наявності чи відсутності мереж водопостачання/водовідведення відповідача на земельній ділянці позивачки, котра обтяжена сервітутом; позивачка не заперечує факту наявності електричних мереж і розташування електророзподільного щита на сервітутній частині земельної ділянки на теперішній час, наведені обставини підтверджуються також матеріалами справи, не заперечує їх також відповідач у справі. Отже, така обставина встановлення сервітуту як проходження інженерної мережі, а саме розташування електророзподільного щита та мережі електропостачання не припинена. Крім цього, самостійне перекриття відповідачем проходу до доріг загального користування не може свідчити, що такий прохід йому не потрібен, відсутність бажання у відповідача у подальшому користуватися цим проходом, а лише відображають волю ТДВ "Кортекс" розпоряджатися своїм правом на доступ до доріг загального користування саме через сервітутну частину ділянки.

Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, обставини встановлення сервітуту (використання земельної ділянки для проходу до доріг загального користування та на проходження інженерних мереж ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс") не припинені, що, відповідно, не може бути підставою для припинення сервітуту та є підставою для відмови у позові у цій частині.

Варто також зауважити, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи позивачки про наявність підстав для припинення спірного договору у зв`язку з тим, що встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, адже при укладанні спірного договору позивачка була обізнана та погодилась з умовою про встановлення земельного сервітуту та обмежень щодо земельної ділянки.

4.4. Установивши відсутність підстав для припинення спірного договору господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині припинення дії земельного сервітуту та скасування державної реєстрації земельного сервітуту на прохід загальною площею 0,0096 га, на використання цієї земельної ділянки для проходу до доріг загального користування, та сервітуту на проходження інженерних мереж відповідача, встановленого щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, на підставі спірного договору, як похідних вимог.

4.5. Щодо позовних вимог про зобов`язання ТДВ "Кортекс" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, шляхом зобов`язання ТДВ "Кортекс" демонтувати частину електромережі, що живить розподільчий щит №1,і сам розподільчий щит ЩР-1, розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер 1822510100:01:016:0237, Верховний Суд зазначає про таке.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, заявляючи зазначену вимогу, позивачка послалася на положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Варто зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, відповідач користується земельною ділянкою позивачки на відповідній правовій підставі, а саме на підставі спірного договору, який не припинив дію, не визнаний недійсним і не розірваний. За таких обставин позовні вимоги ФОП Антонюк А. О. до ТДВ "Кортекс" у цій частині є необґрунтованими та недоведеними, тому в їх належить слід відмовити.

Верховний Суд вважає доречними посилання судів попередніх інстанцій на положення частини 7 статті 403 ЦК України, відповідно до яких збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 236 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не має.

5.7. Наведена скаржницею підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки судів, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 907/442/18, від 21.08.2019 у справі № 296/8984/14-ц та від 28.10.2019 у справі № 130/300/16-ц і у справі № 906/656/19 стосуються різних правовідносин. У кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах та є підставою для закриття провадження в частині цієї підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 5 частини 1 статті 236 ГПК України.

5.8. Також не отримала підтвердження підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), про відсутність висновку Верховного Суду щодо цільового використання земель промисловості, оскільки, як свідчать матеріали справи, ні серед підстав позову, ні у судових рішеннях питання про цільове використання земель промисловості не було спірним та не розглядалося у розумінні використання цих земель саме як земель промисловості. Спір у частині неможливості використання спірної земельної ділянки, як уже зазначалося, стосується неможливості будівництва магазинку у зв`язку із наявністю сервітуту.

5.9. Стосовно доводів скаржника про те, що підставою для скасування судового рішення у цій справі є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України), Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржницею підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК України є необґрунтованими.

5.10. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим немає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

6.2. Крім цього, ТДВ "Кортекс" подало до суду касаційної інстанції заяву про розподіл судових витрат, понесених підприємством у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, Верховний Суд установив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн відповідач надав: 1) договір про надання правничої допомоги і процесуальне представництво від 30.03.2020; 2) рахунок від 27.04.2020, виставлений відповідачеві, на загальну суму 3 000,00 грн, з яких: 500, 00 грн - ознайомлення з касаційною скаргою; 1 000,00 грн - оформлення проєкту письмових заперечень щодо відкриття касаційного провадження; 1 500,00 грн - оформлення відзиву на касаційну скаргу; 3) акт прийому-передачі від 27.04.2020; 4) копію платіжного доручення від 27.04.2020 № 70.

У статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від позивачки - ФОП Антонюк А. О. до суду касаційної інстанції не надходило.

Дослідивши клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, врахувавши відсутність заперечень позивачки щодо такого розподілу цих витрат, надані ТДВ "Кортекс" докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю (адвокату Миколайчуку П. В.), Верховний Суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн є підтвердженою наданими доказами, у зв`язку з чим клопотання про відшкодування таких витрат належить задовольнити.

За змістом частини 2 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки за результатами розгляду справи № 906/656/19 суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП Антонюк А. О. без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 906/656/19 -без змін, Верховний Суд дійшов висновку, що 3 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно стягнути з ФОП Антонюк А. О.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 906/656/19 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (12504, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Київська, буд.68, код за ЄДРПОУ 00306503) 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ