Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.01.2019 року у справі №904/621/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 904/621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представника Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - Ніколаєва Д.Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2018

у складі колегії суддів: Вечірка І.О., Березкіної О.В., Кузнецова В.О.

у справі за позовом ОСОБА_5

до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013; далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. Позивач, ОСОБА_5, з 2011 року працювала на ДП «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є відповідач - АТ «Криворізька теплоцентраль». 25.10.2016 позивача переведено на посаду головного юрисконсульта та 03.02.2017 наказом № 31-к звільнено на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

2. 23.03.2017 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/128/17 порушено провадження у справі про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль».

3. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2017 у справі № 212/1205/17-ц позивача поновлено на посаді головного юрисконсульта АТ «Криворізька теплоцентраль».

4. Наказом (розпорядженням) відповідача від 11.05.2017 № 156-к позивача поновлено на роботі з 03.02.2017.

5. 27.07.2017 наказом АТ «Криворізька теплоцентраль» № 203-к позивача звільнено за власним бажанням згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України.

6. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017 у справі № 212/1205/17-ц апеляційну скаргу представника ПАТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2017 скасовано, в задоволенні позовних вимог позивача до ПАТ «Криворізька теплоцентраль» про поновлення на роботі відмовлено.

7. Постановою Верховного Суду від 19.02.2018 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017 залишено без змін.

8. Разом з тим, 26.07.2017 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення 18 095, 07 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, 48 253, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 5 000 грн витрат на правову допомогу.

9. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 у справі № 904/7538/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_5 48 253, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3 636, 50 грн витрат на послуги адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 904/7538/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 скасовано в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги. Стягнуто з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_5 18 095 грн матеріальної допомоги.

11. 05.02.2018 відповідачем проведено розрахунок з позивачем щодо матеріальної допомоги в розмірі 14 566, 48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 643. Решту суми спрямовано на погашення податків, що підтверджено платіжними дорученнями №№ 641, 642.

12. Несвоєчасна виплата відповідачем матеріальної допомоги позивачу і стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

13. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 закрито провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль».

Подання позовної заяви

14. 14.02.2018 ОСОБА_5 з огляду на зазначені вище обставини подала до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до ПАТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку в розмірі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 212 832, 49 грн.

15. Позовні вимоги мотивовано нездійсненням відповідачем сплати матеріальної допомоги в день звільнення, на яку позивачем нараховано середній заробіток за час затримання розрахунку.

Розгляд справи судами

16. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 замінено ПАТ «Криворізька теплоцентраль» його правонаступником - АТ «Криворізька теплоцентраль». Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 212 832, 49 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 3 192, 49 грн судового збору.

17. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 904/7538/17 фактично підтверджено безпідставну невиплату відповідачем позивачу матеріальної допомоги, яку не сплачено позивачеві й при звільненні, суд вважає нарахування позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку правомірним. Відповідачем не доведено, що розрахунок позивача здійснено невірно та до нього було помилково включено матеріальну допомогу. Стосовно поновлення позивача на роботі на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2017 року у справі № 212/1205/178-ц та наказу (розпорядження) відповідача від 11.05.2017 № 156-К, отримання в подальшому позивачем заробітної плати, суд першої інстанції зазначив, що поновлення на роботі позивача ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача щодо сплати матеріальної допомоги, визначеної постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/7538/17 від 01.02.2018 року. Щодо посилання відповідача на встановлення чотириденного робочого тижня у відповідності до наказу від 08.02.2017 № 76 суд вважає, що вказаний наказ видано після звільнення позивача, а тому не може розповсюджуватись на нього. Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги (з урахуванням їх зменшення) в частині нарахування середнього заробітку за час затримання розрахунку за період з 03.02.2017 (дата звільнення) по дату фактичного розрахунку - 05.02.2018 - 247 днів затримки розрахунку, що складає 212 832,49 грн (247 днів х 861,67 грн).

18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 змінено. Викладено абзаци 2, 3, 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Позов гр. ОСОБА_5, м. Кривий Ріг, до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг, про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку в розмірі 212 832, 49 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.03.2018) задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 112 878, 77 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» в дохід Державного бюджету 1 693, 18 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви». У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 залишено без змін.

19. Апеляційним судом констатовано порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль», а стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є за своєю природою вимогою до боржника, яка стосується формування конкурсної маси боржника-відповідача за рахунок грошових вимог кредиторів, в тому числі кредиторів по заробітній платі, та можливостей їх погашення за рахунок активів боржника у справі про банкрутство № 904/128/17. Однак цей позов було розглянуто у позовному провадженні у справі № 904/621/18, а не в межах провадження у справі про банкрутство № 904/128/17.

Водночас, на час розгляду цієї справи в апеляційній інстанції провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль» було закрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018.

Тому суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та направлення матеріалів справи для розгляду в межах справи № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль», у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції переглянуто в апеляційному порядку позовну заяву ОСОБА_5 по суті з наданням відповідної правової оцінки обґрунтованості позовних вимог у певній частині.

Зокрема, суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 04.09.2018 у справі № 910/69668/16 щодо застосування статей 117 і 235 КЗпП України та недопустимості подвійного стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника, оскільки протилежне не буде співмірним із правами працюючого працівника, який отримує лише одну заробітну плату за виконану роботу.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції не перевірив правильності застосування приписів трудового законодавства при розгляді позовних вимог ОСОБА_5 як працівника підприємства-боржника, яку було поновлено на роботі за рішенням суду в порядку статті 235 КЗпП України, зважаючи на обставини заявлення нею раніше позовної вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині нарахування середнього заробітку за час затримання розрахунку підлягають задоволенню за період, який не охоплюється виплатою ОСОБА_5 середнього заробітку після припинення трудових відносин з відповідачем (28.07.2017), та по день фактичного розрахунку (05.02.2018). Вказаний період складає 131 робочий день. Відповідно з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці до звільнення, яка складала 861, 67 грн, розмір позовних вимог, що підлягає задоволенню, становить 112 878, 77 грн (861, 67 грн х 131 день).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. 09.01.2019 ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018.

Посилання зроблені на неправильне застосування положень статей 116, 117 КЗпП України з огляду на необхідність виплати працівникові середнього заробітку за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці. Крім того, зазначається про невірне застосування статті 10 Закону про банкрутство, оскільки вимоги позивача є поточними і підлягають розгляду в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

21. 14.02.2018 до Верховного Суду від АТ «Криворізька теплоцентраль» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, в якому з посиланням на правильність висновків суду апеляційної інстанції наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення у зв'язку з таким.

24. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вимоги позивача підлягають розгляду в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно з частиною четвертою статті 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, в тому числі трудові спори (стягнення заробітної плати, поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника тощо).

Оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 закрито провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль», то відповідно суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та направлення матеріалів справи для розгляду в межах справи № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль», а відтак вірно судом апеляційної інстанції переглянуто в апеляційному порядку позовну заяву ОСОБА_5 по суті з наданням відповідної правової оцінки обґрунтованості позовних вимог у певній частині.

25. Судова колегія не погоджується і з посиланням скаржника на неправильне застосування положень статей 116, 117 КЗпП України з огляду на таке.

26. Положення статей 116 та 117 КЗпП України свідчать, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. У разі невиконання такого обов'язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці. При цьому, до предмета доказування при розгляді зазначеного спору входять такі юридичні факти, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та проведення роботодавцем остаточного розрахунку із звільненим працівником.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при звільненні ОСОБА_5 03.02.2017 відповідачем не було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення. При цьому, ОСОБА_5 мала право на отримання матеріальної допомоги відповідно до умов Колективного договору АТ «Криворізька теплоцентраль».

28. Водночас, статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що матеріальна допомога входить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які, в свою чергу, входять до структури заробітної плати.

29. Таким чином, позивач мав правові підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку в зв'язку із невиплатою матеріальної допомоги під час звільнення.

30. Однак, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо недопущення подвійного стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника, викладеної у постанові від 04.09.2018 у справі № 910/6968/16, суд апеляційної інстанції вірно визначив період затримки розрахунку з позивачем з огляду на конкретні обставини справи.

31. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 у справі № 904/7538/17 стягнуто з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь позивача 48 253, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 03.02.2017 по 16.05.2017.

Крім того, після поновлення ОСОБА_5 на роботі згідно з наказом (розпорядженням) відповідача від 11.05.2017 № 156-к вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем та отримувала заробітну плату до моменту звільнення за власним бажанням - 27.07.2018.

32. Відтак, з урахуванням цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо нарахування середнього заробітку за час затримання розрахунку за період, починаючи з 28.07.2017, та до дня фактичного розрахунку - 05.02.2018.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Таким чином, оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_5 і про залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2018.

В. Висновки про правильне застосування норм права

34. З урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо недопущення подвійного стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника, викладеної у постанові від 04.09.2018 у справі № 910/6968/16, суд апеляційної інстанції вірно визначив період затримки розрахунку з позивачем з огляду на стягнення за рішенням суду з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь позивача 48 253, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 03.02.2017 по 16.05.2017, а також у зв'язку з виплатами після поновлення на роботі позивачеві заробітної плати до моменту звільнення за власним бажанням.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 904/621/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк