Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.11.2023 року у справі №907/568/21
Постанова КГС ВП від 25.10.2023 року у справі №907/568/21
Постанова КГС ВП від 25.10.2023 року у справі №907/568/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/568/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"

на рішення Господарського суду Закарпатської області

(суддя - Пригуза П.Д.)

від 30.11.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Галушко Н.А., Малех І.Б.)

від 15.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.05.2023)

у справі №907/568/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"

про стягнення 5 163 926,71 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Блажко У.В.

відповідача - Янєв М.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (далі - ТОВ "Закарпаттяенергозбут") про стягнення 5 163 926,71 грн, з яких: 565 017,77 грн 3% річних, 2 207 817,92 грн інфляційних втрат, 2 374 847,19 грн пені, 16 243,87 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0195-02024 від 01.01.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати цих послуг. Правовими підставами позову визначено статті 525 526 530 625 629 Цивільного кодексу України та положення статті 193 Господарського кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 565 017,77 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 2 207 817,92 грн - інфляційних втрат, 237 484,71 грн - пені, 16 243,87 грн - штрафу. В іншій частині щодо стягнення пені в сумі 2 137 362,48 грн в позові відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 1 027 069,12 грн мотивоване тим, що в період з 08.04.2020 по 26.01.2021 підлягали застосуванню положення постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - постанова НКРЕКП від 08.04.2020 № 766).

Місцевий господарський суд також врахував належну і добросовісну поведінку відповідача в період здійснення платежів за договором, його соціальне значення та фінансовий стан, в зв`язку з чим задовольнив клопотання відповідача та дійшов висновку про зменшення розміру пені на 90% від заявленої суми до 237 484,71 грн.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 скасовано частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 16 243,87 грн штрафу. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог. При цьому, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення нарахованого позивачем штрафу та відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, виходив з того, що судом першої інстанції не враховано пункт 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 щодо заборони нарахування у період з 08.04.2020 до 26.01.2021 штрафу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №907/568/21, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 137 362,48 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 16 243,87 грн, в іншій частині залишити без змін.

3.2. Підставами касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 08.03.2020 у справі №902/417/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України); від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18 (щодо застосування статей 74 86 Господарського процесуального кодексу України); від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 (щодо принципу змагальності сторін).

3.5. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

3.6. Так підставою касаційного оскарження товариство зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, щодо застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766, мотивуючи зазначене тим, що право позивача нараховувати та стягувати штрафні санкції за порушення господарського зобов`язання передбачено законодавчими актами, тому і позбавлення такого права має бути передбачено законом, а не підзаконним актом, тобто неможливо тлумачити постанову Регулятора як таку, що позбавляє позивача права на застосування штрафних санкцій до контрагента у разі порушення зобов`язання.

3.7. Також з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення 3 010 320,40 грн, з яких 3% річних у розмірі 565 017,77 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 207 817,92 грн та пені в розмірі 237 484,71 грн та в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.8. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №910/4192/21, від 27.01.2021 у справі №175/4348/17 (щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 86 104 236 269 Господарського процесуального кодексу України).

3.10. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.11. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах стосовно нарахування інфляційних втрат за період прострочення заборгованості, що становить менше або дорівнює 15 дням.

3.12. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.13. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив та залишив без оцінки в порушення вимог статей 86 104 236 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта, складений за результатами проведення судової економічної експертизи, призначеної Західним апеляційним господарським судом у цій справі, та взагалі не розглянув клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи, чим порушив принцип рівності усіх учасників процесу.

3.14. У відзиві на касаційну скаргу позивача ТОВ "Закарпаттяенергозбут" заперечує проти вимог касаційної скарги та просить останню залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення пені та штрафу, обґрунтовано застосували положення Постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21. Також вважає обґрунтованим зменшення заявленої до стягнення позивачем суми пені на 90%, оскільки відповідач не здійснював злісного ухилення від виконання своїх обов`язків по сплат планових платежів за договором, а здійснював їх по мірі власної фінансової можливості без великих періодів прострочення.

3.15. В свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу відповідача ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначила про її необґрунтованість виходячи з того, що відповідачем при розгляді справи судами попередніх інстанцій не ставилося під сумнів нарахування інфляційних за період, що становить 15 або менше днів, тому зазначене судами не встановлювалося. Щодо доводів касаційної скарги відповідача про ненадання оцінки висновку експерта, позивач зазначив, що у додатковій постанові від 12.07.2023 у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив підстави його неприйняття. Також апеляційним судом правомірно не задоволено клопотання про призначення додаткової експертизи, оскільки правомірність нарахування інфляційних втрат підтверджена практикою Верховного Суду у справах №908/1006/21, №912/1941/21, №904/5899/21.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП) та ТОВ "Закарпаттяенергозбут' (користувач) 01.01.2019 укладено договір за № 0195-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір), за змістом якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

29.07.2019 внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у Приватне акціонерне товариство" утворено НЕК "Укренерго" як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків вказаного ДП відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 статуту НЕК "Укренерго".

За змістом укладеного сторонами договору та відповідно до пункту 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи передачі повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць;

- визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток 2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

Пунктом 5.1 договору визначено, що планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год).

Пунктом 6.2 договору установлено поетапний порядок здійснення розрахунку:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:

- 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати в указані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач:

- передає оператору системи передачі письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги;

- сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.

Згідно із пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документ в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку оператор системи передачі має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, оператор системи передачі (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

У разі недотримання оператором системи передачі цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання оператором системи передачі зобов`язань щодо повернення коштів.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.

Згідно із підпунктом 1 пункту 7.1 договору оператор системи передачі має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.

Цьому праву оператора системи передачі кореспондує встановлений підпунктом 3 пункту 9.3 договору обов`язок користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв послуги з передачі електричної енергії, а саме:

Послуги надані у липні 2019 року:

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 24.06.2019 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у липні 2019 року в розмірі 117 802 000 МВт/год.

Сторони 31.07.2019 підписали акт приймання-передачі послуги за липень 2019 року на суму 48 780 454,85 грн з ПДВ за тарифом 347,43 грн.

Фактичний обсяг 117 003,077 МВт/год

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 16.08.2019 отримало акт за липень 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони 28.11.2019 підписали акт коригування до акта за липень, яким скоригували вартість наданих НЕК "Укренерго" послуг за липень 2019 року. Відповідно до акта коригування вартість наданих в липні 2019 року послуг становить 49 045 697,23 грн з ПДВ.

Послуги, надані у серпні 2019 року.

НЕК "Укренерго" та ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 31.08.2019 підписали акт приймання-передачі послуги за серпень 2019 на суму 46 334 739,19 грн за тарифом 312,14 грн.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 17.09.2019 отримало акт за серпень 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 18 923 175,36 грн за послуги за серпень 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у квітні 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 20.03.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у квітні 2020 року в розмірі 129 015 000 МВт/год.

Сторони 02.11.2020 підписали акт коригування до акта за квітень, яким скоригували вартість наданих НЕК "Укренерго" послуг за квітень 2020 року. Відповідно до акта коригування вартість наданих в квітні 2020 року послуг становить 23 483 039,08 грн з ПДВ.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 23 632 898,88 грн за послуги за квітень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у травні 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 24.04.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у травні 2020 року в розмірі 119 809 000 МВт/год.

Сторони 31.05.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за травень 2020 року на суму 22 492 494,06 грн з ПДВ за тарифом 155,40 грн.

Фактичний обсяг 120 616,120 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 23.06.2020 отримало акт за травень 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони 17.11.2020 підписали акт коригування до акта за травень, яким скоригували вартість наданих НЕК "Укренерго" послуг за травень 2020 року. Відповідно до акта коригування вартість наданих в травні 2020 року послуг становить 22 546 229,02 грн з ПДВ.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 21 729 314,82 грн за послуги за травень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у червні 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 25.05.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у червні 2020 року в розмірі 116 790 000 МВт/год.

Сторони 30.06.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за червень 2020 року на суму 20 774 738,20 грн з ПДВ за тарифом 155,40 грн.

Фактичний обсяг 111 404,645 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 21.07.2020 отримало акт за червень 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони 25.11.2020 підписали акт коригування до акта за червень, яким скоригували вартість наданих НЕК "Укренерго" послуг за червень 2020 року. Відповідно до акта коригування вартість наданих в червні 2020 року послуг становить 21 062 375,21 грн з ПДВ.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 22 066 636,21 грн за послуги за червень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у серпні 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 23.07.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у серпні 2020 року в розмірі 112 140 000 МВт/год.

Сторони 31.08.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за серпень 2020 року на суму 33 954 136,93 грн з ПДВ за тарифом 240,23 грн.

Фактичний обсяг 117 783,433 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 21.09.2020 отримало акт за серпень 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 31 603 881,28 грн за послуги за серпень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у вересні 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 25.08.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у вересні 2020 року в розмірі 117 137 000 МВт/год.

Сторони 30.09.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за вересень 2020 року на суму 33 278 275,87 грн з ПДВ за тарифом 240,23 грн.

Фактичний обсяг 115 438,94 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 26.10.2020 отримало акт за вересень 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони 19.02.2021 підписали акт коригування до акта за вересень 2020, яким скоригували вартість наданих НЕК "Укренерго" послуг за вересень 2020 року. Відповідно до акта коригування вартість наданих в вересні 2020 року послуг становить 32 856 023,02 грн з ПДВ.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 35 394 652,08 грн за послуги за вересень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у листопаді 2020 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 19.10.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у листопаді 2020 року в розмірі 137 929 000 МВт/год.

Сторони 30.11.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за листопад 2020 року на суму 43 592 948,26 грн з ПДВ за тарифом 240,23 грн.

Фактичний обсяг 115 219,485 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" отримало акт за листопад 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 34 579 840,76 грн за послуги за листопад 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у грудні 2020 року.

Сторони 31.12.2020 підписали акт приймання-передачі послуги за грудень 2020 року на суму 64 419 094,75 грн з ПДВ за тарифом 312,76 грн.

26.03.2021 ТОВ "Закарпаттяенергозбут" отримало акт за грудень 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 64 419 094,75 грн за послуги за грудень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у січні 2021 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 23.12.2020 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у січні 2021 року в розмірі 182 391 500 МВт/год.

Сторони 31.01.2021 підписали акт приймання-передачі послуги за січень 2021 року на суму 61 238 379,44 грн з ПДВ за тарифом 293,93 грн.

Фактичний обсяг 173 619,511 МВт/год.

01.03.2021 ТОВ "Закарпаттяенергозбут" отримало акт за січень 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 61 238 379,44 грн за послуги за січень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у лютому 2021 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 21.01.2021 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у лютому 2021 року в розмірі 153 040 200 МВт/год.

Сторони 28.02.2021 підписали акт приймання-передачі послуги за лютий 2021 року на суму 59 468 595,17 грн з ПДВ за тарифом 293,93 грн.

Фактичний обсяг 168 601,921 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 26.03.2021 отримало акт за лютий 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 59 046 342,32 грн за послуги за лютий 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у березні 2021 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 24.02.2021 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у березні 2021 року в розмірі 146 146 000 МВт/год.

Сторони 31.03.2021 підписали акт приймання-передачі послуги за березень 2021 року на суму 55 827 663,10 грн з ПДВ за тарифом 293,93 грн.

Фактичний обсяг 158 279,361 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" отримало акт за березень 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 55 827 663,10 грн за послуги за березень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Послуги надані у квітні 2021 року.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 23.03.2021 повідомило НЕК "Укренерго" про намір отримати послугу у квітні 2021 року в розмірі 133 073 715 МВт/год.

Сторони 30.04.2021 підписали акт приймання-передачі послуги за квітень 2021 року на суму 50 264 106,44 грн з ПДВ за тарифом 293,93 грн.

Фактичний обсяг 142 505,887 МВт/год.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" отримало акт за квітень 2021 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та відстеженням трек номеру поштового відправлення.

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" сплатило 50 264 106,44 грн за послуги за квітень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Причиною виникнення спору у цій справі стало питання наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.

Зі змісту касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" вбачається, що предметом касаційного перегляду є постанова Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2022 в частині відмови у стягненні пені та штрафу.

Разом з тим ТОВ "Закарпаттяенергозбут" оскаржує судові рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 565 017,77 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 207 817,92 грн та пені в розмірі 237 484,71 грн.

5.4. Так, частково відмовляючи у стягненні з відповідача нарахованих позивачем сум пені та штрафу, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що в період з 08.04.2020 по 26.01.2021 підлягали застосуванню положення пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - постанова НКРЕКП від 08.04.2020 № 766) щодо ненарахування пені та штрафу за порушення строків розрахунку за послуги з передачі електроенергії.

При цьому, суди, врахувавши належну і добросовісну поведінку відповідача в період здійснення платежів за договором, його соціальне значення та фінансовий стан, задовольнили клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% від заявленої суми до 237 484,71 грн.

5.5. ПрАТ "НЕК "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 08.03.2020 у справі №902/417/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19; а також положень статей 74 86 Господарського процесуального кодексу України та принципу змагальності сторін щодо дослідження наявності підстав для зменшення пені на предмет чи є цей випадок винятковим, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18; від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (як оператором системи передач (ОСП)) та ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (як користувачем системи передачі) було укладено договір про надання послуг, згідно з яким НЕК "Укренерго" зобов`язується надавати послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а ТОВ "Закарпаттяенергозбут" зобов`язується здійснювати оплату за послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свого обов`язку зі сплати коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, що є підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у договорі погодили застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до пункту 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 щодо тимчасового припинення застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги, яке діяло в період з 08.04.2020 по 26.01.2021, який частково перетинається зі строком, за який позивачем нараховано пеню.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання, нетривалий характер прострочення зобов`язання, відсутність доказів заподіяння будь-яких збитків позивачу невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, а також застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційних, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про зменшення суми пені до 237 484,71 грн, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру пені і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

5.6. ПрАТ "НЕК "Укренерго" підставою касаційного оскарження також зазначило пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, щодо застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Мотивуючи наявність підстав для відступу, скаржник зазначив, що право позивача нараховувати та стягувати штрафні санкції за порушення господарського зобов`язання передбачено законодавчими актами, тому і позбавлення такого права має бути передбачено законом, а не підзаконним актом, тобто неможливо тлумачити постанову Регулятора як таку, що позбавляє позивача права на застосування штрафних санкцій до контрагента у разі порушення зобов`язання.

Крім того скаржник вважає, що при винесенні постанови у справі №912/1941/21, Верховний Суд залишив поза увагою непорушний принци юриспруденції: "закон спеціальний має перевагу над загальним" і може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Предметом позову у цій справі № 907/568/21 є вимога ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 565 017,77 грн 3% річних, 2 207 817,92 грн інфляційних втрат, 2 374 847,19 грн пені, 16 243,87 грн штрафу, нарахованих позивачем у зв`язку з порушенням ТОВ "Закарпаттяенергозбут" умов договору про надання послуг щодо здійснення своєчасного розрахунку за договором за період липень, серпень 2019 року, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року.

Подібними до справи, що розглядається, за суб`єктним складом, предметом та підставами позову і правовим регулюванням, є правовідносини, що виникли у справі №912/1941/21 за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 390 693,29 грн 3% річних, 1 425 345,80 грн пені та 1 028 787,92 грн штрафу, що були нараховані НЕК "Укренерго" у зв`язку з порушенням ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" умов договору про надання послуг щодо здійснення своєчасного розрахунку за договором за період січень, грудень 2019 року, січень, лютий, квітень, серпень, листопад, грудень 2020 року, січень - березень 2021 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (як оператором системи передач (ОСП)) та ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (як користувачем системи передачі) було укладено договір про надання послуг, згідно з яким НЕК "Укренерго" зобов`язується надавати послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а ТОВ "Закарпаттяенергозбут" зобов`язується здійснювати оплату за послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до договору про надання послуг ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передач (далі - ОСП), а ТОВ "Закарпаттяенергозбут" - користувачем системи передачі (далі - користувач системи).

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

ОСП - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина четверта статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент укладення договору), отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

Так, у пункті 6.7 типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії встановлено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.

Аналогічні положення містяться у пункті 6.7 договору про надання послуг, укладеного між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Закарпаттяенергозбут", що відповідає змісту пункту 6.7 типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Постановами НКРЕКП від 21.06.2019 № 1120, від 05.11.2019 № 2267, від 07.02.2020 №360 до додатку 6 до Кодексу системи передачі внесені зміни. Зокрема змінено його назву на Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, а аналогічний за змістом пункту 6.7 попередньої редакції типового договору викладено у пункті 5.7.

Відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно із частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вже зазначалося, НКРЕКП затвердив типову форму договору про надання послуг з передачі електричної енергії як додаток 6 до Кодексу системи передачі, в якому містяться, зокрема, положення стосовно нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі, а ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Закарпаттяенергозбут" уклали договір про надання послуг відповідно до змісту вказаного затвердженого типового договору, від якого вони не можуть відступати.

Відповідно до пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1 - 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі. Електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".

Постановою НКРЕКП від 30.04.2020 № 905 пункт 1 постанови від 08.04.2020 № 766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту:

1. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний".

2. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766" виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі №912/1941/21 дійшла висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021.

За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зазначив, що система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

Підзаконним нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий суб`єктом нормотворчості на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України, спрямований на їх реалізацію, та який не повинен їм суперечити.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування положень постанови від 08.04.2020 № 766 викладені також в постановах від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у касаційній скарзі не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про наявність підстав для відступлення від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.

Також за доводами касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" суди попередніх інстанцій застосували дію постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на нараховану пеню за прострочення зобов`язань з оплати планових платежів за січень 2021 року за період з 27.01.2021 по 28.02.2021.

Перевіривши за доводами позивача встановлені судами попередніх інстанцій періоди нарахування пені, колегія суддів зазначає, що судами помилково не враховано, що пеня за прострочення платежу за січень 2021 року нарахована в тому числі і за період після 26.01.2021, коли дія пункту 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 втратила чинність шляхом її виключення. Проте, враховуючи застосування судами дискреційних повноважень щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

5.7. Також з касаційною скаргою звернулося ТОВ "Закарпаттяенергозбут", якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 565 017,77 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 207 817,92 грн та пені в розмірі 237 484,71 грн та в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.8. В якості підстави касаційного оскарження ТОВ "Закарпаттяенергозбут" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, статті 86 104 236 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №910/4192/21, від 27.01.2021 у справі №175/4348/17.

Крім того, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив та залишив без оцінки в порушення вимог статей 86 104 236 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта, складений за результатами проведення судової економічної експертизи, призначеної Західним апеляційним господарським судом у цій справі, та взагалі не розглянув клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи, чим порушив принцип рівності усіх учасників процесу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі №907/568/21, якою частково задоволено клопотання ТОВ "Закарпаттяенергозбут" про призначення судової економічної експертизи, призначено у справі № 907/568/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз". На вирішення експертизи поставлено питання: "Чи входить до складу тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" індекс споживчих цін (індекс інфляційних втрат) за період квітень 2020 року по квітень 2021 року та який його розмір?".

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У додатковій постанові від 12.07.2023 у цій справі суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на поставлене судом апеляційної інстанції питання експертом відповіді не надано, висновки експертизи судом використані не були.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 31.05.2022 у справі №910/4192/21, від 27.01.2021 у справі №175/4348/17, оскільки у зазначених справах судом встановлено недослідження та залишення без оцінки висновку експерта, що потягло порушення норм процесуального права щодо всебічного, повного, об`єктивного дослідження доказів у справі.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи є необґрунтованими, оскільки відповідно до протокольної ухвали, оголошеної в судовому засіданні 03.05.2023, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.05.2023 у справі №907/568/21, за результатами розгляду клопотань відповідача про виклик експерта та призначення експертизи ухвалено у задоволенні клопотань відмовити.

Отже, наведені ТОВ "Закарпаттяенергозбут" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.9. Також однією із підстав касаційного оскарження ТОВ "Закарпаттяенергозбут" зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах стосовно нарахування інфляційних втрат за період прострочення заборгованості, що становить менше або дорівнює 15 дням.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Така судова практика стосовно застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є сталою і послідовною та неодноразово відображалась у постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладено висновок про те, що з огляду на вимоги статей 79 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Проте, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат повністю, суди при застосуванні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не дотрималися методики обрахунку, яка відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Судами встановлено, що у червні, серпні, вересні та грудні 2020 року, січні та квітні 2021 року періоди прострочення відповідачем зобов`язання з оплати становили менше 15 днів. Зокрема, за червень 2020 року (період нарахування за прострочення оплати з 26.06.2020 по 26.06.2020) у розмірі 1 100,26 грн, за серпень 2020 року (період нарахування з 11.08.2020 по 11.08.2020) у розмірі 98,36 грн, (період нарахування з 26.08.2020 по 26.08.2020) у розмірі 327,87 грн, за вересень 2020 року (період нарахування з 26.09.2020 по 27.09.2020) у розмірі 2 330,20 грн, за грудень 2020 року (період нарахування з 15.12.2020 по 23.12.2020) у розмірі 21 961,64 грн, (період нарахування з 11.12.2020 по 23.12.2020) у розмірі 111 961,63 грн, за січень 2021 року (період нарахування з 06.01.2021 по 20.01.2021) у розмірі 167 264,24 грн, (період нарахування з 12.01.2021 по 25.01.2021) у розмірі 167 264,24 грн, за квітень 2021 року (період нарахування з 13.04.2021 по 25.04.2021) у розмірі 63 983,95 грн.

Разом з тим, встановивши, що прострочення за наведені вище періоди становлять 15 або менше 15 днів, суди дійшли помилкового висновку про стягнення інфляційних втрат в розмірі 536 292,39 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 1 671 525,53 грн (2 207 817,92 грн - 536 292,39 грн = 1 671 525,53 грн).

Правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії також підтверджується судовою практикою, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №908/1006/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 13.12.2022 у справі №903/989/21.

Доводів стосовно стягнення судами попередніх інстанцій з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на користь позивача сум 3% річних та пені, касаційна скарга не містить.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повне задоволення інфляційних втрат, а також оскільки виправлення відповідної помилки не потребує з`ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних у справі в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 536 292,39 грн судових рішень та ухвалення в цій частині нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з пунктом 2 частини першої, пунктом 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 236 238 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №907/568/21 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 536 292,39 грн та судового збору в сумі 8 044,39 грн скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №907/568/21 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, б. 18, код ЄДРПОУ 41999833) 12 066,58 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, 16 088,77 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Закарпатської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко