Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №903/744/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/744/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Волинській області,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Волиньхолдінг»,

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017

у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Грязнов В.В., Мельник О.В.

у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області

до Приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»

про стягнення 41 722, 83 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

1. Із 29.03.2016 по 15.04.2016 Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі наказу від 23.02.2016 № 46 та направлення від 25.03.2016 № 198 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря Приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг» (далі - ПрАТ «Волиньхолдинг»).

2. За результатами перевірки складено акт дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 15.04.2016 (далі - Акт), в якому зафіксовано, що ПрАТ «Волиньхолдинг» здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення без відповідного дозволу на викиди, що є порушенням положень статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря».

3. Приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 22.04.2016 № 000030 визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень екологічного законодавства. Зокрема, п.1 цього припису зобов'язано ПрАТ «Волиньхолдинг» до 22.05.2016 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів ПрАТ «Волиньхолдинг» за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Смолигів, вул. Лісова, 3.

4. За результатами перевірки на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Державна екологічна інспекція у Волинській області нарахувала ПрАТ «Волиньхолдинг» 41 722, 83 грн збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди з 18.04.2011 (дати відсутності дозволу на викиди) по 02.09.2015 (дати отримання дозволу).

5. 10.08.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2305/33 про відшкодування 41 722, 83 грн збитків, яка залишена без відповіді та реагування.

Обґрунтування позову

6. 10.10.2016 до Господарського суду Волинської області позивачем подано позов до ПрАТ «Волиньхолдинг» про стягнення 41 722, 83 грн збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позовні вимоги мотивовані викладеними вище порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Справа судами розглядалась неодноразово.

8. Останнім рішенням Господарського суду Волинської області від 23.08.2017 позов задоволено. Стягнуто з відповідача шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 41 722, 83 грн на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області на підставі статті 1166 ЦК України, статей 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639.

9. 10.10.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції зазначено, що порушення відповідачем вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», яке було зафіксовано в акті перевірки від 15.04.2016 було усунено відповідачем 02.09.2015 (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 722886201-1, виданого Волинською ОДА). При цьому судом апеляційної інстанції зроблено посилання на постанову Верховного суду України від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

А. Доводи касаційної скарги

10. 25.10.2017 Державною екологічною інспекцією у Волинській області подано касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 903/744/16, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Цивільний кодекс України

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

12. Закон України «Про охорону атмосферного повітря»

Стаття 10. Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Стаття 11. Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел

…

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення…

Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря

Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

13. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639.

1. Загальні положення

1.1. Ця Методика розроблена відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «;Про охорону атмосферного повітря», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», наказу Мінприроди України від 27.06.2006 № 309 «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.2006 за № 912/12786.

…

3.11. Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу…

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

14. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що відповідачем 02.09.2015 отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 722886201-1 і це зроблено до моменту виявлення порушення, яке було зафіксовано в акті перевірки від 15.04.2016. Це зумовлює неправомірність нарахування збитків за період з 18.04.2011 до 02.09.2015, оскільки не відповідає вимогам Методики.

12. Судова колегія не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

13. Відповідно до вимог статті 10 «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (частина перша).

14. Частиною п'ятою статті 11 наведеного Закону передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого уповноваженим органом.

15. Згідно з положеннями статті 33 вказаного Закону, особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

16. Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

17. Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

18. Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

19. Статтею 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

20. Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

21. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем доведено факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів, то наявність дозволів у відповідача на момент перевірки, не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати у повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17.

22. Водночас, у ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

23. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

24. Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

25. Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в Акті перевірки від 15.04.2016. До суду позов подано 10.10.2016. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлено за період із 18.04.2011 по 02.09.2015.Момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями частини першої статті 261 ЦК України. Тобто, позивачем не порушено строк звернення до суду з позовом.

26. Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позовну заяву подано до суду 10.10.2016, то з урахуванням трирічного строку позовної давності у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути нараховані у межах цього строку: з 11.10.2013 по 02.09.2015.

27. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права щодо обчислення строку, протягом якого може бути проведено нарахування збитків за порушення природоохоронного законодавства, що вимагає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цього питання та встановлення розміру заподіяної шкоди з урахуванням такого строку.

У зв'язку з цим суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга Державної екологічної інспекції у Волинській області підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2017 у справі № 903/744/16 - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2017 у справі № 903/744/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк