Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.03.2020 року у справі №904/2847/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2847/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Рудь І.А.

від 08.10.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В., Іванова О.Г.

від 15.01.2020

за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Концерну «Союзенерго»

про стягнення пені та штрафу у сумі 568 197,21 грн за договором поставки від 23.09.2016 № 23-02/64-16

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Концерну «Союзенерго» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 568 197, 21 грн, з яких 445 992, 61 грн - пеня за прострочення строків поставки, 122 204, 60 грн - 7% штраф за прострочення понад тридцять днів, відповідно до умов договору поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про поставку в частині несвоєчасної поставки товару.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Як встановлено господарськими судами 23 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», яке надалі змінило найменування на Акціонерне товариство «Укртранснафта» (покупець) та Концерном «Союзенерго» (постачальник) укладено договір поставки № 23-02/64-16 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом комітету з конкурсних торгів ПАТ «Укртранснафта» у місті Києві №54/3 від 04.08.2016) постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця у погоджені сторонами строки крани, вентилі, клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів (код 28.14.1 за ДК 016:2010) (Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої код 42130000-9 за ДК 021:2015 (запірна арматура в асортименті) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін, що є Додатком №1 до договору, його невід`ємною частиною і не може розглядатись окремо від договору (далі - Специфікація).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що загальна сума договору становить 2 205 469, 93 грн, у тому числі ПДВ 20% - 367 578, 32 грн.

За пунктом 3.3 Договору сума договору не може бути змінена в сторону збільшення протягом строку дії договору, крім випадків, визначених у статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунок за товар проводиться покупцем протягом 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.2 Договору постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені Специфікацією (Додаток №1 до договору) на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання договору (далі -заявка), в якій буде чітко визначено номенклатуру, кількість та дату поставки товару. До початку відвантаження сторони узгоджують місце та порядок проведення випробувань.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару і видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.8 Договору датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товаросупровідних документів та акту приймання-передачі товару згідно Специфікації, за якістю у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару.

Відповідно до пункту 5.11 Договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту його поставки, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару згідно з умовами договору. При цьому, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.

Згідно з пунктом 6.1 Договору при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, визначеної у заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2016 року включно (пункт 10.1 Договору).

Згідно з пунктом 10.2 Договору дострокове розірвання договору можливе лише за взаємною письмовою згодою сторін, що оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до договору, крім випадків, передбачених підпунктами 10.2.1 та 10.2.2 пункту 10.2 Договору.

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань за договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення постачальника, що дають підстави покупцю вважати його зобов`язання за цим договором невиконаним чи виконаним неналежним чином), покупець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку шляхом направлення постачальнику повідомлення про таку відмову.

Згідно з підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 Договору сторони дійшли згоди, що одностороння відмова покупця від договору породжує правові наслідки, передбачені частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, та прирівнюється до розірвання договору.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що продовження строку договору можливе виключно на умовах, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» та інших положень законодавства України у галузі державних закупівель. При цьому, продовження строку договору за умов, передбачених цим пунктом, не призводять до збільшення ціни договору.

Дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% ціни договору, укладеному у попередньому році, якщо видатки замовника на цю мету затверджені в установленому порядку (пункт 10.4 Договору).

Згідно з пунктом 10.6 Договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Додатковою угодою № 1 від 13.06.2018 сторони змінили преамбулу договору, у зв`язку із зміною найменування покупця, а додатковою угодою №2 від 13.06.2018 змінили платіжні реквізити.

Специфікацією №1 до Договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість, умови та строк поставки. Зокрема, загальна вартість товару складає 2 205 469, 93 грн, строк поставки - протягом 2016.

05 жовтня 2016 року позивач надіслав відповідачу заявку від 04.10.2016 за №23-00/1528/4472 про готовність до виконання договору, в якій надав згоду на отримання товару у повному обсязі, визначеному у Додатку №1 договору, строк поставки: впродовж 2016. Дану заявку відповідач отримав 18 жовтня 2016 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не в повному обсязі виконав умови Договору в частині передачі товару у період з 19.10.2016 по 31.12.2016 в обсягах, визначених Специфікацією №1, поставивши, у зазначений період товар на суму 459 690, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами:

- актом приймання-передачі товару №1 від 22.12.2016 та видатковою накладною №РН-0001391 від 22.12.2016 на суму 25 800, 00 грн;

- актом приймання-передачі товару №2 від 22.12.2016 та видатковою накладною №РН-0001392 від 22.12.2016 на суму 46 560, 00 грн;

- актом приймання-передачі товару №3 від 23.12.2016, видатковою накладною №РН-0001377 від 23.12.2016, видатковою накладною №РН-0001411 від 23.12.2016 на загальну суму 365 550, 00 грн;

- актом приймання-передачі товару №4 від 26.12.2016 та видатковою накладною №РН-0001423 від 26.12.2016 на суму 21 780, 00 грн.

Однак з порушенням строку, визначеного умовами Специфікації №1 до Договору відповідачем було поставлено товар, що підтверджується підписаними сторонами:

- актом приймання-передачі товару №5 від 20.07.2017 та видатковою накладною №РН-0000966 від 20.07.2017 на суму 774 999, 96 грн;

- актом приймання-передачі товару №6 від 27.07.2017 та видатковою накладною №РН-0001043 від 27.07.2017 на суму 357 799, 98 грн;

- актом приймання-передачі товару №7 від 14.08.2017 та видатковою накладною №РН-0001172 від 14.08.2017 на суму 333 199, 99 грн;

- актом приймання-передачі товару №8 від 12.09.2017 та видатковою накладною №РН-0001307 від 12.09.2017 на суму 25 680, 00 грн;

- актом приймання-передачі товару №9 від 18.06.2018 та видатковою накладною №РН-0000855 від 18.06.2018 на суму 254 100, 00 грн.

Як зазначив апеляційний господарський суд, судом встановлено, що поставка товару, переліченого в вищезазначених актах приймання - передачі товару №5 від 20.07.2017; №6 від 27.07.2017; №7 від 14.08.2017; №8 від 12.09.2017 та №9 від 18.06.2018 відбувалася саме на виконання відповідачем умов Договору, що підтверджує безпідставність тверджень відповідача щодо позадоговірної поставки товару після грудня 2016 року та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 18 вересня 2018 року надіслав відповідачу претензію за №04-00/311/3397 від 17.09.2018 про сплату штрафу та пені у загальній сумі 568 197, 21 грн за прострочення поставки товару. Претензію відповідач отримав 27 вересня 2018 року, однак відповіді не надав, вимогу не виконав.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі №904/2847/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 222 996, 30 грн - пені, 61 102, 30 грн - 7% штрафу та 8 522, 96 грн - витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач поставив товар у повному обсязі на загальну суму 2 205 469, 93 грн, однак товар за актами приймання-передачі №5 від 20.07.2017, №6 від 27.07.2017, №7 від 14.08.2017, №8 від 12.09.2017 та №9 від 18.06.2018 поставлений відповідачем з порушенням строку, визначеного умовами Специфікації № 1. При цьому твердження відповідача щодо позадоговірної поставки товару після грудня 2016 та відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними поняттями, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема в частині поставки товару.

Проте, з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про необхідність зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі №904/2847/19 змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 222 996, 30 грн - пені, 61102,30 грн - 7% штрафу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44 599, 26 грн - пені, 12 220, 46 грн - 7% штрафу. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі №904/2847/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що необхідність проведення випробувань продукції, передбачена Додатком №3 до Договору та абзацом 2 пункту 5.2 Договору, а також неузгодженість з боку позивача графіку проведення цих випробувань, відсутність будь-яких збитків, які могли б утворитися внаслідок отримання товару з порушенням строків поставки , а також скрутне фінансове становище відповідача, яке викликано збільшенням цін на енергоносії, цін на сировину, підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, є обставинами, що мають істотне значення. Врахувавши, що суми штрафних санкцій є надмірно великими і становлять третину вартості товару, поставленого з порушенням строків, для усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача, оскільки збитків йому не завдано, апеляційний суд зменшив суму штрафних санкцій до 56 819, 72 грн, стягнувши з відповідача 44 599, 26 грн - пені та 12 220, 46 грн штрафу .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство «Укртранснафта» 07.02.2020 звернулось до Верховного Суду, через Центральний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 904/2847/19 в частині незадоволених позовних вимог. Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 401393,35 грн - пені та 109984,14 грн - штрафу, у стягненні яких було відмовлено.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржувані рішення прийняті судами з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 11, 525, 526, 551, 549-552, 599 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що зменшуючи розмір пені суди першої та апеляційної інстанції повинні були врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші зобов`язання сторін; об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Однак, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача, чим порушено баланс інтересів сторін. Крім того, на думку скаржника, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з простроченим зобов`язанням за Договором.

Також скаржник вважає, що можливий важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, а суди попередніх інстанцій не надали належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Концерн «Союзенерго» в установлений Касаційним господарським судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є зменшення відповідачу розміру нарахованої пені та штрафу за прострочення поставки товару позивачу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару позивачу, врахував повне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшив на 50% суму пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача, а саме: пені до 222 996, 30 грн, штрафу до 61102, 30 грн.

При цьому змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 222 996, 30 грн - пені та 61 102, 30 грн - 7% штрафу, апеляційний господарський суд зазначив, що порушенням строків поставки товару збитків позивачу не завдано (відсутні докази), сума штрафних санкцій є надмірно великими і становлять третину вартості товару, поставленого з порушенням строків, а тому є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає в зловживанні своїм правом, завдаючи шкоду постачальнику, оскільки останній, дотримуючись вимог договору в частині погодження графіку випробувань, змушений був припуститися до порушення строків поставки і несе збитки на суму штрафних санкцій (568 197, 21 грн).

Отже, для усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача, оскільки збитків йому не завдано, судом апеляційної інстанції зменшено суму штрафних санкцій до 56 819,72 грн, стягнувши з відповідача 44 599,26 грн пені та 12 220,46 грн штрафу.

Верховний Суд вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги доводи відповідача, врахував інтереси обох сторін та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що суд попередніх інстанцій необґрунтовано зменшили розмір пені та штрафу не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Тобто оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування в цій частині.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації»), у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації», повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №904/2847/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець