Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.08.2018 року у справі №5/530-03
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №5/530-03
Постанова ВГСУ від 07.07.2015 року у справі №5/530-03
Ухвала КГС ВП від 15.08.2018 року у справі №5/530-03

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 5/530-03

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник Відкрите акціонерне товариство "Жмеринський завод "Сектор",

ліквідатор ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражний керуючий Сокольвак М.В. не з'явився,

ініціюючий кредитор Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі,

представник кредитора не з'явився,

кредитор ОСОБА_5, особисто (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу

ОСОБА_5,

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 (щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" та бюджетні і цільові фонди подати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)

у складі колегії суддів: Крамар С.І. (головуючий), Вибодовський О.Д., Грамчук І.В.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018

у складі колегії суддів: Демидюк О.О.(головуючий), Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.

у справі за заявою

Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.10.2003, за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Жмеринці, порушено провадження у справі № 5/530-03 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" (далі ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", боржник).

2. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626, 95 грн. (т. 2, а.с. 192 - 194).

3. Постановою господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 у справі №5/530-03 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.

4. Строк ліквідаційної процедури ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

5. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у цій справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_5 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн. та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов'язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів (т. 5, а.с. 116)

6. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.07.2013 у справі №5/530-03 зобов'язано ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ОСОБА_5, зазначивши загальну суму його вимог в розмірі 75 639, 44 грн., уточнений реєстр вимог кредиторів надати суду (т. 42, а.с. 34 35); ухвалою суду від 19.08.2013 ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. повторно зобов'язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині збільшення кредиторських вимог ОСОБА_5, а також зобов'язано виконати усі передбачені законом та постановою ВГСУ від 24.04.2012 у даній справі дії у ліквідаційній процедурі ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", докази чого надати суду (т. 42, а.с. 50 51).

7. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_5 задоволено частково; визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі №5/530-03, стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_5; в частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. по результатам його діяльності із жовтня 2003р. по 12 вересня 2006 та встановлення суми завданих збитків відмовлено (т.47 а.с.175-178).

8. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.09.2017, у зв'язку із неможливістю сформувати колегію у складі трьох суддів для продовження розгляду справи № 5/530-03, її було передано для подальшого розгляду до найбільш територіально наближеного до господарського суду Вінницької області - до господарського суду Хмельницької області,.

9. Ухвалою суду від 28.11.2017 колегією суддів господарського суду Хмельницької області у складі: головуючого судді Крамара С.І., суддів Вибодовського О.Д. та Грамчука І.В. справу №5/530-03 прийнято до свого провадження.

10. 17.10.2017 до господарського суду Хмельницької області надійшла заява кредитора ОСОБА_5 від 26.06.2017 про збільшення кредиторських вимог, в якій заявник просить суд збільшити кредиторські вимоги ОСОБА_5 із 87 719, 61грн. на 7482,33грн. до загальної суми 95 201,94грн. та зобовязати ліквідатора Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів, щодо збільшення кредиторських вимог ОСОБА_5

Клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області визнано вимоги ОСОБА_5 до ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор", стосовно стягнення з ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор" середньої заробітної плати в розмірі 390,91грн., відтак, від 26.11.2016 по 26.06.2017 ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор" зобовязаний здійснювати нарахування заробітної плати ОСОБА_5, виходячи з даної суми, що за цей період становить 7 482,33грн.

11. 17.10.2017 до суду надійшло Клопотання кредитора ОСОБА_5 від 26.06.2017, подане господарському суду Вінницької області, про збільшення кредиторських вимог сторін по справі та винесення окремої ухвали суду, в якій останній просить суд зобов'язати ліквідатора Сокольвака М.В. та нижче вказані бюджетні та цільові фонди: УПФУ м. Жмеринці, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування, надати на адресу суду розрахунок та суму коштів, які повинен сплати ВАТ Жмеринський завод "Сектор" по внескам до даних фондів із суми заборгованості ОСОБА_5 в сумі: 95 201,94 грн., із дати звільнення ОСОБА_5 із підприємства банкрута (27 лютого 2006 року), в розрізі місяців та років (2006-2017 роки). Також, просить господарський суд Вінницької області постановити окрему ухвалу суду, щодо того що цільові та бюджетні фонди навмисно не подають відомості до справи № 5/530-03 в частині того, що з ВАТ Жмеринського заводу "Сектор" є підстави стягнення внесків із середньої заробітної плати ОСОБА_5 із суми: 95 201,94грн. Окрему ухвалу суду спрямувати за належністю до відповідних фондів та установ.

Клопотання заявник обґрунтовує тим, що заборгованість по заробітній платі станом на 26.06.2017 складає 95 201,94грн. Однак бюджетні та цільові фонди: УПФУ м. Жмеринці, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування, не подали належних сум щодо збільшення своїх вимог, за наявності не виплаченої заробітної плати ОСОБА_5

На переконання заявника, у разі ухвалення рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ „Жмеринський завод "Сектор", ОСОБА_5 буде позбавлений права на визначення розміру внесків до Пенсійного фонду України, оскільки таке питання не було предметом судового розгляду, а в подальшому і пенсійного забезпечення.

12. 17.10.2017 кредитором ОСОБА_5 було подано до господарського суду Вінницької області клопотання про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди: УПФУ м. Жмеринки, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, Обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017), з вимогою постановити окрему ухвалу на адресу вказаних організацій у зв'язку з навмисним неподанням до справи відомостей стосовно підстав стягнення внесків із заробітної плати ОСОБА_5 із суми 95 201,94 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

13. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 у справі № 5/530-03, заяву кредитора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ОСОБА_5 від 26.06.2017 про збільшення кредиторських вимог задоволено; зобов'язано ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" внести зміни до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі №5/530-03 та включити грошові вимоги кредитора ОСОБА_5 до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі №5/530-03 у загальному розмірі 95 201,94 грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди: УПФУ м. Жмеринки, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, Обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017) та постановлення окремої ухвали, у зв'язку з навмисним неподанням до справи відомостей стосовно підстав стягнення внесків із заробітної плати ОСОБА_5 із суми 95 201,94 грн., - відмовлено.

14. В частині відмови, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди: УПФУ м. Жмеринки, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, Обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017) не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює відновлення платоспроможності боржника, не має стосунку до предмету заяви про збільшення грошових вимог, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 у справі №5/530-03 (в частині відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_5, щодо зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 за період з 2006-2017) залишено без змін; справу №5/530-03 повернуто до господарського суду Хмельницької області.

16. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 06.02.2018 та постановою апеляційного суду від 02.07.2018 (про відмову в задоволенні клопотань про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди: УПФУ м. Жмеринки, Жмеринську ОДПІ, Жмеринський міськрайонний центр зайнятості, ВД ФССНВ у Жмеринському районі, Обласну організацію профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)), ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою спрямувати справу на продовження розгляду справи до господарського суду Хмельницької області.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Білоуса В.В., судді Ткаченко Н.Г., судді Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2018.

19. Суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоусом В.В., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, 14.08.2018 заявлено самовідвід.

20. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2018, у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса В.В., суддів: Ткаченко Н.Г., Жукова С.В., заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В.В. про самовідвід у справі № 5/530-03 задоволено.

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Катеринчук Л.Й., суддя Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.08.2018 клопотання ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 5/530-03 за касаційною скаргою ОСОБА_5, датою проведення судового засідання визначено 16.10.2018.

23. 19.09.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Лещенка А.М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24. У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Катеринчук Л.Й., суддя Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018.

25. Ухвалою Суду, у визначеному складі суддів, від 01.10.2018 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Лещенка А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції 16.10.2018 у справі № 5/530-03 відмовлено.

26. 09.10.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Лещенка А.М. надійшов Відзив на касаційну ОСОБА_5 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою залишити оскаржені судові акти без змін, а також Заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/530-03 клопотання арбітражного керуючого Лещенка А.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Вінницьким міським судом Вінницької області задоволено.

28. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018, у судовому засіданні, оголошено перерву у справі № 5/530-03 до 25.10.2018.

29. 17.10.2018 до Верховного Суду (електронною поштою) від ОСОБА_5 надійшли Заяви до касаційної скарги про участь скаржника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про прийняття до уваги додаткових пояснень стосовно не подання ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" за період 2003-2006 персоніфікованого обліку щодо ОСОБА_5 по ДП "Радіосервіс" при ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

30. Ухвалою Суду від 17.10.2018 у цій справі Клопотання ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції 25.10.2018.

31. За Розпорядженням Заступника керівника апарату керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.10.2018 № 2720, у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., для розгляду справи № 5/530-03 визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й.,Ю Жуков С.В.

32. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2018 у визначеному складі суддів, справу № 5/530-03 прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи у раніше призначену дату (25.10.2018).

33. ОСОБА_5, у судовому засіданні (в режимі відеоконференції), повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Суд скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 та постанову Рівненського апеляційного суду від 02.07.2018 (про відмову в задоволенні клопотань ОСОБА_5 щодо зобов'язання ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" подати внески до фондів по заборгованості перед ОСОБА_5 за період 2006-2017); спрямувати справу на продовження розгляду справи до господарського суду Хмельницької області.

34. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ОСОБА_5)

35. Скаржник доводить порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 11 65 73 75 76 77 78 79 ГПК України, п. 95 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Іванов Ю.М. проти України", не врахування правої позиції Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у цій справі, ст. 13 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судових рішень, що набули законної сили, щодо виплати заробітної плати ОСОБА_5 та при цьому сум сплати відповідних внесків до бюджетних та цільових фондів; норм чинного законодавства, що регулює процес розгляду справ про ліквідацію підприємств та подачу звітності до цільових фондів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені процесуальним законом межі розгляду справи, доводи та вимоги касаційної скарги, межі апеляційного перегляду, предметом даного касаційного перегляду є ухвала господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 (в частині Клопотання про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)) та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 5/530-03.

Враховуючи наведені вище приписи ст. 300 ГПК України, колегія суддів не приймає до розгляду вимоги ОСОБА_5 наведені у Заяві до касаційної скарги від 17.10.2018 про зобов'язання суд першої інстанції вирішити питання про надання персоніфікованого обліку через діючого ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" щодо ОСОБА_5 по ДП "Радіосервіс" при ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по всім бюджетним та цільовим фондам, за період з 2003-2006 років коли заявник перебував в трудових відносинах із ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", сплата коштів відбулась, а відомості у паперових та електронних носіях не подані, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій.

37. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Верховний суд констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас, під час розгляду Клопотання ОСОБА_5 (зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)), господарські суди попередніх інстанцій не встановили наявність/відсутність порушеного права ОСОБА_5, за захистом якого він звернувся.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 є визнаним кредитором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" з заробітної плати.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За вимогами ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У частині третій статті 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 N 8-рп/2013 вказується, що "у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".

Статтею 11 Конвенції Міжнародної організації праці № 95, яка ратифікована Україною 04 серпня 1961 року визнано, що у разі банкрутства або ліквідації підприємства працівники, "зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством" і яку буде виплачено, як привілейований кредит, до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку. Порядок черговості погашення привілейованого кредиту має визначатися національним законодавством.

Аналізуючи наведене вище, слід дійти висновку, що права кредиторів з заробітної плати є привілейованими, обов'язковими та мають бути захищені на державному рівні.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій, враховуючи зміст Клопотання ОСОБА_5 (що є предметом даного розгляду у справі про банкрутство) не досліджено та не з'ясовано змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, а також не враховано мету звернення такої особи до суду.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу судів на наступне.

Стаття 46 Конституції України встановлює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Власник здійснює відрахування із нарахованої працівникові заробітної плати працівника податку з доходів фізичних, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття і на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням не як сторона трудових правовідносин, а як агент (повірений) держави.

Мається на увазі, що працівник як суб'єкт, що отримує доходи на території України, перебуває в податкових правовідносинах з державою, яка покладає на власника (підприємства, установи, організації, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю) публічно-правовий обов'язок відрахування податку на доходи фізичних осіб і зазначених зборів із заробітку працівника.

Таким чином, на відрахування податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових зборів не поширюється дія обмежень, встановлених ст. 128 КЗпП і ст. 70 Закону "Про виконавче провадження". Тут діють, у разі відрахування податку з доходів фізичних осіб, норми ст. 163 Податкового кодексу, а в разі стягнення страхових внесків (обов'язкових зборів) - відповідні норми законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і відповідних підзаконних актів.

Що стосується відрахувань податку на доходи та обов'язкових зборів, то для них не встановлено ніяких обмежень. Суми, які підлягають відрахуванню, спочатку обліковуються як нарахована працівникові заробітна плата, але при визначенні заробітної плати, яка підлягає виплаті працівникові, вони відраховуються. І це виправдано, оскільки частина нарахованої працівникові заробітної плати, яка підлягає перерахуванню до бюджету у вигляді податку на доходи, до фондів соціального страхування у вигляді обов'язкових зборів, працівникові не може бути виплачена, тобто вона до виплати працівникові не належить.

За приписами ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; 1. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", джерелами формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За приписами ч.1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Відповідно до ч.12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Водночас, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

В даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції), господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції) передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

За приписами ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_5 суди не надали належної правової оцінки його доводам, не встановили фактичної мети звернення, а також не дослідили процесуальної можливості захисту порушеного (у разі встановлення) права ОСОБА_5

38. Щодо суті касаційної скарги

Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження, відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню.

39. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 та скасування ухвали господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 (щодо відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)) та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 повністю, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, господарському суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

40. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням оскаржених судових актів і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300 301 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 (щодо відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора та бюджетні і цільові фонди надати на адресу суду розрахунок суми коштів, які повинен сплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по внесках до даних фондів із суми заборгованості перед ОСОБА_5 95 201, 94 грн. із дати звільнення з підприємства в розрізі місяців та років (2006-2017)) у справі № 5/530-03 скасувати.

3. Справу № 5/530-03, у відповідній частині, направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук